Вирок № 98005143, 01.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/96/21

Провадження № 1-кп/344/640/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Болюк І.І.,

з участю: секретаря судового засідання Андрусяк М.С.,

прокурорів Свірідова Д.І.,

Балкового В.В.,

захисника Яблончука В.Й.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Винника Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_1 — ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львів, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше несудимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням матеріальної залежності потерпілого та його уразливого стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 у 2020 році, перебуваючи в м.Івано-Франківську, зустрів ОСОБА_2 , який згідно висновку експерта №202\2020 від 07.10.2020 страждає психічним захворюванням – помірною розумовою відсталістю, шо позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними при вчиненні відносно нього злочину, у нього виявлено індивідуально-психологічні особливості: низький рівень інтелектуального розвитку, який є нижчим за норму і відповідає олігофренічному симптомокомплексу (рівень інтелектуального розвитку відповідає розумовій відсталості помірного ступеня), мисленнєва сфера не розвинена, тому недоступними є виконання операцій аналізу і синтезу, логічного мислення; мислення характеризується примітивністю з елементами конкретизації; емоційно-вольова сфера характеризується примітивністю, емоційною стійкістю, його психічний стан не дозволяв розуміти характер і значення вчинюваних з ним дій, тобто його стан, внаслідок наявного психічного захворювання, можна оцінювати як уразливий.

ОСОБА_1 використовуючи уразливий стан ОСОБА_2 , завербував останнього та в подальшому поселив його по місцю свого проживання, по АДРЕСА_1 , ввівши його в матеріальну залежність від себе та маючи на меті в подальшому експлуатувати, примушуючи до жебракування.

В подальшому, упродовж 2020 року ОСОБА_1 , будучи непрацевлаштованим та немаючи постійного джерела доходів, використовуючи уразливий стан ОСОБА_2 , систематично експлуатував останнього примушуючи його жебракувати в м.Івано-Франківську.

Таким чином, шляхом жебракування ОСОБА_2 заробляв від 300 до 500 грн в день, більшу частину яких ОСОБА_1 , використовуючи уразливий стан останнього, привласнював та використовував на власні потреби, при цьому незначну частину грошей спрямовував на утримання ОСОБА_2 , ввівши останнього, в матеріальну залежність від себе.

16 вересня 2020 року о 11 год 40 хв по вул.Дністровська в м.Івано-Франківську, при спробі забрати зароблені ОСОБА_2 шляхом жебракування гроші, ОСОБА_1 було затримано працівниками поліції та вилучено привласнені грошові кошти в сумі 70 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, ствердив все вищенаведене, відповідно до викладеного. Пояснив, що шкодував потерпілого, знав, що в нього немає родичів, надавав йому прихисток, а кошти, ним зароблені, витрачав на спільні потреби. Усвідомлює, що його дії є неправомірними, на даний час шкодує про вчинене, щиро розкаюється, запевнив суд, що такого більше не повториться, просить суворо його не карати.

Представник потерпілого ОСОБА_2 — адвокат Винник Ю.Г. в судовому засіданні підтримав заявлений цивільний позов та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого моральну та матеріальну (майнову) шкоду, на суворому покаранні не наполягає.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються та дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням цивільного позову. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.149 КК України, як вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням матеріальної залежності потерпілого та його уразливого стану.

Суд вважає дану кваліфікацію вірною.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного, його молодий вік, стан здоров`я, а також те, що він раніше несудимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, зі слів — має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час перебуває у “Будинку дитини”, оскільки була вилучена в зв`язку з відсутністю належних умов для проживання; непрацює, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря психіатра Трускавецької міської лікарні з 20.07.2004 року, хоча згідно висновку судово-психіатричного експерта №245/2020 від 30.11.2020 р. психічними розладами не страждає і не страждав на період часу що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій; перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.75-80).

Окрім того, суд також враховує, що згідно інформації, яка міститься в досудовій доповіді органу пробації у обвинуваченого ОСОБА_1 середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, Івано-Франківський МРВ філії ДУ “Центр пробації” вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді для ОСОБА_1 можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, спрямованих на вирішення проблем із офіційним працевлаштуванням та контролем над поведінкою та мисленням. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на нього обов`язки відповідно до п.3, п.4 ч.3 ст.76 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає: визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи наведені вище обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його молодий вік, стан здоров`я, ставлення до вчиненого, щире каяття, те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягається вперше, беручи до уваги обставини справи, відсутність тяжких наслідків, а також думку представника потерпілого, який на суворому покарання не наполягає, думку прокурора в судовому засіданні, який просив призначити покарання обвинуваченому із застосуванням вимог ст.75 КК України, висновок органу пробації, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, яке йому слід обрати в межах санкції ч.1 ст.149 КК України у вигляді позбавлення волі, а тому керуючись ст.ст.75, 76 КК України його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, поклавши відповідні обов`язки, оскільки таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Так, представником потерпілого ОСОБА_2 пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про стягнення матеріальної шкоди в сумі 77770 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 гр. При цьому, заподіяння матеріальної шкоди ним визначено у вигляді незаконного привласнення грошових коштів, які заробляв потерпілий ОСОБА_2 шляхом жебракування в м.Івано-Франківську за період часу з 01.01.2020 року по 16.06.2020 року (по 300 грн. щоденно).

У відповідності до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи із наведеного, суд вважає, що зазначені представником потерпілого збитки, не вважаються реальними, належними доказами не підтверджені, а тому в цій частині цивільний позов не підлягає до задоволення.

В той же час, судом встановлено, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно моральні страждання, що виразились у використанні його матеріальної залежності та уразливого стану, викликаного суб`єктивними та об`єктивними чинниками, а тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди є підставною та виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи матеріальне становище як потерпілого, так і обвинуваченого, підлягає до часткового задоволення в розмірі 10000 грн., в решті суми позовних вимог слід відмовити, оскільки вона не відповідає спричиненій шкоді та наслідкам, що настали.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-375 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Керуючись ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк – 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Цивільний позов представника потерпілого Трача І.П. — задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого у АДРЕСА_2 ), — 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази (а.с.94):

- мобільний телефон марки “Самсунг Дуос” — повернути ОСОБА_1 ;

- грошові кошти в сумі 70 гривень (дві купюри по 5, чотири купюри по 10 та одна купюра 20 гривень) — конфіскувати в дохід держави;

- посвідчення на ім`я ОСОБА_1 — знищити.

Арешт, накладений на вказані речі, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2020 року — скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя І.І.Болюк