Ухвала суду № 98004666, 29.06.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6772/19

Провадження № 1-кп/204/156/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Макарчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Торопчиної-Агалакової С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор Васик М.М. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений раніше є неодноразово судимим, останній раз: 26.02.2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання, тобто має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, крім того, на теперішній час ОСОБА_2 є також обвинуваченим у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, обвинувальний акт щодо якого перебуває на розгляді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Також ОСОБА_2 будь-яких осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи невідворотність покарання, за яке законом передбачене виключне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, з метою уникнення відповідальності за вчинене може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя обвинуваченого, а тому є всі підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 , у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити інші, в тому числі корисливі, кримінальні правопорушення. Таким чином, обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, його тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, належну поведінку обвинуваченого та запобіганню вищевказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 заперечує проти заявленого клопотання, підтримує підзахисного особливо в тому, що він каже, що цей злочин він не скоював. В справі не має жодного доказу того, що саме він це зробив. Захист неодноразово подавав клопотання про визнання доказів недопустимим та клопотання про очевидно недопустимі докази. Можливо сказати про те, що вже протягом двох років клопотання є незмінним, сторона обвинувачення зазначає одні й ті ж ризики. В зв`язку з недоставленням з невідомих причини свідка зривається судове засідання. Вважає необхідним змінити запобіжний захід на домашній арешт. Так, дійсно є тяжкість злочину та судимості, як він скоював раніше, однак доказів вчинення ним злочину не має. Крім того, знайшовся свідок який говорить, що це саме він вчинив злочин. Вони надали багато довідок, в тому числі що його візьмуть на роботу відразу ж, як тільки його буде звільнено з-під варти. Він за час перебування під вартою дійсно змінився. Він організував допомогу іншим засудженим, які перебувають в більш скрутному стані. Він є старостою в храмі, він духовно рятує людей.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти заявленого клопотання та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Зазначив те що ризики, що називає прокурор, є лише припущеннями, раніше він ніс покарання за злочини та зізнавав це. Йому даний злочин нав`язують, він цього не вчиняв. В нього є чоловік, який готовий взяти його на поруки, в нього є сім`я та житло.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , а також клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 16 липня 2021 року включно з визначенням застави у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Главою 18 КПК України передбачено вирішення питання про запобіжні заходи та затримання особи, зокрема згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 ККПК України.

Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб, які б знаходились на його утриманні не має, тобто не має стійких соціальних зв`язків за місцем проживання. Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70, 75 КК України ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі строком 4 роки з іспитовим строком 3 роки, а вже 08.09.2010 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Звільнений умовно достроково 30.07.2013 року. Невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 27 днів. 05.08.2014 року обвинувачений знов вчиняє злочин та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання. На сьогодні обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, який, згідно обвинувачення вчинений 03.08.2019 року, тобто трохи більше, ніж через п`ять місяців після звільнення з місць позбавлення волі. Також, на розгляді в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

За таких обставин суд вважає, що оскільки на цей час ОСОБА_2 продовжує обвинувачуватися у вчиненні тяжкого умисного злочину, враховуючи те, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченому тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_2 на цей час має непогашену та не зняту судимість за вчинення тяжкого злочину та знову обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Нове обвинувачення ОСОБА_2 за викладених вище обставин, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 78 КК України, роз`яснень, які викладені в п. п. 10, 26 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вказує на те, що на цей час продовжує існувати ризик повторення протиправної поведінки обвинуваченого, що враховується судом у відповідності до п. 12) ч. 1 ст. 178 КПК України.

Зазначені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що, не зважаючи на умовно дострокове звільнення останнього з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, більшість з яких пов`язана з незаконним заволодінням транспортними засобами, що доведено вироками судів.

Таким чином, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Крім цього, у судовому засіданні захисником ОСОБА_3 було заявлено клопотання про допит свідка з боку сторони захисту, тому суд також враховує і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб свідків, який не допитаний, може вплинути на нього з метою схилення до зміни показання та відмови від показання взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому.

Розглядаючи клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, слід зазначити, що судом неодноразово розглядалися зазначені захисником підстави для зміни запобіжного заходу і надавалась належна їм правова оцінка. Щодо посилання захисника та обвинуваченого на той факт, що обвинувачений цього злочину не скоював, цей злочин нав`язали обвинуваченому, то слід зазначити наступне: Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених п. 1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку, а тому суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту є таким, що нездатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , а необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України питання про розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд приймає до уваги наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2019 року при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, враховуючи майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, у тому числі і ті, що надані стороною захисту, а також той факт, що з моменту обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави сплив значний час та застава не була внесена, суд вважає за можливе зменшити визначений ухвалою суду від 09.08.2019 року розмір застави з 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За переконанням суду застава у розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка є меншою від розміру застави яка обиралась як альтернатива триманню під вартою, буде відповідною і достатньою для обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За переконанням суду обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, тобто існуюча на даний час серйозність ситуації виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, в разі внесення ними застави, у зв`язку з чим встановлення такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним в даному кримінальному провадженні.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 27 серпня 2021 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 113500 гривень (сто тринадцять п`ятсот) грн. 00 коп.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до двох місяців виконувати наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Попередити ОСОБА_2 , що у разі внесення застави та невиконання таких обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

В задоволенні клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов