Постанова № 98004566, 30.06.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5212/21

3/212/1613/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Власенко М.Д. розглянувши матеріали, що надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ДПР18 №117180 від 08.06.2021 року, 08.06.2021 року о 02-10 годині в м. Кривий Ріг, по вул. Кропивницького, біля буд. 58 Покровського району, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою приладу Драгер Alcotest 6820, тест 416, результат 0,60 проміле, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, що притягується до адміністративної відповідальності були роз`яснені вимоги ст. 268 КУпАП України й зміст ст. 63 Конституції України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, при цьому був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, обізнаний про складання протоколу, проте ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду він не направив, причини неявки суду не повідомив.

Так, в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи достеменно обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу або заяв про відкладення судового розгляду, при цьому присутність такої особи не є обов`язковою, в розумінні ч.2 ст.268 КУпАП, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Частина 1 ст. 130 КУпАП визначає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі - ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: “OZTURK v. GERMANY” від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та “Швидка проти України” від 30.10.2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

ЄСПЛ завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь - якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21).

Оскільки за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.

Детально вивчивши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у судовому засіданні встановлена та підтверджується наданими до справи доказами, а саме:

- протоколом серії ДПР18 №117180 від 08.06.2021 року про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано, що 08.06.2021 року о 02-10 годині в м. Кривий Ріг, по вул. Кропивницького, біля буд. 58 Покровського району, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою приладу Драгер Alcotest 6820, тест 416, результат 0,60 проміле, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП.

- результатами тестування на алкоголь за допомогою Alcotest 6820 Drager test № 416, згідно якого 08.06.2021 року о 03.24 год. було протестовано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого виявлено 0,60 проміле, з результатами огляду ОСОБА_1 погодився.

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 які кожен окремо вказали, що 08.06.2021 року в їх присутності було протестовано водія ОСОБА_1 , у якого виявлено 0,60 проміле.

- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону №2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП сержанта поліції Мартинова С.О., відповідно до якого, під час несення служби 08.06.2021 року отримав на службовий планшет повідомлення про те, що затримано водія який приїхав на транспортному засобі «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 та намагався затримати ТЗ що здійснював крадіжку майна. Прибувши за вказаною адресою, було встановлено, що особа на ім,я ОСОБА_1 проходивши поблизу буд. 58 по вул. Кропивницького, та намагався відчинити авто, щоб вкрасти речі. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 в останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд за допомогою приладу Драгер Alcotest 6820. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою приладу Драгер Alcotest 6820, тест 416, результат 0,60 проміле.

- CD - диском, який оглянуто та безпосередньо досліджено суддею, у якому зафіксовано посянення ОСОБА_1 , проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest 6820 Drager у присутності двох свідків, ознайомлення ОСОБА_1 з правами та обов`язками передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та складанням протоколу з вказанням дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.

- довідкою інспектора відділення адміністративної практики ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції О.Гірик від 08.06.2021 року, з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Таким чином, ОСОБА_1 не є водієм транспортного засобу в розумінні п. 1.10 ПДР України, оскільки не має водійського посвідчення, але є суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП України, оскільки керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Судом встановлено узгодження показів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , рапорту рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону №2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП сержанта поліції Мартинова С. зі змістом запису з бодікамери долученої до матеріалів справи.

Виходячи із вищевикладеного, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у суді встановлена та доведена беззаперечними доказами, тому вважає достатнім та необхідним накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 24, 130, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя –

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривень (чотириста п`ятдесят чотири гривні) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя: М. Д. Власенко