Рішення № 98004144, 30.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1268/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

29.03.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Херсонської обласної прокуратури протиправною щодо нездійснення нарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;

- визнати бездіяльність Херсонської обласної прокуратури протиправною щодо нездійснення нарахування та невиплати позивачу заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26.03.2020 по 29.12.2020;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати позивачу, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 26.03.2020 по 29.12.2020;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 30.12.2020 по день постановлення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора та її складових та "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зазначає, що з 25.09.2019 абз.1 ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено посадовий оклад прокурора окружної прокуратури у вигляді 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Позивач звернув увагу, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнано неконституційним положення зазначеного пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697) зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає необґрунтованим визначення відповідачем розміру посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 та вважає, що за час перебування на посаді в органах прокуратури він недоотримав за період з 26.03.2020 року по 29.12.2020 року у вигляді посадового окладу, всіх надбавок та премій, яку просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою від 02.04.2021 року суд відкрив спрощене провадження в справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 08.06.2021 року суд залишив без руху позовну заяву в частині позовних вимог про покладення на Херсонську обласну прокуратуру обов`язку здійснити нарахування та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та в частині вимог про визнання бездіяльності Херсонської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та невиплати позивачу заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26.03.2020 по 29.12.2020 - протиправною.

Ухвалою від 30.06.2021 року суд залишив без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Херсонської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні та в частині зобов`язання Херсонської обласної прокуратури здійснити нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

05.05.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури та визначено розміри посадових окладів прокурорів. Законом № 1697 визначено нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 Закону № 1697 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 - 10 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2016 - 11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2. Разом з тим, у період з 15.12.2015 по 29.12.2020 норми ст. 81 Закону № 1697 застосуванню не підлягали. Застосовуючи положення ст. 13 Закону України "Про оплату праці" щодо оплати праці працівників установ і організацій та ч. 9 ст. 81 Закону № 1697 представник відповідача зазначає, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з відповідним застосуванням положень Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік". Відповідач зазначив, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 було доповнено розділ VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України пунктом 26 відповідно до якого, зокрема, норми ст. 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На час виникнення спірних відносин вищезазначені нормативно - правові акти неконституційними не визнавались, були чинними та підлягали обов`язковому виконанню, заробітна плата позивачу нараховувалась і виплачувалась згідно з умовами оплати праці працівників органів прокуратури, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 зі змінами та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.07.2017. Заробітна плата позивача за період з 26.03.2020 року по 29.12.2020 року розраховувалась виходячи із посадового окладу прокурора місцевої прокуратури, який складав - 5 660 грн.

11.05.2021 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої ОСОБА_1 наполягає на заявлених позовних вимогах з підстав, викладених в адміністративному позову та вважає, що представник відповідача не спростував зазначених у позовній заяві тверджень та підтвердив факт нарахування заробітної плати за постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012. Оскільки після винесення Конституційним Судом України рішення у справі №6-р/2020 від 26.03.2020 року відповідач не вчинив дій по перерахунку посадового окладу, а доводи відповідача є помилковими, то, на думку позивача, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до наявної у справі копії трудової книжки НОМЕР_1 , з 30.04.2012 до 29.12.2020 працював в органах прокуратури України, що визнається сторонами та не є предметом спору.

Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури №928к від 23.12.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (запис №15 від 29.12.2020).

З обставин справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за період роботи з 26.03.2020 року по 29.12.2020 року виплачувалась із урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", що відповідачем не заперечується та визнається.

Позиція позивача в даній справі ґрунтується на бездіяльності та протиправності дій суб`єкта владних повноважень щодо не здійснення останнім виплати належної заробітної плати, а саме відповідного посадового окладу за період з 26.03.2020 по 29.12.2020, як працівника прокуратури, визначеного Конституцією України, ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік",Законом України "Про оплату праці", застосувавши необґрунтовано постанову Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 та не врахувавши рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020.

В свою чергу, позиція відповідача ґрунтується на тому, що на вказаний позивачем період норми ст. 81 Закону № 1697 застосуванню не підлягали, фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з відповідним застосуванням положень Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012, враховуючи також положення постанови КМУ № 657 від 30.08.2017, з огляду на вимоги п. 3 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності 25.09.2019, вважає, що на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 не впливає.

При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.3, п. 4 ч. 1 ст.5 КАС України).

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

14.10.2014 було прийнято Закон України №1697-VII "Про прокуратуру" (далі-Закон №1697-VII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці (ч. 2 ст. 81 Закону №1697-VII.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора регіональної прокуратури - 1,2 (п.1 ) ч. 4 ст. 81 Закону №1697-VII).

Таким чином, починаючи з 15.07.2015 відбулися поетапні зміни в оплаті праці працівників прокуратури, збільшувались відповідно розміри посадових окладів працівників прокуратури, що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 8, 13 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі-Закон №108) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що кореспондується із положеннями ст.ст. 89 і 90 вказаного Закону №1697-VII, відповідно, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України; фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Та, зокрема, Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності з 01.01.2015) внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - постанова КМУ №505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці (пункти 6 постанови КМУ №505).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (далі - постанова КМУ №657), а саме пунктом 3 додатки 1, 2 і 7 до постанови викладено в такій редакції, зокрема, відповідно до Додатку 7 Схеми посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур визначено посадовий оклад до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 для прокурора прокуратури у розмірі 5660 грн. Таким чином, з 30.08.2017 посадовий оклад прокурора прокуратури визначено у розмірі 5660 грн.

Зазначений посадовий оклад визначений відповідачем та заперечуються позивачем по справі.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Законом України "Про Конституційний Суд України" № 2136-VIII від 13.07.2017 (далі - Закон № 2136-VII) передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ст. 91 Закону № 2136-VII).

Згідно із ст. 97 Закону № 2136-VII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо правовідносин між сторонами, які виникли після прийняття рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 щодо нарахування та виплати заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 26.03.2020 по 29.12.2020, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, згідно з ч. ч. 3 та 4 ст. 81 Закону №1697-VII (в редакції від 20.03.2020) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Так, у ч. 1 ст. 7 Закону №1697-VІІ слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні". Статтею 15 Закону №1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.

Відповідно до Закону № 113-IX частини третю - п`яту ст. 81 Закону "Про прокуратуру" викладено в іншій редакції та, зокрема, встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, відповідно, прокурора обласної прокуратури - 1,2. Відповідно, з 25.09.2019 Законом № 113-IX визначено розмір посадового окладу працівника прокуратури в ст. 81 Закону №1697-VII.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанова КМУ №505 від 31.05.2012.

Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Окружні прокуратури розпочали роботу з 15.03.2021 відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 №40.

Позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади та з органів прокуратури з 29.12.2020.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26.03.2020, яким визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури з 27.03.2020, у зв`язку з чим, суд вважає, що прокуратурою були допущені порушення ст. 43 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, ст. 81 Закону №1697-VII, відповідно, грошові кошти, а саме, частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Суд приходить до висновку про спростування доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вищевказаними положеннями норами чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Втім, не з 26.03.2020 року, а саме з 27.03.2020 року у працівників прокуратури виникає право на отримання належного розміру заробітної плати, що мала бути нарахована та виплачена відповідачем відповідно до положень ст. 81 Закону №1697-VІІ.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, основною складовою заробітної плати позивача є посадовий оклад.

Позивач перебував на посаді прокурора окружної прокуратури, а тому мав право на отримання в період з 27.03.2020 року по 29.12.2020 року посадового окладу в розмірі 31530 грн. (2120*15). Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26.03.2020, право на отримання заробітної плати виникає з 27.03.2020 та здійснені відповідачем виплати посадового окладу за кожний відпрацьований позивачем місяць служби в органах прокуратури у сумі 5660 грн., що позивачем не заперечується, підлягають вирахуванню із суми невиплаченої частини посадового окладу.

При обрахунку заробітної плати позивача суд вважає за необхідне врахувати показники довідки Херсонської обласної прокуратури №21-112вих21 від 26.04.2021 року про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року.

При обрахунку розміру посадового окладу позивача за три робочі дні березня 2020 року (27,29,30) суд використовує наступний метод - 31530 оклад /22(кількість робочих днів) *3 робочі дні = 4299,54 грн. В той же час позивач отримав за ці три дні виплату посадового окладу з розрахунку 5660/22*3=771,81 грн. Таким чином розмір недоотриманої позивачем в березні 2020 року суми заробітної плати становить 3527,73 грн. (4299,54-771,81).

В період квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, вересень 2020 року позивач повинен був отримати посадовий оклад в розмірі 31530 грн. за кожний з місяців, натомість позивач отримав 5660 грн. за кожний з місяців, а тому розмір недоотриманої позивачем в ці місяці суми заробітної плати становить 25870 грн. (31530-5660), тобто за 4 місяці ця сума становить 103480 грн. (25870*4).

В липні 2020 року позивач отримав 246,09 грн. посадового окладу, що у відсотковому від посадового окладу в 5660 грн. становить 4,35%. Таким чином за липень 2020 року позивач повинен був отримати посадовий оклад в розмірі 1371,56 грн. (31530*4,35)/100). Розмір недоотриманої позивачем в липні місяці суми заробітної плати становить 1125,47 грн. (1371,56-246,09).

В серпні 2020 року позивач отримав 5094 грн. посадового окладу, що у відсотковому від посадового окладу в 5660 грн. становить 90%. Таким чином за серпень 2020 року позивач повинен був отримати посадовий оклад в розмірі 28377 грн. (31530*90)/100). Розмір недоотриманої позивачем в серпні місяці суми заробітної плати становить 23283 грн. (28377-5094).

В жовтні та листопаді 2020 року позивач отримав 4851,43 грн. посадового окладу, що у відсотковому від посадового окладу в 5660 грн. становить 85,7%. Таким чином за жовтень та листопад 2020 року позивач повинен був отримати посадовий оклад в розмірі 27021,21 грн. (31530*85,7)/100) щомісяця. Розмір недоотриманої позивачем в жовтні та листопаді місяцях суми заробітної плати становить 22169,78 грн. щомісяця (27021,21-4851,43), тобто за 2 місяці ця сума становить 44339,56 грн. (22169,78 *2).

В грудні 2020 року позивач отримав 3859,09 грн. посадового окладу, що у відсотковому від посадового окладу в 5660 грн. становить 68,2%. Таким чином за грудень 2020 року позивач повинен був отримати посадовий оклад в розмірі 21503,46 грн. (31530*68,2)/100). Розмір недоотриманої позивачем в грудні місяці суми заробітної плати становить 17644,37 грн. (21503,46-3859,09).

Всього розмір недоплаченої заробітної плати становить 193400,13 грн.

Суд вважає за необхідне врахувати приписи ч.7 ст.81 Закону №1697-VІІ, відповідно до якої прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Враховуючи навчання, стаж роботи позивача становить 10 років, а тому він має право на надбавку в розмірі 20 відсотків від суми недоплаченої заробітної плати, який є нічим іншим ніж різниця у посадових окладах.

Зазначене не покладає на суд обов`язку повторного перерахунку надбавки за кожний з періодів, а надає суду можливість визначити розмір надбавки від суми чистої різниці між нарахованими та виплаченими посадовими окладами та окладами на які позивач мав право з 27.03.2020 року. Така позиція підтверджується сумою набавки в довідці Херсонської обласної прокуратури №21-112вих21 від 26.04.2021 року про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року, яка становить 1132,00 грн. від окладу в 5660 грн., що й становить 20%.

Суд обраховує розмір недоотриманої позивачем надбавки за вислугу років в розмірі 20% від суми в 193400,13 грн., тобто в 38680,03 грн.

Таким чином, позивач має право на нарахування та виплату його недоотриманої заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, в розмірі 193400,13 грн. та надбавки за вислугу років в розмірі 38680,03 грн., всього 232080,16 грн.

Суд не погоджується із позицією позивача щодо наявності бездіяльності прокуратури у не виплаті йому частини недоотриманої заробітної плати у вигляді посадового окладу та надбавки за вислугу років, оскільки вона не підтверджена належними та допустимими доказами та що спростовується вище встановленими обставинами.

Щодо періоду з 27.03.2020 по 29.12.2020, по день звільнення позивача, суд вважає, що прокуратурою були вчинені відповідні дії щодо нарахування заробітної плати позивача, факт такого нарахування позивач не оспорює та визнає, але, як встановлено судом, таке нарахування не було здійснено в належному розмірі посадового окладу, визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про протиправність саме дій відповідача, а не вчинення бездіяльності та є підставою для відмови в задоволенні даної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Херсонської обласної прокуратури.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Виходячи з вище встановлених обставин, відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 заробітної пати у вигляді посадового окладу та надбавки за вислугу років відповідно постанови КМУ № 505 з огляду на вимоги п. 3 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ у періоді з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Херсонської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 30.12.2020 по день постановлення рішення у справі, то вона задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Відповідно до висновків рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як слідує з матеріалів справи, фактичний розрахунок щодо виплати належних сум з позивачем не проведений.

Відтак, позовна вимога позивача про стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку кваліфікована судом як передчасна, а тому не підлягає до задоволення.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно судових витрат, то суд ураховує, що на користь позивача задоволено ті позовні вимоги за які позивач був звільнений від сплати судового збору, натомість суд відмовив позивачу у задоволенні тих позовних вимог за які судовий збір підлягав сплаті та був сплачений позивачем.

Таким чином судові витрати в справі до стягнення відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Херсонської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати у вигляді посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27.03.2020 по 29.12.2020.

Зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру (73000, вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, код ЄДРПОУ 04851120) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) недоплаченої частини заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно, у розмірі 193400 (сто дев`яносто три тисячі) грн. 13 коп., та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно, у розмірі 38680 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 03 коп. з вирахуванням (з утриманням) із цих сум податків і зборів та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000