Рішення № 98003364, 30.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5629/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 р., вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся позивач, ТОВ “Барбатекстіль”, до відповідач Одеської митниці Держмитслужби, в якій просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500050/2020/000074/2 від 25 грудня 2020 року.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом.

Однак відповідач, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач зазначив, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 р. не навів обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач вважає рішення № UA500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 р. протиправним та таким, що належить до скасування.

(б) Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом та відзив на позовну заяву до суду не надав. Крім того, відповідач не надав суду витребуваних доказів по справі.

ІІІ. Процедура та рух справи

12.04.2020 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

Вищевказаною ухвалою також витребувано з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) належним чином засвідчені копії митних декларацій, які були використані Одеською митницею Держмитслужби як джерело інформації для коригування митної вартості товару при прийнятті Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 року.

17.05.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.06.2021 р.

09.06.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Позивач 12.07.2020 р. з Nantong Golden Land Import & Export Co. Ltd, компанією зареєстрованою в Китайській Народній Республіці уклав контракт № NG20201207, відповідно до якого Продавець продає Позивачу текстильні тканини власного виробництва.

Відповідно до п.п. 1-3 Контракту, кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках Контракту є його невід`ємною частиною.

Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.

Ціна товару визначається на умовах FОВ м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до даного Контракту.

Позивач здійснює оплату на рахунок продавця, указаний в контракті або на рахунки вказані продавцем додатково. Оплата здійснюється частинами за фактично отриманий товар.

Базові умови поставки - FОВ м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

27.10.2020 р. продавець на виконання п. 1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс № bb066 на загальну суму 56594,22 долари США на умовах поставки товару FОВ м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, які передбачені контрактом.

23.12.2020 р. позивач подав відповідачу митну декларацію ІМ40ДЕ № UА500050/2020/214818, у графах 31 декларації позивачем був зазначений товар, придбаний у Продавця:

1) тканина текстильна, синтетична, полотняного переплетення, виготовлена з комплексних синтетичних структурованих поліефірних ниток на 100%, вибивна з надрукованим малюнком, просочення, дублювання і покриття пластмасами, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, в рулонах шириною 200(+/-10см) поверхневою щільністю 75 (+/-10) г/м2, арт. Т85 в кількості 149726 погонних метрів за ціною 0,35 доларів США за 1 погонний метр, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 5407540000, загальною вартістю 52404,10 доларів США;

2)тканина текстильна, вибивна, полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних волокон з поліефіру (50,5-81%) і волокон бавовни (49,5-19%), просочення, дублювання і покриття пластмасами, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, в рулонах шириною 220(+/-10см) поверхневою щільністю 112 (+/-10) г/м2, арт. Ранфорс в кількості 3916 погонних метрів за ціною 1,07 доларів США за 1 погонний метр, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності 5513410000, загальною вартістю 4190,12 доларів США.

Відповідно до граф 20,22 та 42 Митної декларації 214818 загальна вартість товару складає 56594,22 долари США, як це зазначено в Інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах FОВ м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

Позивач здійснив перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 77668,31 грн.

Таким чином, митна вартість товару склала в гривневому еквіваленті станом на 23.12.2020 р. 1676528,60 грн. (56594,22 долари США х28,2513 +77668,31 грн.).

Виконуючи приписи ч.2 ст.53 МК України, позивач при поданні Митної декларації 214818 надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: контракт, інвойс, договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 04-01 від 01.04.2016 р., укладений між приватним підприємством «Інтервід» та позивачем, рахунок на оплату №1611 Ф від 22.12.2020 р., виставлений експедитором, коносамент № SHWS220100463 від 03.11.2020 р.

24.12.2020 р. відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за вказаною митною декларацією, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків на здійснення платежів третім особам на користь продавця, які такі платежі здійснюються з умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; прейскурантів (прайс-листів), каталогів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; сертифіката про походження; копії митної декларації країни відправлення.

25.12.2020 р. позивач у відповідь на запит надав відповідь на запит Держмитслужби, в якому надав додаткові пояснення щодо визначення митної вартості за першим методом та просив завершити митне оформлення митної декларації ІМ40ДЕ № UА500050/2020/214818.

25.12.2020 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2020/000074/2.

25.12.2020 р. відповідач у зв`язку з прийняттям рішення виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500050/2020/00309, якою відмовив позивачу в прийнятті митної декларації 214818.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 року відповідачем зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; згідно інвойсу 27.10.2020 року № bb066 та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар;

2) не надано сертифікат походження товару та копію експортної декларації країни відправлення наявність якого передбачена згідно п.5 зовнішньоекономічного договору від 12.07.2020 року № NG 20201207;

3) в гр 44 дано ЕМД за кодом 9000 вказано документ від 22.12.2018 № Додаткова угода №2 до договору який митному органу не надався.

25.12.2020 р. позивач для випуску товару у вільний обіг , керуючись положеннями ч.7 ст.55 МК України та не погоджуючись із рішенням подав повторно відповідачу митну декларацію ІМ40ДЕ № UА500050/2020/214962 та відповідно до рішення сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для товару в розмірі 406457,37 грн.

V. Джерела права та висновки суду

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Згідно з положень п.п. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Суд встановив, що відповідно до Розділу 5 Договору, упаковка та маркування відвантаженого товару повинні відповідати стандартам, технічним умовам та зразкам, які обумовили сторони при підписанні договору. Партія товару від продавця супроводжується коносаментом, комерційним інвойсом, сертифікатом походження, пакувальним листом, сертифікатом якості, копією декларації країни експортера тощо.

Позивач зазначив, що відповідно до пункту 3 Контракту та Інвойса, виставленого Продавцем, поставка Товару відбувалась на умовах FОВ м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (відповідно до Incoterms 2010), зокрема, в статті А.9 Розділу FОВ наступне: Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі ст.А4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Упаковка повинна містити належне маркування.

Так, вартість упаковки , пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, на умовах поставки FОВ м. Шанхай, Китайська Народна Республіка була включена до ціни товару та була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов`язок щодо забезпечення пакування товару.

Щодо сертифікату про походження товару та копії експортної декларації країни відправлення наявність якого передбачена згідно п.5 зовнішньоекономічного договору від 12.07.2020 року № NG 20201207 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 та 6 ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів походження товару.

Декларація про походження товару – це письмова заява про країну походження товарів зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Позивач зазначив, що продавець як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару.

Щодо посилання відповідача у рішенні про те, що в гр 44 дано ЕМД за кодом 9000 вказано документ від 22.12.2018 № Додаткова угода №2 до договору який митному органу не надався, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що позивач разом зі своїм листом надав відповідачу для ознайомлення витребувану Додаткову угоду №2 від 22.12.2018 р. до Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №04-01 від 01.04.2016 р.

Відповідач впродовж судового розгляду справи не довів факт не відповідності поданих до митного оформлення документів, наявність непідтверджених даних та неможливість здійснити перевірку числового значення за поданими документами за основним методом.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідач не надав. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не надано.

Щодо доводів відповідача про розбіжності, які містять подані декларантом документи, то слід зазначити, що такі доводи не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що міститься у вказаних документах.

Так, у рішенні про коригування митної вартості № UA500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 року зазначено, що з метою забезпечення, повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару є більшим ніж заявлено декларантом, а отже метод обрано - резервний.

Отже суд зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості не визначено країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.

Крім того, суд зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що “формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню” (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на вище викладене суд робить висновок, що відповідач безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості товару не за ціною контракту .

Таким чином, суд робить висновок, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500050/2020/000074/2 від 25.12.2020 р. є протиправним та належить до скасування, а позовні вимоги до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжне доручення №472 від 01.04.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 6096,86 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ “Барбатекстиль”, суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 6096,86,00 грн. з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

14.06.2021 року від представника позивача адвоката Божко Андрія Володимировича надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 5500,00 грн. та сплата судового збору у розмірі 6096,86. Загальна сума 11596,86 грн.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон №5076-VI).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 ст.30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 статті 139 КАС України).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Частиною 7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів взаємозв`язку між сплаченими позивачем адвокату коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд встановив, що між 30.07.2020 року між адвокатом Божко Андрієм Володимировичем та товариством з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” укладено договір про надання правової допомоги №21/30072020 (надалі – Договір).

Згідно п.1.1. Договору, Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правовому допомогу щодо представництва інтересів клієнта при оскарженні ним до суду рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000014/2 від 24 липня 2020 року та в ході розгляду відповідної адміністративної справи судом (судами) України.

16.09.2020 року між адвокатом Божко Андрієм Володимировичем та товариством з обмеженою відповідальністю “Барбатекстіль” укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30 липня 2020 року.

15.02.2021 року адвокатом Божко А.В. виставлено ТОВ “Барбатекстіль” рахунок №29/21/30072020 на сплату коштів за надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

19.04.2021 р. ТОВ “Барбатекстіль” сплачено адвокату Божко А.В. кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №523.

Згідно з Актом про надання адвокатських послуг №23 від 11.06.2021 р. до Договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30 липня 2020 року, вартість адвокатських послуг (гонорар Адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.3 пункту 4.1. Договору, складає 5500,00 грн.

Таким чином, суд робить висновок, що клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. належить до задоволення .

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500050/2020/000074/2 від 25 грудня 2020 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барбатекстиль” (код ЄДРПОУ 40314889) судовий збір в розмірі 6096 (шість тисяч дев`яносто шість),86 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5500(п`ять тисяч п`ятсот),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстиль», адреса: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка,4 Д, код ЄДРПОУ 40314889.

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби, адреса: 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 43333459, телефон (048) 734-28-04, od@customs.sfs.gov.ua

Суддя О.Я. Бойко