Рішення № 98003134, 29.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 р. № 400/4788/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державної сервісної служби містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2020 року № 476 "ОС"; поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 26.10.2020 року №476 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_2 ";

- поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає звільнення з посади протиправним, вчиненим за відсутності законних підстав, з порушенням встановленої законодавством процедури, а також таким, що порушує права позивача. Вказала, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (ідентифікаційний код 37471912) перебуває в стані припинення, та не є ліквідованою (припиненою) юридичною особою. Виходячи з наведеного, на думку позивача, в даному випадку фактично відбулась реорганізація державного органу, а не повна ліквідація, що в свою чергу покладає на відповідача обов`язок по працевлаштуванню позивача та дотримання правил по вивільненню працівників, встановлених ст. 49-2 Кодексу законів про працю України. Вважає, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому позивач зазначила, що рівнозначних посад державної служби відповідачем їй не запропоновано, а відтак звільнення відбулось з порушенням вимог ст.49-2 КЗпП України і було протиправним, у зв`язку із чим просила даний позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 03.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.12.2020 року на виконаня ухвали суду від 03.11.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену позовну заяву (з копією для учасників справи) із зазначенням своєї адреси електронної пошти; із зазначенням письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Ухвалою від 21.12.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4788/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 20.01.2021 року.

18.01.2021 року за вх. № 747 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що з 20.03.2020 року у відповідності до Постанови № 218 відбувається процедура ліквідації центрального органу виконавчої влади - Державної архітектурно-будівельної інспекції України без правонаступництва. 26.03.2020 року позивач у письмовій формі була попереджена про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції. Також представник відповідача пояснив, що до позивача як до державного службовця, в період перебування на посаді головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, у відповідності до норм КзПП України не застосовувались положення законодавства, які передбачають обов`язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу у разі його вивільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Підготовче судове засідання, призначене на 20.01.2021 року, відкладено на 23.02.2021 року.

Ухвалою від 23.02.2021 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/4788/20 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 24.03.2021 року.

Ухвалою від 24.03.2021 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2020 № 476 "ОС"; поновлення на посаді та призначив справу № 400/4788/20 до судового розгляду по суті на 24.03.2021 року.

В судове засідання, призначене на 24.03.2021 року, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою від 27.04.2021 року суд залучив до участі у справі № 400/4788/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну сервісну службу містобудування України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 43660527) та призначив судове засідання на 19 травня 2021 року.

Крім того, ухвалою від 27.04.2021 року суд витребував з Державної архітектурно-будівельної інспекції України належним чином засвідчену копію штатного розпису Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на 2020 рік та витребував з Державної сервісної служби містобудування України належним чином засвідчену копію штатного розпису Управління Державної сервісної служби містобудування у Миколаївській області на 2021 рік.

Судове засідання, призначене на 19.05.2021 року, відкладено на 09.06.2021 року.

Позивач в судове засідання, призначене на 09.06.2021 року, не з`явився. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 09.06.2021 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник Державної сервісної служби містобудування України в судове засідання, призначене на 09.06.2021 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило. Письмові пояснення щодо позову та витребувані судом докази до суду від третьої особи не надходило.

Суд клопотання позивача задовольнив та на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України здійснив розгляд справи у порядку письмового провадження.

10.06.2021 року за вх. № 12817 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшли витребувані судом докази, а саме належним чином засвідчена копія штатного розпису Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на 2020 рік.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 була призначена на посаду головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

У зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 року №218 “Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” позивача попереджено про наступне звільнення з посади завідувача сектору по роботі з дозвільними документами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на підставі п. 1-1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”, як відбудеться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня ознайомлення з цим попередженням.

Відповідно до пункту 1 Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 26.10.2020 року №476“ОС” ОСОБА_1 звільнено 26.10.2020 року з посади головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулася з позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначено статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015, №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну службу” державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про державну службу” цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно частини першої - третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Тобто, спеціальним законом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України “Про державну службу”, а в питаннях, які ним не врегульовані, мають застосовуватися приписи загального закону, якими є Кодекс законів про працю України.

19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №117-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади”, яким внесено зміни, зокрема, до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу” стосовно процедури вступу на державну службу, окремих положень щодо проходження та припинення державної служби.

Відповідно до пункту 1 та пункту 1-1 частини 1 статті 87 вказаного Закону України (в редакції, чинній на момент попередження позивача про наступне вивільнення, припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- ліквідація державного органу.

Законом України “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” від 14.01.2020 №440-IX (набрав чинності 13.02.2020) частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом наступного змісту: “Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення”.

Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби з дня набрання чинності цим законом 13.02.2020 року мав право, а не обов`язок пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Крім того, Законом України “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України” від 12.12.2019 №378-IX внесено зміни до статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині особливостей вивільнення працівників, які мають статус державних службовців, який набрав чинності з 02.02.2020 року.

Так, частину 5 ст. 49-2 КЗпП України доповнено новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

Як встановлено матеріалами справи, позивачу було вручено попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України - 26.03.2020 року, тобто за 30 календарних днів до звільнення.

З оскаржуваного наказу встановлено, що позивач була звільнена з посади головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1-1 ч. 1, ч. 4 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

На момент попередження та звільнення позивача з займаної посади оскаржуваним наказом від 26.10.2020 року №476 "ОС" законодавством, що регулює порядок звільнення його із займаної посади, не передбачалося врахування переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, а також застосування ч. 2 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, внесеними до Закону України № 889 зміни не передбачають обов`язку суб`єкта призначення попередньо вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.

Тобто розширились повноваження роботодавця та звузився обсяг прав працівників.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, позивача звільнено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIІІ “Про державну службу”.

Суд зазначає, що при розгляді спорів про звільнення на підставі ліквідації, суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце ліквідація Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області як юридичної особи публічного права.

Досліджуючи обставини припинення юридичної особи відповідача, суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно з нормами частин першої та п`ятої статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Кабінетом Міністрів України 13.03.2020 прийнято Постанову №218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - постанова №218), відповідно до пункту 1 якої, постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

Пунктом 4 Постанови №218 встановлено, що Державно-архітектурна будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.

Пунктом 5 Постанови № 218 утворено комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та затверджено головою зазначеної комісії заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції Федоренка Богдана Олександровича.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за подання Прем`єр-міністра України.

Пунктом 5 Порядку № 1074 визначено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Пунктом 6 Порядку № 1074 встановлено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 Постанови № 218 встановлено, що Державна архітектурно-будівельна Інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.

Суд зазначає, що у Постанові № 218 не вказано, що Державна сервісна служба містобудування або будь-який інший орган, є правонаступником Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Тобто, у спірному випадку з 20.03.2020 у відповідності до Постанови № 218 відбувається процедура ліквідації центрального органу виконавчої влади Державної архітектурно-будівельної інспекції України без правонаступництва.

Частиною п`ятою статті 104 Цивільного Кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно із пунктом 26 частини третьої статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

З 20.03.2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про перебування в стані припинення юридичної особи Держархбудінспекції (код ЄДРПОУ 37471912), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, суд вважає, що наказ голови комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 26.10.2020 року № 476 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено ОСОБА_1 26 жовтня 2020 року з посади головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області. у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно - будівельної інспекції України, прийнято правомірно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки оскаржуваний наказ відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржувного наказу, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (вул. Лесі Українки, 26, м. Київ 160, 02160, ідентифікаційний код 37471912) , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної сервісної служби містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2020 року № 476 "ОС"; поновлення на посаді - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.06.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва