Рішення № 98003087, 29.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9438/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/9438/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А., в якому просила:

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни щодо звернення стягнення та накладення арешту на зарплатні рахунки ОСОБА_1 відкриті в АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_1 та в АТ «АКБ «Приватбанк» IBAN: НОМЕР_2 , в тому числі шляхом списання з такого рахунку 6930,81 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною, розглянуто заяву представника стягувача про примусове виконання виконавчого напису №17433 виданого 05.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем та відкрито виконавче провадження.

З приводу визнання цього виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню позивачем було подано позов до Пустомитівського районного суду Львівської області справа №450/1614/21, згідно ухвали судді Кукси Д.А. справа передана за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва. 01.06.2021 року позивачу стало відомо, що приватний виконавець протиправно списав грошові кошти з зарплатного рахунку ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 має відкритий рахунок в АТ «АКБ «Приватбанк» IBAN: НОМЕР_2 на який отримує зарплатні виплати. 31.05.2021 р. приватним виконавцем Шелінською О.Ю. було здійснено стягнення з цього рахунку коштів у сумі 6930,81 гривень згідно виконавчого документа 17433 від 05.04.2021 р.

Також ОСОБА_1 має відкритий рахунок в АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_1 до якого підключено зарплатний проект ТОВ «Транспортна сервісна компанія» ЄДРПОУ 41786574. На даному рахунку значиться мінус грошових коштів у сумі 35670,81 гривень.

Отже обидва даних рахунки є зарплатними рахунками, на які позивач отримує заробітну плату та які мають спеціальний режим використання.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст. З та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Зазначене свідчить про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 29.01.2020 у справі № 820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19.

Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону на звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

За змістом ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відтак, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, та звернення стягнення по таким рахункам є неправомірним.

Відповідач проти позову заперечила з підстав, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. перебуває виконавче провадження ВП №65302223 з примусового виконання виконавчого напису № 17433, виданого 05.04.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач зазначає, що згідно із п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Згідно Постанови Національного банку України від 11 вересня 2017 року N89 Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку рахунки з кодом 2620 — це кошти на вимогу фізичних осіб. Призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки з обліку відповідних кредитів.

Надані боржником документи (довідка з АТ КБ «ПриватБанк, довідка АТ «ОТП Банк») жодним чином не доводять того факту, що дані рахунки з кодом 2620 використовується лише для зарахування заробітної плати, оскільки на такі рахунки можуть надходити будь-які кошти, крім заробітної плати (це і підтверджено до прикладу довідкою АТ КБ «ПриватБанк, де вказано «Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

В боржника наявні відкриті чотири рахунки в АТ КБ «ПриватБанк», з двох рахунків були списані кошти: НОМЕР_3 , з якого було списано 1161,85 грн. НОМЕР_2 , з якого було списано 6930,81 грн.

Позивач не подає доказів, по-перше, неправомірності накладення арешту на рахунок відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», по-друге, неправомірності списання коштів з рахунку боржника.

03.02.2021 року Верховний Суд у справі № 756/1927/16-ц прийшов до висновку, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Із змісту постанови про арешт коштів боржника вбачається, що відповідачем було визначено банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та AT «ОТП БАНК», на які нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунки виконали - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» накладено арешт на рахунок № НОМЕР_2 , AT «ОТП БАНК» накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 . Зазначене свідчить про те, що банки також не визнали ці рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. На думку відповідача за таких обставин, рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК» не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.02.2021 року у справі № 756/1927/16-ц, отже постанова про арешт коштів боржника є правомірною.

Щодо посилання у позовній заяві на правові позиції Верховного Суду, відповідач вказує на те, що правовідносини у наведених справах стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця - боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи - боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.

Посилання позивача на оскарження виконавчого напису нотаріуса, як виконавчого документа, не може бути взяти до уваги, оскільки виконавчий напис не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а відтак є чинним. Вчинення виконавчих дій не є зупиненими, а відтак у приватного виконавця наявні усі підстави вчиняти дії, спрямовані на повне, фактичне виконання виконавчого документа, зокрема накладення арештів та стягнення з боржника грошових коштів.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 16.06.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

28.04.2021 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

28.04.2021 року виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

28.04.2021 року виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано в банківські установи до виконання - АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299; АТ «Кредобанк», МФО 325365; АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335; АТ «Ощадбанк», МФО 300465; АТ «Альфа-банк», МФО 300346; АТ «Укрексімбанк», МФО 322313; АТ «УкрСиббанк», МФО 351005; АТ «Універсал Банк», МФО 322001; АБ «Укргазбанк», МФО 320478; АТ «ПУМБ», МФО 334851; АТ «A-Банк», МФО 307770; АТ «Таскомбанк», МФО 339500; AT «ОКСІ БАНК», МФО 325990; ПАТ «АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849; ПАТ «Банк Восток», МФО 307123; АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984; АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Згідно електронної відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.04.2021 року арешт накладений, на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови. 28.04.2021 року виконавцем направлено вимогу в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про надання відомостей про номери рахунків та залишок коштів на рахунках. Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12.05.2021 року залишок коштів на рахунках боржника становить 1161,85 грн., 6930,81 грн., 0,01 грн., 0,00 євро, арешт на рахунки накладено.

Згідно відповіді AT «ОТП БАНК» від 06.05.2021 року банком було прийнято до виконання постанову про арешт коштів боржника від 28.04.2021 року ВП №65302223, повідомлено про недостатність коштів на рахунку боржника для її виконання та надано інформацію про залишок коштів на рахунках боржника - 0,00 грн. та 0,39 грн.

31.05.2021 року платіжними вимогами кошти були списані з рахунків боржника та перераховані в загальній сумі 8092,66 грн. платіжним дорученням 31.05.2021 року на користь стягувача.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні дії протиправним та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Судом не враховується аргументи наведені позивачем про протиправність спірних дій з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження, виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та в подальшому платіжними вимогами кошти були списані з рахунків боржника та перераховані в загальній сумі 8092,66 грн. платіжним дорученням 31.05.2021 року на користь стягувача.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що вищевказані спірні дії відповідача не є протиправними з наступних підстав:

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 10 цього ж Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 18 цього ж Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно із ч. 2 ст. 48 цього ж Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно із ч. 3 ст. 52 цього ж Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 59 цього ж Закону, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 59 цього ж Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно із ст. 68 цього ж Закону:

1. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

2. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

3. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Таким чином, на думку суду, спірні дії відповідача відповідають та повністю узгоджуються із наведеними нормами закону, крім цього самі лише дії відповідача, щодо накладення арешту на кошти позивача не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача. Списання коштів є наслідком відповідних рішень відповідача, які позивачем не оскаржуються і справі відсутні докази про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним діям відповідача суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів протиправності поведінки відповідача щодо предмету спору по даній справі.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни (79044, Львівська обл., м.Львів, вул. Окружна, 57а,каб.207) про визнання протиправними дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 29.06.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.