Рішення № 98003046, 16.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року справа №380/3458/21

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

представників позивача Попадюка С.С.,

представника відповідача Ворошилової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження:79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) (далі – відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області по визначенню і обліку заборгованості з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за період з 09.02.2018 по 15.03.2021 у розмірі 23108,65 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області привести у відповідність облікову картку платника податків - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-2533-52У від 08.11.2018 в розмірі 15819,54 грн. Позивач зазначає, що відповідач після скасування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-2533-52У від 08.11.2018 в розмірі 15819,54 грн не вніс відповідні зміни в облікову картку платника податків - ОСОБА_1 , а продовжував визначати і обліковувати заборгованість із сплати ЄСВ наростаючим підсумком. Проте, позивач з такими діями відповідача не погоджується та зазначає, що з 01.01.2012 він працює на посаді директора ТзОВ «Альберто-комп`ютер». Звертає увагу, що роботодавцем здійснювалось нарахування та перерахування в дохід держави ЄСВ, а інші доходи у нього впродовж 2011-2021 років відсутні. З врахуванням наведених обставин позивач вважає, що він не зобов`язаний додатково сплачувати єдиний соціальний внесок, а тому дії відповідача по визначенню і обліку заборгованості з ЄСВ ОСОБА_1 є протиправними. Просив позов задовольнити.

Ухвалою від 22.03.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач 14.04.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що скасування в судовому порядку вимоги про сплату боргу №Ф-2533-52У від 08.11.2018 в розмірі 15819,54 грн не зобов`язує ГУ ДПС у Львівській області внести зміни до інтегрованої картки позивача. Відповідач зазначає, що станом на 08.11.2018 у позивача була недоїмка у розмірі 15 819,54 грн, що підтверджується інтегрованою карткою платника податку для фізичних осіб- підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, які проводять незалежну професійну діяльність. Проте, станом на даний час така заборгованість зросла та становить 23 108,65 грн.

Вказує, що згідно з витягом з електронного кабінету платника, позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Львівській області з 11.12.2002, а тому контролюючий орган і надалі нараховує єдиний внесок. Крім цього, відповідно до інформації з реєстру страхувальників, позивач як платник єдиного внеску перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області з 09.01.2003 та станом на даний час, він не припинений, з обліку в контролюючих органах не знятий. Водночас, відповідач зазначає, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГО відсутні записи за прізвищем « ОСОБА_1 ». Враховуючи наведене, відповідач вважає доводи позовної заяви ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача 01.06.2021 подав до суду відповідь на відзив (вх.№38980). Вказав, що оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , у нього не виникає обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок. Просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з довідкою ТзОВ «Альберто-комп`ютер» №2 від 03.03.2021 ОСОБА_1 з 01.01.2012 по даний час працює на посаді директора цього підприємства. В довідці вказано, що дохід позивача за період з 01.01.2018 по 28.02.2021 склав 194012,50 грн, виходячи з якого роботодавцем сплачувався за позивача ЄСВ (а.с.14).

Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 з 11.12.2002 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на податковому обліку у ГУ ДФС у Львівській області.

Згідно з даними інтегрованої картки платника податку для фізичних-осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та які проводять незалежну професійну діяльність, станом на 08.11.2018 у позивача була недоїмка по ЄСВ у розмірі 15819,54 грн.

У зв`язку із наявністю у позивача недоїмки зі сплати ЄСВ 08.11.2018 відповідачем сформовано вимогу № Ф-2533-52У, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити 15819,54 грн заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2533-52У від 08.11.2018 позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №1.380.2019.003357 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-2533-52У від 08.11.2018 в розмірі 15819,54 грн.

На виконання вказаного рішення суду ГУ ДПС у Львівській області 09.09.2020 внесено зміни в електронні сервіси ДПС та відкликано вимогу про сплату боргу №Ф-2533-52У від 08.11.2018. (а.с.85)

В той же час позивач зазначає, що відповідач після скасування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-2533-52У від 08.11.2018 в розмірі 15819,54 грн не вніс відповідні зміни в облікову картку платника податків - ОСОБА_1 , а продовжував визначати і обліковувати заборгованість із сплати ЄСВ наростаючим підсумком.

Згідно з інформацією з інтегрованої картки платника податку для фізичних осіб- підприємців, станом на 31.01.2020 у ОСОБА_1 обліковується недоїмка у розмірі 23108,65 грн. (а.с.34) Станом на 03.06.2021 розмір заборгованості не змінився, що підтверджується листом ГУ ДПС у Львівській області №466/13-01-13-03-14 від 10.06.2021.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення та відображення в обліку заборгованості зі сплати ЄСВ, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту порушених своїх прав.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» № 2464-VI (далі – Закон України № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом третім статті 1 Закону України № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України №2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 Закону України №2464-VІ, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України №2464, платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом.

Як вже зазначалось судом, в даному випадку необхідно встановити наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної-особи підприємця, що має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Під час встановлення даного питання, суд враховує таке.

01.07.2004 набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; далі - Закон України №755-IV).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закон України №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч.1 ст.7 Закон України №755-IV, єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01.07.2010 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набув чинності 03.03.2011 (далі - Закон №2390-VI).

Відповідно до підп.2, 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення цього Закону №2390-VI процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19.05.2011 №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:

«Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.»

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Як слідує з даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивач з 09.01.2003 взятий на облік як платник єдиного внеску (а.с.33).

Разом з тим, у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру за №1005753382, станом на 08.11.2018, за критерієм пошуку – прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено (а.с.35).

Таким чином, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2018 записи щодо позивача відсутні, що свідчить про відсутність такого суб`єкта господарювання.

Наведене дає суду підстави вважати, що позивач фактично не міг здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця нового зразка.

Проте, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 є діючим підприємцем та взятий на податковий облік 11.12.2002.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за №569/20882 (далі - Положення), врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 3.2 зазначеного Положення врегульовано, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.

Відповідно до п.5 цього Положення, державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Зміст наведених положень нормативно-правового акта, дає підстави для висновку, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи, тому в обов`язковому порядку містяться у такому реєстрі.

Суд вважає, що твердження відповідача про наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не базується на фактичних обставинах та нормах права. В свою чергу надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_1 такого статусу, а надані відповідачем докази абсолютно не спростовують цього факту.

Така обставина вказує на те, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону №2464-VI та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, нарахування та облік заборгованості з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 проводиться відповідачем протиправно.

Суд звертає увагу на те, що ані ПК України, ані Законом №2464-VІ не врегульовано особливості сплати грошових зобов`язань особою свідоцтво на зайняття підприємницькою діяльністю якої визнано недійсним.

Згідно з підп. 4.1.4. п.4.1 ст.4 ПК України, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

А відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, щодо наявності статусу підприємця ОСОБА_1 , адже в матеріалах справи відсутні належні докази щодо наявності у позивача статусу суб`єкта підприємницької діяльності після прийняття змін в законодавстві України та його включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і відповідного здійснення ним підприємницької діяльності, а Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить будь-якої інформації про наявність такого запису.

Суд також враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, у справі №1.380.2019.003357 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу, з єдиного внеску №Ф-2533-52У від 08.11.2018 в розмірі 15819,54 грн.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, суд також розглядаючи спір про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги зазначає наступне.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Таким чином, інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (№480/4656/18).

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску сформована позивачу за його несплату за 2018-2021 роки, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків.

Однак, з долученої до матеріалів справи довідки ТзОВ «Альберто-Комп`ютер» №2 від 03.03.2021, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в товаристві з 01.01.2012 по теперішній час. Отримує заробітну плату згідно штатного розпису та за нього сплачується єдиний соціальний внесок.

Таким чином, роботодавець нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за нього як страхувальник єдиний соціальний внесок.

Водночас, відповідачем доказів щодо безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2018 - 2021 роках, отримання інших доходів ніж від трудової діяльності як найманим працівником суду не надано.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності. Проте із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у спірний період нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як фізичною особою-підприємцем. При цьому, підприємницьку діяльність позивач фактично не здійснював, що не спростовано відповідачем.

З врахуванням наведених встановлених судом обставин та доказів на їх підтвердження, суд вважає, що позивач в даному випадку не зобов`язаний додатково сплачувати єдиний соціальний внесок, а тому дії відповідача по визначенню та обліку заборгованості з ЄСВ ОСОБА_1 , слід визнати протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області привести у відповідність облікову картку платника податків - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок №422).

Інтегрованою карткою платника (далі ІКП) є форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (п.2 розділу І Порядку №422).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №422 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення (п.п.4 п.2 розділу ІІІ Порядку №422).

Отже, оскільки нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов`язань платника податків, його податкового боргу, розрахунки з бюджетом здійснюються в інтегрованій картці платника податків, суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 по справі №805/4374/15-а.

Саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав обґрунтованим Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 по справі №816/2042/16. У наведеній справі обставини справи є відмінними від розглядуваної, проте саме такий спосіб захисту та відновлення порушеного права, з метою відображення в інтегрованих картах фактичного стану розрахунків з бюджетом, було обрано Верховним Судом.

Оскільки під час розгляду справи встановлено протиправність дій Головного управління ДПС у Львівській області по визначенню і обліку заборгованості з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі 23108,65 грн, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав про зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №ПН140 від 15.03.2021.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволено повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління ДПС у Львівській області по визначенню і обліку заборгованості з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі 23108,65 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження:79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 29.06.2021

Суддя Р.І. Кузан