Рішення № 98002949, 22.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6144/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и ла :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.12.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 11.06.2020 року (з дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №380/6253/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133950005055 від 18.06.2020, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020 року з підстав призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. Однак, не зважаючи на рішення суду, відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з двох підстав: не досягнення віку 55 років; в уточнюючій довідці не зазначено, що позивач працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком №2, а тому уточнююча довідка підлягає доопрацюванню. Позивач з таким рішення не погоджується, при цьому зазначає, що факт застосування показника в 50 років при призначенні пільгової пенсії по віку за Списком №2 встановлено вищезазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили. Окрім того, зазначає, що основним документом, який підтверджує період роботи є трудова книжка. Так, з запису в трудовій книжці вбачається, що в період з 09.12.1997 по 11.06.2020 позивач працювала апаратником хімводоочистки на шахті №9 «Великомостівська». У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 21.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що в довідці від 11.06.2020 №75 не зазначено, що ОСОБА_1 працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком №2. Окрім того, зазначає, що питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» може розглядатись після досягнення нею 55 років за наявності необхідного страхового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. Відтак, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 11.06.2020 року звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, до якої додала: паспорт НОМЕР_2 ; трудову книжку НОМЕР_3 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідку ПАТ “Шахта “Надія” від 11.06.2020 року №75 “Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”; наказ від 15.10.1992 року №765 Про закінчення атестації робочих місць на шахті №9 “Великомостівська”; наказ від 31.12.1996 року №591 Про завершення атестації робочих місць за умовами праці; висновки Державної експертизи умов праці Департаменту соціального захисту населення ЛОДА від 21.12.2010 року №2652, від 03.04.2007 року №1630 та від 31.01.2008 року №1888; наказ від 28.12.1999 року №497 Про закінчення атестації робочих місць на шахті №9 “Великомостівська”; наказ ДВАТ “Шахта “Надія” від 07.12.2004 року №561 Про завершення атестації робочих місць за умовами праці, перелік професій, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №1 та №2.

Рішенням від 18.06.2020 року №133950005055 Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, вона не досягла 55 років, передбачених законодавством. При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не заперечувалось, що на підставі наданих позивачем документів, враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 років 4 місяць 10 днів, в тому числі 22 років 6 місяці 2 днів - за Списком №2.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №380/6253/20 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133950005055 від 18.06.2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 138114885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.06.2020 року з підстав призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі №380/6253/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №380/6253/20 – без змін.

В подальшому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. «б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 28.12.2020 у зв`язку з тим, що в довідці №75 від 11.06.2020, яку подала позивач, не зазначено, що заявниця працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком №2 розділ 1 вищезазначених Списках, відтак, не можливо зарахувати до пільгового стаж роботи заявниці за Списком №2 період роботи з 09.12.1997 по 11.06.2020. Також причиною відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало те, що на думку відповідача, заявниця не досягла віку, встановленого абзацом першим п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058, а саме 55 років.

Позивач, вважаючи рішення відповідача від 28.12.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з вказаним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 року таким законом є, насамперед, Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який був прийнятий на зміну положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Отже, оскільки і Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, і Закон України “Про пенсійне забезпечення” регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.

Згідно з пунктом “б” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції від 02.03.2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII раніше передбачений пункт “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року набували право на пенсію по досягненню 55 років.

Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.

Згідно з пунктом 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” - “е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII (11.10.2017 року), яким текст Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Також, Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII”.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам…”.

Отже, з 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 року по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Як вже встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №380/6253/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133950005055 від 18.06.2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 138114885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.06.2020 року з підстав призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Вказане рішення 16.12.2020 набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт застосування показника в 50 років при призначенні пільгової пенсії за Списком №2 встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 в справі №380/6253/20, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищенаведене, відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з не досягненням позивачем 55 років.

Ще однією підставо для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах стало те, що в довідці №75 від 11.06.2020, яку подала позивач, не зазначено, що вона працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком №2, а відтак, не можливо зарахувати до пільгового стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №2 з 09.12.1997 по 11.06.2020. З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 48 Кодексу Законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМ України №637 від 12 серпня 1993 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так з запису в трудовій книжці вбачається, що ОСОБА_1 в період з 09.12.1997 року по 11.06.2020 року працювала апаратником хімводоочистки на шахті №9 «Великомостівська» (правонаступник ПАТ шахта «Надія»).

Згідно довідки ПАТ шахта «Надія» № 75 від 11.06.2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПАТ «Шахта «Надія» і за період з 09.12.1997 року по день видачі довідки виконувала роботи: процес хімічної очистки води, обслуговувала і регулювала роботу водо підготовчих агрегатів і апаратів (характер виконуваних робіт) за професією, посадою апаратник хімводоочистки, що передбачено Списком 2 розділу 1 підрозділу 1 пункту 2010100а-10065. Згідно постанови №162 від 11.03.1994 року КМУ, що передбачено Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а-3а, згідно з постановою №36 від 16.01.2003 року, що передбачено Списком 2 розділ 1 підрозділі, згідно з постановою №461 від 24.06.2016 року КМУ код КП 8163 Підстава: Класифікатор професій ДК 003-10.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивачем підтвердження проведення на підприємствах атестації робочих місць за посадами та в період який я працювала, до пенсійного органу були подані висновки експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці, накази по підприємству про завершення атестації робочих місць за умовами праці, де зазначено, що апаратник хімводоочищення належить до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно поданих висновків експертизи якості проведення атестації робочих місць, які додані зазначено, що апаратник хімводоочищення належить до Списку №2 (розділу «Гірничі роботи»).

Таким чином, записи у трудовій книжці, довідка №75 від 11.06.2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, накази по підприємству про атестації робочих місць за умовами праці підтверджують характер роботи ОСОБА_1 на посаді апаратник хімводоочистки у період з 09.12.1997 по 29.07.2020 за Списком №2.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком. Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім цього, згідно пункту 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обгрунтованість їх видачі (пункт 4.2 Порядку № 22-1).

Крім того, суд наголошує, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів. Однак, відповідач таким правом не скористався.

З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.

Таким чином, доводи відзиву не спростовують висновки суду під час розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, виходячи з того, що позивач станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала загальний страховий стаж понад 31 рік, з них більше 22 років на роботах, передбачених Списком № 2, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо дня, з якого позивачу належить призначити пенсію, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії та необхідними документами 11.06.2020 року.

Відтак, пенсію за віком на пільгових умовах слід призначити ОСОБА_1 з 11.06.2020.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.12.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 11.06.2020 року (з дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.06.2021

Суддя Братичак Уляна Володимирівна