Рішення № 98002909, 29.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5896/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0508 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А0508, в якій позивач просить: стягнути з відповідача військової частини А0508 на користь позивача ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) у розмірі 46240,78 гривень за період із 27 березня 2020 року по 08 квітня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу з позивачем не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення. Лише 08.04.2021, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 380/5774/20 на картковий рахунок позивача перераховано грошові кошти в розмірі 45817,64 грн після набрання рішенням суду законної сили. Отже, станом на дату виключення зі списків особового складу частини – 26.03.2020 відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а така виплата належних при звільненні сум остаточно завершена 08.04.2021, тобто поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП України. Тому період з 27.03.2020 по 08.04.2021 включно вважає періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними, та такими, що потребують захисту, позивачка звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 20.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Вказану ухвалу, а також примірник позовної заяви відповідач отримав 11.06.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на день розгляду справи відповідач - Військова частина 0508 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

ОСОБА_1 до 26 березня 2020 року проходила військову службу у Військовій частині 0508 і на підставі наказу командира військової частини № 67 у зв`язку із звільненням з військової служби з 26.03.2020 виключена зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

На день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу з нею не проведено розрахунків щодо виплати ін6дексації грошового забезпечення, а тому позивачка звернулась із позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (справа №380/5774/20) позовні вимоги позивача задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0508 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 по грудень 2018 року включно та зобов`язано Військову частину А0508 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07764551) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.03.2020 року, з урахуванням виплачених сум.

08 квітня 2021 року на виконання рішення суду у справі № 380/5774/20, відповідач виплатив 45817,64 грн позивачці індексацію грошового забезпечення.

Відтак, на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, з нею не було проведено повного розрахунку, зокрема в частині виплати індексації грошового забезпечення сумі 45817,64 грн, а тому відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України вона має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку - з 27.03.2020 по 08.04.2021.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі Закон України № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 ч. Зет. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями п.242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від

10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового

повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч наведеним нормам, позивачці не виплачено індексацію грошового забезпечення.

Водночас відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невчасно проведений розрахунок при звільненні передбачено нормами Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати грошової компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладено в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.

Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення позивачці не виплачена в день її виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (26.03.2020), вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачкою повного розрахунку. Тому відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України позивачка має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації суд враховує наступне.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі - постанова №100).

Відповідно до п.2 цієї постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з п.5 цього ж Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 Кодексу Законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 Кодексу законів про працю України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду, згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц).

Враховуючи обов`язковість вищевикладених висновків Верховного Суду, суд застосовує до обставин цієї справи наступні критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України:

- позивачка звернулася до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 0508 щодо непроведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків частини індексації грошового забезпечення та зобов`язання військової частини. Рішенням суду, зобов`язано Військову частину А0508 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 26.03.2020 року, з урахуванням виплачених сум;

- сума виплаченої індексації грошового забезпечення, яку отримала позивачка на виконання рішення суду 08.04.2021 (45817,64 грн), є значно меншою, ніж визначена судом сума середнього грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до довідки про грошове забезпечення та додаткові і одноразові види грошового забезпечення виданої військовою частиною А0508 від 05 червня 2020 року №68/49/688, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за два місяці до звільнення, а саме у січні 2020 року становив 11732,54 грн. (600 грн. + 2730 грн. + 1498,50 грн. + 3138,53 грн. + 3549 грн. + 216,51 грн. = 11732,54 грн.), а у лютому 2020 року - 12007,26 грн. (600 грн. + 2730 грн. + 1665 грн. + 3246,75 грн. + 3549 грн. + 216,51 грн. = 12007,26 грн.), загальна сума 23739,80 грн. (11732,54 грн. + 12007,26 грн. = 23739,80 грн.).

Кількість календарних днів за січень - лютий 2020 становить 60 днів.

Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивачки за два останні місяці служби перед звільненням складає 395,66 грн (23739,80/60=395,66).

Період за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 27.03.2020 по 08.04.2021 (включно) становить 377 днів. Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 149163,82 грн (395,66*377).

При цьому суд ураховує, що виплачена заборгованість по заробітній платі (індексація грошового забезпечення) становить 45817,64 грн, тобто частка такої заборгованості у сумі, яка нарахована відповідно до ст.117 КЗпП, становить 0,31 (45817,64 грн/149163,82 грн=0,31) де 45817,64 грн- сума виплаченої індексації, 149163,82 – середній заробіток за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні.

З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат суму 46240,78 грн (395,66*377*(45817,64/149163,82)) (за час затримки розрахунку при звільненні позивача).

Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 46240,78 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0508 у сумі 908 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

вирішив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0508 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А0508 (80600, Львівська обл, м. Броди, вул. І. Богуна, 13, ЄДРПОУ 07764551) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) у розмірі 46240,78 грн (сорок шість тисяч двісті сорок) гривень 78 коп. за період з 27.03.2018 по 08.04.2021.

Стягнути з Військової частини А0508 (80600, Львівська обл, м. Броди, вул. І. Богуна, 13, ЄДРПОУ 07764551) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Грень Н.М.