Рішення № 98002758, 15.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1523/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Салюка С.М.;

відповідача: Чебану В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул.Незалежності України, 42 А, код ЄДРПОУ - 04364035)провизнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Олександрівського селищного голови від 12 березня 2021 року №133-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Відповідача поновити Позивачку на посаді головного бухгалтера - головного спеціаліста Підлісненської сільської ради з 17 березня 2021 року;

- стягнути з Відповідача на користь Позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2021 року по день поновлення на роботі (винесення рішення суду).

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що звільнення відбулось з порушенням законодавства про працю. 12 березня 2021 року відповідно до розпорядження селищного голови Олександрівської селищної ради від №133-к її звільнено із займаної посади у зв`язку з реорганізацією Підлісненської сільської ради. Позивачка зазначила, що не було вжито жодних заходів для забезпечення права позивачки на залишення на службі в органах місцевого самоврядування. Крім того позивачка вказала, що її попередили про наступне вивільнення, але не запропонували подальшої роботи у реорганізованому органі. Відповідачем не з`ясовувалось наявність у позивачки переважного права на залишення на роботі, чим порушено статтю 42 Кодексу законів про працю України.

З наведених підстав позивачка просила поновити її на посаді та стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування позиції зазначив, що п`ятою сесією Олександрівської селищної ради восьмого скликання було прийнято рішення «Про початок процедури реорганізації сільських та селищних рад Олександрівського району шляхом приєднання до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області» від 24.12.2020 року № 50 та розпочато процедуру реорганізації усіх сільських та селищних рад Олександрівського району.

В ході проведення реорганізації, 16 січня 2021 року, усі працівники сільських та селищних рад, у тому числі і позивач, були попереджені про звільнення з займаних посад. Рішенням позачергової дев`ятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання «Про затвердження актів приймання передачі майна Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області» від 12 березня 2021 року № 267, в ході проведеної реорганізації, шляхом приєднання, до Олександрівської селищної ради приєднано 20 сільсьских та 2 селищні ради. На даний час Підлісненська сільська рада припинила свою діяльність як юридична особа.

За вказаних обставин відповідач вважає, що викладені у відзиві фактичні дані, а також інші докази що додані до нього спростовують позовну заяву.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суд від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

28.04.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 26.05.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 року №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Кіровоградської області, у тому числі Олександривської громади.

Відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17 листопада 2020 року №1009-ІХ, п`ятою сесією Олександрівської селищної ради восьмого скликання було прийнято рішення «Про початок процедури реорганізації сільських та селищних рад Олександрівського району шляхом приєднання до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області» від 24.12.2020 року №50 та розпочато процедуру реорганізації усіх сільських та селищних рад Олександрівського району (а.с.34-40).

Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання №50 від 24.12.2020 року «Про початок процедури реорганізації сільських рад Олександрівського району шляхом приєднання до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області» розпочато процедуру реорганізації, у тому числі Підлісненської сільської ради (а.с.34-40).

Відповідно до розпорядження селищного голови від 16 січня 2021 року №4-осн «Про утворення комісії з реорганізації сільських та селищних рад Олександрівського району Кіровоградської області» позивачку попереджено повідомленням №5 від 16.01.2021 року про наступне вивільнення (а.с.48).

3 зазначеним повідомленням позивачка ознайомлена під особистий підпис 16.01.2021 року (а.с.48).

12 березня 2021 року відповідно до розпорядження селищного голови Олександрівської селищної ради від №133-к-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку звільнено із займаної посади на підставі п.1 статті 40 КЗпП України (а.с.20).

Станом на день розгляду справи Олександрівська сільська рада не ліквідована, перебуває в стані припинення, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не виключено (код ЄДРПОУ 04364035).

Не погодившись з розпорядженням про звільнення, вважаючи його протиправним та прийнятим із порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся за захистом порушеного права.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що власне, юридичною підставою для початку проведення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, є набрання чинності Закону України №1009-IX від 17.11.2020, яким внесено зміни до Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України від 05.02.2015 р. № 157-VIII "Про добровільне об`єднання територіальних громад" (з врахуванням змін, внесених Законом України від 25.12.2015 р. № 925-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" щодо особливостей державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб передбачено здійснення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

З цієї норми прямо випливає, що реорганізація відбувається саме тих рад, які приєдналися до головної садиби (тієї ради, яка розташована в адміністративному центрі).

Що ж до сільської ради головної (центральної) ради, то відносно неї здійснюється лише державна реєстрація змін до відомостей про неї, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Такі зміни вносяться державним реєстратором на підставі заяви, поданої сільським головою, обраним об`єднаною територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.

Суд зазначає, що особливістю реорганізації органів місцевого самоврядування - є їх специфічний статус як суб`єктів публічних правовідносин або суб`єктів владних повноважень. Функції і повноваження органів місцевого самоврядування, які будуть реорганізовуватися (приєднуватися), не можуть бути припинені у зв`язку з ліквідацією органів місцевого самоврядування і правонаступник таких органів повинен у повному об`ємі продовжувати виконання функцій і повноважень реорганізованих суб`єктів.

Законом частково реалізовано положення про публічне правонаступництво між органами місцевого самоврядування у зв`язку з реформою адміністративно-територіального устрою. Зокрема, це реалізовано в положеннях підпунктів 13-16 пункту 6-1 Розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: - 13) після закінчення повноважень рад, що припиняються, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради, що припиняється, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб; - 14) новообрана рада, її виконавчий комітет можуть вносити зміни, визнавати такими, що втратили чинність, або скасовувати акти відповідних органів місцевого самоврядування, правонаступниками яких вони є, та їх посадових осіб; - 15) бюджети розформованих територіальних громад виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, встановлених підпунктами 16 і 17 цього пункту; - 16) новообрана рада може вносити зміни до рішень про місцеві бюджети, прийняті радами, що припиняються.

Разом з тим, приписами підпункту 4 пункту 6-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених норм відповідачем прийнято рішення №50 від 24.12.2020 року «Про початок процедури реорганізації сільських рад Олександрівського району шляхом приєднання до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області».

Пунктом 16 вказаного рішення визначено, що Олександрівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад, а саме Підлісненської сілької ради (а.с.36).

Отже, в результаті реорганізації Підлісніської сільської ради, як юридичної особи суб`єктивні права та обов`язки, котрі належали їй, стали правами та обов`язками Олександрівської селищної ради, котра продовжила свою діяльність. Тому, питання дотримання правил трудового законодавства щодо працевлаштування працівників також стало обов`язком відповідача.

Статтями 1, 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно з частиною 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України установлений порядок вивільнення працівників.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" наголошено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.

Верховний Суд України у постановах від 01.04.2015 року (справа №6-40цс15), від 18.10.2017 року (справа №6-1723цс17) висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 року (справа №816/979/17), від 04.10.2019 року (справа №818/292/16), від 22.10.2019 року (справа №819/1827/17), від 11.03.2020 року (№813/1220/16), від 24.04.2020 року (справа №824/168/19-а).

Досліджуючи спірні правовідносини судом установлено, що позивач перед звільненням займав посаду головного бухгалтера - головного спеціаліста Підлісненської сільської ради. Про наступне вивільнення позивача було персонально попереджено за два місяці, як це передбачено частиною 1 статті 49-2 КЗпП України. При цьому інша робота за відповідною професією чи спеціальністю відповідачем не пропонувалася ОСОБА_1 , що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні. Позивача звільнено з роботи у зв`язку з реорганізацією органу.

Разом тим, з повідомлення про звільнення №5 від 16.01.2021 року судом вбачається, що воно не містить посилання на правову підставу, а саме на ч.2 ст.8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», що є порушенням. Згідно з цією нормою з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до ОТГ, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету шляхом їх приєднання до відповідних юридичних осіб - сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету ОТГ. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільська, селищна рада, її виконавчий комітет припиняються у порядку, визначеному цим Законом (а.с.48).

Разом з тим, відповідно до згаданої статті 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Це означає, що на момент попередження працівників рад, що приєдналися до ОТГ, про наступне вивільнення, має бути прийняте рішення ради ОТГ про затвердження структури апарату ради ОТГ та її виконавчих органів та, відповідно, штатний розпис до цієї структури.

Отже, голова ОТГ, зважаючи на нові структуру та штатний розпис, має вирішити питання щодо можливого працевлаштування працівників рад, які увійшли до ОТГ, у структурі ради апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів.

У разі відсутності в структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів посад, вимогам до яких відповідають працівники рад, які увійшли до ОТГ, останні звільняються за п.1 ст.40 КЗпП (у зв`язку із реорганізацією).

У разі ж наявності у структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів посади, вимогам до якої відповідає кваліфікація працівника відповідач повинен запропонувати йому зайняти цю посаду.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що одночасно з попередженням позивача про наступне вивільнення їй не пропонувалася інша робота у структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів та не враховувалось переважне право на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП. Представник зазначив, що на час ознайомлення з повідомленням про звільнення вакантних посад не було.

Судом додатково витребувано у відповідача докази структури та штатного розпису виконавчих органів Олександрівської селищної ради перед звільненням позивачки та штатного розпису у новій редакції після приєднання сільських селищних рад до Олександрійвської селищної ради.

Так, дослідивши структуру виконавчих органів Олександрівської селищної ради, затверджену рішенням голови Олександрівської селищної ради №10 від 08.12.2020 року, яка діяла на час повідомлення позивачки про звільнення суд встановив наступне, що апарат Олександрівської селищної ради складався з 13 підрозділів та 66 працівників.

Між тим, згідно затвердженого рішенням голови Олександрівської селищної ради №22 від 18.02.2021 року штатним розписом встановлено, що кількість працівників збільшилася до 104 осіб. При цьому, безпосередньо відділ бухгалтерського обліку та звітності збільшено на 2 посади.

Більш того, з витребуваної інформації судом встановлено, що з числа осіб, які працювали в різних сільських радах до проведення реорганізації були призначені на посади бухгалтерів 4 особи (а.с.98-101).

У свою чергу відповідач не надав суду зміг пояснити, яким чином проводилося визначення осіб на вакантні посади згідно кваліфікації, спеціалізації та досвіду роботи позивача. Не надав також відомості про навантаження, статистичні дані по кандидатам на посади бухгалтерів, а також їх порівняльний аналіз попередньої роботи, тощо, не обґрунтував яким чином бралися показники та результати роботи.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що на вакантні посади було оголошено конкурс та зазначає наступне.

У разі проведення конкурсного відбору на відповідну посаду, якщо запропонована посада є вищою за посаду, яку працівник займає до реорганізації, працівник дає свою згоду, після чого має успішно пройти конкурс на зайняття даної посади. Якщо посада, яка пропонується працівнику, рівнозначна чи нижча за нинішню його посаду - проводиться звичайне переведення працівника.

Суд також враховує положення ч.3,4 ст.36 КЗпП України, якими встановлено, що міна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє трудового договору.

У разі зміни власника, а також реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства трудовий договір працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).

Тобто, у процесі передачі об`єктів спільної власності територіальних громад району від районних рад у комунальну власність територіальних громад відбувається саме зміна власника відповідного закладу\установи, а отже - жодних змін у здійсненні трудових прав працівників цих закладів\установ на момент передачі не відбувається.

Єдиною зміною, яка відбудеться для зазначених працівників, проте, не вплине на здійснення ними своїх трудових прав, буде перейменування відповідних закладів\установ у частині найменування засновника - органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

Водночас, суд зауважує, що при вивільненні працівників, окрім зазначеного вище, роботодавцю необхідно враховувати переважне право на залишення на роботі. Дане питання врегульоване ст. 42 КЗпП, яка встановлює, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частинами 2, 3 статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Згідно зі статтею 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі статтею 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У постановах від 17.10.2011 року (справа №21-237а11), від 16.10.2012 року (справа №21-267а12), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14), від 19.01.2016 року (справа №810/1783/13-а) Верховний Суд України виклав правовий висновок, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Ці правові висновки підтримані у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року (справа №820/2932/16), від 24.12.2019 року (справа № 591/3068/16-а).

Тож оскільки в Підліснянській сільській раді відбулася реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю.

Судом установлено, що попередження позивача про наступне вивільнення, припинення за ініціативою суб`єкта призначення не містить пропозиції позивачу про зайняття іншої вакантної посади. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження пропозиції позивачу зайняти інші вакантні посади, які були наявними на момент попередження працівника про звільнення чи з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення, та які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Крім того, відповідачем не надано доказів виконання вимог щодо визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, яке враховувалося при переведенні їх до новоствореного органу.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Вказані обставини свідчать про те, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог законодавства.

З огляду на викладене, суд зазначає, що роботодавець - Олександрівська селищна рада під час прийняття розпорядження про звільнення керувалася суб`єктивною думкою, упереджено та не об`єктивно, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_1 .

Отже, суд прийшов до висновку, що звільнення позивачки відбулося без законної підстави та з порушенням передбаченого законом порядку, що свідчить про протиправність розпорядження Олександрівського селищного голови від 12 березня 2021 року №133-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Відтак спірне розпорядження слід скасувати, а позов у цій частині вимог - задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглось його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підлісненська сільська рада (код 04364035) перебуває у стані припинення юридичної особи (а.с.22).

З огляду на наведене, оскільки права позивачки порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого розпорядження та поновлення позивача на посаді, з якої її було незаконно звільнено.

За приписами частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Аналогічна правова позиція в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлена Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №826/25887/15.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Зважаючи на те, що позивачку протиправно звільнено з посади головного бухгалтера Підлісненської сільської ради 12 березня 2021 року, тому вона має бути поновлена на цій посаді з 15 березня 2021 року.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з відомостями відповідача про доходи ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням (а.с.102,104), розмір заробітку у січні 2021 року склав 9625,00 грн., у лютому 2021 року - 9625,00 грн., усього - 19250,00 грн.

Середньоденна заробітна плата, розрахована із кількості робочих днів за ці 2 місяці згідно табелів обліку використання робочого часу - 39 днів (а.с.103,105) та становить 493,59 грн.

Вимушений прогул позивача у період з 17.03.2021 року по 15.06.2021 року складає 62 робочих дні (з відрахуванням святкових днів), тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 30602,58 грн. (493,59 грн. х 62 днів).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

VI. Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Олександрівського селищного голови від 12 березня 2021 року №133-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул.Незалежності України, 42 А, код ЄДРПОУ - 04364035) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на посаді головного бухгалтера - головного спеціаліста Підлісненської сільської ради з 17 березня 2021 року.

Стягнути з Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул.Незалежності України, 42 А, код ЄДРПОУ - 04364035) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 30602,58 грн. (тридцять тисяч шістсот дві гривні п`ятдесят вісім копійок) з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9871,80 грн. (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят одна гривня вісімдесят копійок), з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2021 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук