Рішення № 98002726, 30.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року № 320/1937/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області у видачі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області оформити та видати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь - яких його даних до Єдиного держаного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі унікального номеру запису в реєстрі, без від цифрованого образу його обличчя, без від цифрованих відбитків пальців його рук, без використання будь-яких засобів Єдиного держаного демографічного реєстру.

Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідачем у видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Крім того, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, яка підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив та вказав, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.11.2005, ОСОБА_2 народився у м. Бориспіль Київської області ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено 09.11.2004 відповідний запис №480.

У зв`язку з досягненням 16-річного віку ОСОБА_1 яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , зверталась до відповідача із заявою від 02.02.2021 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 05.02.2021 повідомлено позивача про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Вважаючи протиправною відмову відповідача в оформленні ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки (на паперовому носії) зразка 1994 року протиправними, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина, звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 22 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкова адміністративна справа типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення.

Згідно частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Великою Палатою Верховного Суду розглянуто апеляційну скаргу у зразковій справі №806/3265/17, за наслідками розгляду якої прийнято постанову від 19.09.2018 про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправною відмову територіального органу ДМС у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов`язано оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

За змістом постанови Великої Палати від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, ознаками цієї типової справи є: позивач фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки згідно з «Положенням про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; відповідач територіальні органи ДМС України; предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачу паспорт у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки її неповнолітньому сину ОСОБА_2 . Зі змісту вказаної заяви вбачається, що така вимога обумовлена незгодою позивача на обробку персональних даних.

Отже, з огляду на встановлені обставини, адміністративна справа №320/6304/21 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 дійшла таких висновків.

Аналізуючи статтю 32 Конституції України, за якою ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя. При цьому Великою Палатою враховано Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, яким надано тлумачення статті 32 Основного Закону України та зазначено, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини,

Також Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою, в тому числі, гарантовано право на повагу до приватного та сімейного життя, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, звернула увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Аналізуючи положення Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованої Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI, Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI, «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ, постанови Кабінет Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», практику Європейського суду з прав людини щодо виправданості втручання держави в права людини, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Нові технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особи. Норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI, на відміну від «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ, не лише звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З огляду на такі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій органу Державної міграційної служби України щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. При цьому, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що самі по собі дії органу Державної міграційної служби України щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI.

Для належного захисту порушених прав особи Велика Палата Верховного Суду вирішила зобов`язати орган Державної міграційної служби України оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.061992 №2503-ХІІ.

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Державна міграційна служба України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі №806/3265/17 та встановлені судом обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області у видачі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов`язання Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області оформити та видати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області оформити та видати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь - яких його даних до Єдиного держаного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі унікального номеру запису в реєстрі, без від цифрованого образу його обличчя, без від цифрованих відбитків пальців його рук, без використання будь-яких засобів Єдиного держаного демографічного реєстру, то суд зазначає, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Внаслідок цього захисту має реально відбуватися припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта та відновлення порушених прав.

Спосіб захисту розглядається як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення мети цього захисту права.

Конституція гарантує можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагається, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим - тобто порушення дійсно повинно мати місце і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів позивача. Отже, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Водночас відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Суду не надано жодних доказів того, що відповідач при оформленні та видачі громадянину ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки буде у майбутньому передавати його дані до Єдиного держаного демографічного реєстру, формувати (присвоєння) унікальний номер запису в реєстрі унікального номеру запису в реєстрі, цифрувати образ його обличчя, відбитки пальців його рук, тощо, а відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно абзацу другого частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів громадян, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним інших судових витрат, будь-які судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області у видачі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (02152, м. Київ, вулиця Березняківська, 4а, ЄДРПОУ 42552598) оформити та видати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 30.06.2021

Суддя Панченко Н.Д.