Ухвала суду № 98002247, 01.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/6710/21

категорія 111030600

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєганс" до Головного управління ДПС у Житомирській області Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєганс", у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

рішення №1256585/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №182 від 17.06.2019;

рішення №1260523/41807300 від 27.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №183 від 17.06.2019;

рішення №1253792/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №184 від 17.06.2019;

рішення №1253802/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №186 від 24.06.2019;

рішення №1258647/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №187 від 17.06.2019;

рішення №1258648/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №188 від 17.06.2019;

рішення №1253804/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №189 від 17.06.2019;

рішення №1253805/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №190 від 17.06.2019;

рішення №1253808/41807300 від 15.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №191 від 17.06.2019;

рішення №1256586/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №192 від 17.06.2019;

рішення №1256587/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №195 від 18.06.2019;

рішення №1258651/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №196 від 18.06.2019;

рішення №1256588/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №197 від 18.06.2019;

рішення №1258653/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №199 від 19.06.2019;

рішення №1258655/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №200 від 19.06.2019;

рішення №1258656/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №202 від 20.06.2019;

рішення №1258657/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №204 від 21.06.2019;

рішення №1256591/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №209 від 19.06.2019;

рішення №1256590/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №207 від 24.06.2019;

рішення №1258658/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №208 від 24.06.2019;

рішення №1258660/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №210 від 25.06.2019;

рішення №1258661/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №211 від 25.06.2019;

рішення №1253810/41807300 від 15.08.2019. яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №212 від 25.06.2019;

рішення №1258663/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №213 від 26.06.2019;

рішення №1256593/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №222 від 25.06.2019;

рішення №1256592/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №220 від 21.06.2019;

рішення №1256594/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстранд`ї податкової накладної №227 від 17.06.2019;

рішення №1256595/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №229 від 03.07.2019;

рішення №1256596/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №234 від 05.07.2019;

рішення №1258664/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №235 від 08.07.2019;

рішення №1258666/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №236 від 08.07.2019;

рішення №1256597/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №241 від 09.07.2019;

рішення №1256599/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №245 від 02.07.2019;

рішення №1258668/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №240 від 15.07.2019;

рішення №1258667/41807300 від 22.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №239 від 12.07.2019;

рішення №1256598/41807300 від 20.08.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №244 від 03.07.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1265711/41807300 від 02.09.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №198 від 19.06.2019;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкову накладну №182 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №183 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №184 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №186 від 24.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №187 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №188 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №189 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №190 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №191 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №192 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №195 від 18.06.3019 датою її подання;

податкову накладну №196 від 18.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №197 від 18.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №198 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №199 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №200 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №202 від 20.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №204 від 21.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №209 від 19.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №207 від 24.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №208 від 24.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №210 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №211 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №212 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №213 від 26.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №222 від 25.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №220 від 21.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №227 від 17.06.2019 датою її подання;

податкову накладну №229 від 03.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №234 від 05.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №235 від 08.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №236 від 08.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №241 від 09.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №245 від 02.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №240 від 15.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №239 від 12.07.2019 датою її подання;

податкову накладну №244 від 03.07.2019 датою її подання.

Ухвалою суду від 27.04.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням інших обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом.

У порядку усунення недоліків представник позивача 15.06.2021 подав до суду заяву про поновлення пропуску строку звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на наступне:

- на карантинні обмеження, які зумовили довготривалу передачу ТОВ «Фін-Аудит» запитуваної документації, яке відповідно до договору №12/03-6 від 03.12.2018 надає позивачу послуги бухгалтерського обслуговування у зв`язку із вимушеною самоізоляцією вказаного товариства;

- неналежне виконання колишнім директором ТОВ "Вєганс" ОСОБА_1 своїх обов`язків, що призвело до визнання його винним в пропуску строку звернення до суду із даним позовом;

- фінансова неспроможність позивача сплатити судовий збір у повному розмірі, який на момент подачі позову становив понад 77000 грн.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-35-В від 27.05.2021 (у період з 14.06.2021 до 29.06.2021), суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд питання про відкриття провадження у справі судом відкладалося.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Процесуальний закон не дає визначення терміна "поважні причини".

При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Кажучи про принцип рівності сторін, суд указує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).

Відповідно до прецедентного права Суду рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа "Гарсія Руїз проти Іспанії", § 26).

Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли ще у 2019 році, однак з даним позовом до суду товариство звернулося лише в квітні 2021 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Водночас слід відзначити, що надані товариством докази, які слугували підставою для пропущення строку звернення до суду, не можуть вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Товариство обґрунтовуючи подану заяву неодноразово вказало на відсутність необхідних документів (ненадання таких документів ТОВ "Фін-Аудит" ) для оскарження рішень контролюючого органу.

Втім, суд вважає, що вказаний факт не є поважною підставою для визнання пропуску строку звернення до суду поважною, оскільки ч.1 ст.80 КАС України встановлено право учасника справи, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування доказів судом.

Разом з тим, слід зауважити, що позивачем вже вчинялися дії щодо оскарження рішень контролюючого органу у справі №240/8505/20, втім позовну заяву ухвалою суду від 24.11.2020 залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, однак повторно із позовною заявою товариство звернулося лише в квітні 2021 року, тобто через значний проміжок часу з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, що у свою чергу вказує на відсутність процесуальної зацікавленості товариства.

При цьому, позивачем не наведено об`єктивних перешкод для повторного направлення позовної заяви із вказанням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду у найкоротший термін,

Крім того, відсутність фінансової можливості щодо сплати судового збору не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

Слід зауважити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії).

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд звертає увагу позивача на те, що пропущений строк звернення до суду із даним позовом може бути поновлений, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.04.2020 року по справі №440/3092/19.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначених доводів представника позивача.

Отже, подана заява не містить в собі доводів або доказів поважності підстав пропущення позивачем строку на звернення до суду.

Таким чином, до вказаного в судовому рішенні строку позивачем недоліки позовної заяви не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді від 27.04.2021 не виконав, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунув, а тому така позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєганс" з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєганс" до Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу без розгляду.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко