Рішення № 98002038, 01.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 р. Справа№200/6324/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо припинення страхових виплат з 01.08.2017, зобов`язання поновити страхові виплати та сплатити заборгованість за період з 01.08.2017.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідач, припиняючи виплату щомісячних страхових внесків позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати щомісячних страхових внесків позивачу та невиплати заборгованості зі страхових внесків такими, що порушують конституційні права позивача. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем надано відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 з 01.04.2015 по 31.07.2017 включно перебував на обліку та отримував страхові виплати у Лиманському міському відділенні управління як внутрішньо переміщена особа. Відділенням у червні 2015 року була виплачена заборгованість по страховим виплатам з 01.03.2014 по 31.03.2015. З 31.07.2017 страхові виплати йому припинені Лиманським міським відділенням на підставі постанови від 18.07.2017 №0537/1789/1789/19 та на підставі заяви потерпілого про зняття його з обліку від 12.07.2017. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до управління за призначенням страхових виплат через свого представника ОСОБА_2 . Проте, за приписами частини другої статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Отже, оформлення соціальних виплат без особистого звернення громадян до управління ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області є неприпустимим та таким, що суперечить вимогам Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27. Позивач з 01.08.2017 особисто жодного разу не звертався до управління ВД Фонду в Донецькій області, у зв`язку з чим виплата страхових сум йому не може бути відновлена. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 31.05.2021 було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі №200/6324/21. Суд призначив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 01.07.2021 у задоволенні клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Донецької області про витребування доказів в адміністративній справі № 200/6324/21 відмовлено.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Позивачу надана довідка від 06.07.2017 №1419110255 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 .

З 01.04.2015 по 31.07.2017 включно позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати у Лиманському міському відділенні управління як внутрішньо переміщена особа. Відділенням у червні 2015 року була виплачена заборгованість по страховим виплатам з 01.03.2014 по 31.03.2015.

Постановою Лиманського міського відділення від 18.07.2017 №0537/1789/1789/19 ОСОБА_1 припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.08.2017.

Постановою Лиманського міського відділення від 01.09.2017 №0537/1789/1789/20 знято з обліку страховий випадок ОСОБА_1 з 01.08.2017, у зв`язку зі зміною місця проживання та припинено всі страхові виплати з 01.08.2017.

Постановою Лиманського міського відділення від 01.09.2017 №0537/1789/21 знято з обліку справу ОСОБА_1 з 01.08.2017, у зв`язку зі зміною місця проживання та припинено всі страхові виплати з 01.08.2017.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не виплати страхових виплат позивачу з 01.08.2017 з підстав, які не передбачені ст.46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг встановлено нормами ч.1 ст.46 зазначеного Закону, у якому передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм ст.7 Закон №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до норм ст.12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення соціальних виплат не може бути пов`язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, соціальні виплати якій призначені.

З аналізу норм ст.46 Закону №1105-XIV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум страхових виплат, оскільки порядок та умови отримання таких виплат регулюються виключно Законом, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Фонду соціального страхування здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй страхових виплат.

Відповідно до частин 5, 6 статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що страхові виплати призначені позивачу безстроково, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Як встановлено судом, порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати. Тому в даному випадку на підставі ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач має право на захист порушеного права на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком.

На необхідність застосування положень спеціальних норм законодавства неодноразово вказував Верховний Суд України, зокрема в рішенні від 25 травня 2016 року по справі №21-1249а16, а також Верховний Суд в постанові від 03 травня 2018 року по справі №805/402/18, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Керуючись ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Щодо соціальних виплат, ст.1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, з урахуванням вимог ч.7 ст.47 Закону №1105-XIV є підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячні страхові виплати з 01.08.2017, у своєчасній виплаті яких позивачу протиправно з вини відповідача відмовлено.

Як було раніше зазначено, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, позивач як потерпілий, який має зареєстрований страховий випадок – трудове каліцтво, мав право на отримання щомісячних страхових виплат, що передбачені Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи наявність постанови відповідача від 18.07.2017 №0537/1789/1789/19; від 01.09.2017 №0537/1789/1789/20; від 01.09.2017 №0537/1789/21, суд дійшов висновку про те, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем зазначених постанов, а не діями (бездіяльністю), які вчиняє відповідач.

Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування таких постанов, а також зобов`язання відповідача до вчинення певних дій.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу щомісячних страхових виплат суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим ч.1 ст.5 КАС України, та об`єкту порушеного права.

Суд зазначає, що Лиманське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є структурним підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та не має статусу юридичної особи.

Тобто, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою, та відповідно тільки управління має адміністративну процесуальну дієздатність у відповідності до ст.43 КАС України.

Враховуючи те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою та розпорядником коштів, суд вважає що саме Управління є належним відповідачем по справі.

Судом під час розгляду справи встановлено протиправність постанов Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18.07.2017 №0537/1789/1789/19; від 01.09.2017 №0537/1789/1789/20; від 01.09.2017 №0537/1789/21. Враховуючи, що зазначене відділення є відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, з метою ефективного захисту прав позивача, суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним: визнати протиправними та скасувати постанови Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18.07.2017 №0537/1789/1789/19; від 01.09.2017 №0537/1789/1789/20; від 01.09.2017 №0537/1789/21; зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Свободи, будинок 5) поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та сплатити заборгованість за період з 01.08.2017.

Одночасно суд зазначає, що задоволення позовних вимог таким чином не змінюють суті позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 сплату судового збору за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, судовий збір не оплачений, тому відповідно до ч.2 ст.133, ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Свободи, будинок 5) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18.07.2017 №0537/1789/1789/19 про припинення ОСОБА_1 виплати щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.08.2017.

Визнати протиправною та скасувати постанову Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.09.2017 №0537/1789/1789/20 про зняття з обліку страхового випадку ОСОБА_1 з 01.08.2017 та припинення всіх страхових виплат з 01.08.2017.

Визнати протиправною та скасувати постанову Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.09.2017 №0537/1789/21 про зняття з обліку справи ОСОБА_1 з 01.08.2017 та припинення всіх страхових виплат з 01.08.2017.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та сплатити заборгованість за період з 01.08.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Повне судове рішення складено 01.07.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька