Рішення № 98001899, 30.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 р. Справа№200/6615/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком.

З 19.12.2011 року по 22.09.2020 року працював у ПрАТ «Азовзагальмаш», з якого був звільнений у зв`язку із скороченням штату. Від колишніх колег по роботі дізнався про те, що починаючи з 30.06.2015 року цим підприємством не сплачувалися страхові внески, в тому числі за нього, які були утримані бухгалтерією підприємства із заробітної плати. Тому страховий стаж був врахований лише по 30.06.2015 року включно.

23.04.2021 року він звернувся до відповідача із заявою від 16.04.2021 року про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 року по 22.09.2020 року в ПрАТ «Азовзагальмаш», де він працював, та перерахунок у зв`язку з цим отримуваної ним пенсії. Між тим, відповідач листом в задоволенні заяви відмовив, посилаючись на несплату підприємством з його заробітної плати єдиного внеску.

Вважав, що відповідачем неправомірно не враховано позицію Верховного Суду з цього питання, що призвело до порушення його права на належний розмір пенсії.

У зв`язку з наведеним просив:

- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування йому до страхового стажу періоду його роботи на ПрАТ «Азовзагальмаш» з 01.07.2015 року по 22.09.2020 року (по день його звільнення);

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати йому в страховий стаж період роботи на ПрАТ «Азовзагальмаш» починаючи з 01.07.2015 року по 22.09.2020 року (по день його звільнення);

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням його страхового стажу за період з 01.07.2015 року по 22.09.2020 року (по день його звільнення).

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується.

У лютому 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.02.2021 року, яка зареєстрована відповідачем 23.04.2021 року, в якій просив зарахувати до його страхового стажу період з 01.06.2015 року по 22.09.2020 року в ПрАТ «Азовзагальмаш», де він працював і підприємство нараховувало заробітну плату, але не сплачувало з неї страхові внески, та у зв`язку з цим провести перерахунок його пенсії з 01.06.2015 року.

В заяві зазначав, що підприємство нараховувало йому заробітну плату, але не сплачувало з неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що він дізнався нещодавно.

Листом від 06.05.2021 року № 1892-1888/Г-02/8-0580/21 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області в задоволенні заяви відмовило, посилаючись на те, що станом на день розгляду заяви позивача ПрАТ «Азовзагальмаш» внески сплачені по 30.06.2015 року; підстав для врахування до страхового стажу періодів роботи, за які не сплачені страхові внески, немає.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01.01.2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Обов`язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст. 20) та обов`язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.

Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем – платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу – позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17, від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 31.10.2019 року у справі № 266/1994/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи та перерахунку пенсії з урахуванням таких періодів із зазначених ним підстав.

Вказані дії порушують права позивача на належний розмір пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч. 4 ст. 45 вказаного Закону, яка визначає строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Аналогічні положення містяться в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

За перерахунком пенсії позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.02.2021 року, яка зареєстрована відповідачем 23.04.2021 року, і саме з цією заявою він пов`язував свої позовні вимоги. Отже, його пенсія підлягала перерахунку з 01.03.2021 року (тобто, з першого числа наступного місяця (ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»)).

З огляду на наведене порушене право позивача підлягає захисту та відновленню шляхом визнання протиправними відповідних дій відповідача із зобов`язанням відповідача з 01.03.2021 року провести перерахунок його пенсії із зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 року по 22.09.2020 року (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 908 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір судом враховано, що станом на день та час розгляду справи Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) перебуває в стадії припинення, але з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа не виключено.

Документів, які б свідчили про необхідність застосування судом інституту процесуального правонаступництва (які б свідчили про передачу прав та обов`язків відповідача до іншої особи), ні відповідачем, ні іншими особами, до суду не подано.

Вказані обставини дозволяють вирішити спір в даному складі учасників справи.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 року по 22.09.2020 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з 01.03.2021 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 року по 22.09.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 30 червня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда