Рішення № 98001887, 30.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 р. Справа№200/168/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі

позивача: не з`явилася,

представника відповідача: Кододової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

У С Т А Н О В И В:

05 січня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 року № Ф-108705-43 на суму 30589,90 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила наступне.

Вона здійснює адвокатську діяльність, на підс таві права на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 3851 від 16.03.2011 року.

Фактично займатися професійною діяльністю як самозайнята особа позивачка почала з часу повторного постановления на облік в органах ДФС , тобто з 30.01.2019 року.

30.12.2020 року вона отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 року № Ф-108705-43 на суму 30589,90грн., яка виникла станом на 31 жовтня 2020 року.

Дану вимогу вона вважає протиправною та такою, що суперечить всім чинним нормам законодавства України, порушує її конституційні законні права та інтереси, соціальні гарантії, як громадянина країни та ветерана АТО.

Звертає увагу суду на численні судові рішення за попередні періоди за аналогічних фактичних обставин, винесені Донецьким окружним адміністративним судом на її користь.

Просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 ли стопада 2020 року № Ф-108705-43, яка винесена станом на 31 жовтня 2020 року на загальну суму 30589,90грн.

20.01.2021 року позивач надіслала до суду через його канцелярію, уточнення позовних вимог в якому вона окрім визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 ли стопада 2020р. № Ф-108705-43, яка винесена станом на 31 жовтня 2020 року на загальну суму 30589,90 грн., просить судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача.

24 лютого 2021 року позивач надіслала до суду через його канцелярію, уточнення позовних вимог в якому вона просить суд:

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецької області з включення суми боргу (недоїмки) в розмірі 18534,12 грн. до податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 ли стопада 2020 року № Ф-108705-43, яка винесена станом на 31 жовтня 2020 року

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 ли стопада 2020 року № Ф-108705-43, яка винесена станом на 31 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 суму боргу (недоїмки) у розмірі 18534,12 грн.

20 січня 2021 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Облік платників єдиного внеску передбачено ст. 5 Закону №2464 та Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положенням про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. № 1162.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з частиною п`ятою ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників встановлюється у розмірі 22 відсотків відповідно до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи наведене, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи - підприємця. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 12 статті 9 розділу III Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені і застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з пунктами 3 та 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 №609/28739) у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, заборгованість Позивача станом на 31.10.2020 становила 30589,90 грн., на підставі цих даних сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №Ф-108705-43.

Стосовно посилання позивача на звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-УІ до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014р. по теперішній час, Відповідач зазначає наступне.

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-УІІ (далі - Закон №1669-УІІ) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-УІ було доповнено пунктом 9-3.

Проте, пунктом 1 Закону України від 02 березня 2015 року №219-УІІІ до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-УІ внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-УІІ вважати пунктом 9-4.

Пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII. який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-УІІ.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 п. 28 розділу І Закону № 911 не має зворотної дії, тобто, зазначена норма Закону № 2464-УІ проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року

Таким чином, вищевказані зміни до Закону №2464 внесені Законом №1669-УІІ, втратили чинність згідно із Законом № 911 з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

При таких обставинах, п.9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовувати як підставу звільнення від стати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування неможливо.

На цих підставах просить в позові відмовити.

08.06.2021 року через канцелярію суду надійшов лист від ГУ ДПС у Донецькій області № 17626/6/05-99-20-07 від 07.06.2021 року в якому відповідач вказує що станом на 07.06.2021 року заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску відсутня.

Додатково пояснюється, що надати рішення про відкликання вимоги є неможливим, оскільки сума заборгованості ОСОБА_1 була погашена самостійно, тому вимога вважається автоматично відкликаною.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 10 лютого 2021 року.

10 лютого 2021 року суд відклав розгляд справи на 11 березня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 08 квітня 2021 року.

08 квітня 2021 року суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 травня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив її розгляд по суті на 09 червня 2021 року.

09 червня 2021 року суд відклав розгляд справи на 30 червня 2021 року.

30 червня 2021 року позивач в судове засідання не з`явилася. Надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Представник відповідача 30 червня 2021 року в судове засідання з`явився. Проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 , виданого Дружківським ГО ГУМВС України в Донецькій області 22.05.2008 року. ІПН № НОМЕР_2 (а.с.4)

Відповідачем є Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43142826 та суб`єктом владних повноважень.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 виданого 06.01.2017 року (а.с.5).

Відповідно до Довідки № 01/2904 від 25.11.2016 року ОСОБА_1 брала безпосередню участь в антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.6).

Згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3851, виданого на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури від 16.03.2011 року № 29 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.25).

Повідомленням № 1905108000001 від 30.01.2019 року форми № 2-ЄСВ ОСОБА_1 взята на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів (а.с.26).

Згідно з Довідкою № 1905100700008 від 30.01.2019 року форми № 34-ОПП ОСОБА_1 взята на облік як платник податків в органі доходів і зборів в Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Костянтинівсько – Дружківське управління, Дружківська ДПІ (а.с.27).

Відповідно до вимоги від 11.11.2020 року № Ф-108705-43 станом на 31 жовтня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 30589,90 грн. (а.с.28).

Згідно із заявою ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС у Донецькій області вона не згодна з вимогою про сплату боргу від 11.11.2020 року № Ф-108705-43 в розмірі 30589,90 грн. (а.с.29).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року № 200/11272/19-а було зобов`язано Головне управління ДФС у Донецькій області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо недоїмки з єдиного внеску нарахованої за період січень 2017 року – травень 2018 року в сумі 18534,12 грн. (а.с.14-20).

На виконання ухвали суду від 11 березня 2021 року відповідач надав листа б/н та б/д відповідно до якого сума недоїмки в розмірі 30589,90 грн. була сплачена позивачкою в повному обсязі 26.02.2021 року. На підставі зазначеного вимога від 11.11.2020 року № Ф-108705-43 на суму 30859,90 грн. вважається відкликаною 26.02.2021 року. Згідно ІС ДПС України у позивача ОСОБА_1 станом на 07.04.2021 року заборгованість зі сплати ЄСВ відсутня (а.с.110).

Натомість, позивач в судовому засіданні пояснила, що вона ніякої заборгованості з ЄСВ не сплачувала, а відповідач повинен був виконати рішення суду по справі № 200/11272/19-а від 18.12.2019 року та виключити з інтегрованої картки суму недоїмки в розмірі 18534,12 грн.

Листом від ГУ ДПС у Донецькій області № 17626/6/05-99-20-07 від 07.06.2021 року відповідач вказує що станом на 07.06.2021 року заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску відсутня.

Додатково пояснюється, що надати рішення про відкликання вимоги є неможливим, оскільки сума заборгованості ОСОБА_1 була погашена самостійно, тому вимога вважається автоматично відкликаною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

У ст. 25 Закону № 2464 зазначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4).

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).

Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження національної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Унормування зазначеної статті згідно до Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.

Наведена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі вона зберігалась в Законі № 2464.

Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до цих населених пунктів належить м.Дружківка.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, натериторії яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

У додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Дружківка.

За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.

З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи".

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

Таким чином, з аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

До 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає що позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції була звільнена від обов`язків платника єдиного внеску у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі їх виконувати, проте, оскільки пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Суд акцентує увагу, що згідно ч.3 ст.3КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач виконала вимоги Закону № 2464 щодо сплати ЄСВ в повному обсязі та у неї не має заборгованості зі сплати ЄСВ, що не заперечується відповідачем.

Судом також встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року № 200/11272/19-а було зобов`язано Головне управління ДФС у Донецькій області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо недоїмки з єдиного внеску нарахованої за період січень 2017 року – травень 2018 року в сумі 18534,12 грн.

Рішення суду набрало законної сили 01 червня 2020 року.

Виконавчий лист виданий 29 жовтня 2020 року (а.с.22).

Але, як вбачається з інтегрованої картки платника податків за період з червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року з неї не виключена сума 18534,12 грн.

Оскаржувана вимога сформована на 31 жовтня 2020 року (а.с.28).

Суд не приймає заперечення відповідача з приводу того, що вимога відкликана на підставі того, що позивач самостійно сплатила суму недоїмки.

Дійсно відповідно до п.п.60.1.1. п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Але, позивач в ході судового розгляду справи пояснила, що вона самостійно ніяких платежів не здійснювала та нібито існуючу заборгованість не погашала.

Відповідач ніяких доказів погашення суми боргу саме позивачем суду не надав.

За таких обставин повинен застосовуватися п.п.60.1.2 п.60.1 ст.60 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Незважаючи на всі встановлені судом обставини, відповідач не надав суду рішення про відкликання спірної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено що позивачка відповідно до вимог закону звільнена від сплати судового збору, і таким чином питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецької області з включення суми боргу (недоїмки) в розмірі 18534,12 грн. до податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 ли стопада 2020 року № Ф-108705-43, яка винесена станом на 31 жовтня 2020 року

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 ли стопада 2020 року № Ф-108705-43, яка винесена станом на 31 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 суму боргу (недоїмки) у розмірі 18534,12 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 30 червня 2021 року

В повному обсязі рішення складене 01 липня 2021 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков