Рішення № 98001797, 23.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р. Справа№200/4755/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., при секретарі – Лисенко Н. В.,

за участі позивача – Воєводи А. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

21.04.2021 ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області №053130003813 від 24.02.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині визначення розміру пенсії з обмеженням її максимального розміру;

- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області, що оформлено листом від 26.03.2021 №317-536/В-02/8-0531/21, про відмову ОСОБА_1 в обчисленні (перерахунку) та виплаті з 25.10.2019 пенсії за вислугою років у порядку та розмірах, визначених частинами другою-четвертою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» із розрахунку середнього заробітку за останні 60 місяців роботи із застосуванням до виплат коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього, який наведений у довідці № 14-45 вих-21 від 09.02.2021 та додатку до неї;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити обчислення (перерахунок) пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 25.10.2019 із включенням в заробіток для обчислення пенсії розміру виплат із розрахунку 60 відсотків від середньомісячної суми виплат за останні 60 календарних місяців перед зверненням за пенсією, розділених на 60, з коригуванням із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього та із врахуванням суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, окладу за військовим званням, які наведені у довідці №14-45 вих-21 від 09.02.2021 з додатком до неї, та виплачувати таку пенсію без обмеження її максимальним розміром;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити виплату різниці між отриманою та належною до виплати сумами пенсії, починаючи з 25.10.2019.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

З метою усунення недоліків позовної заяви 30.04.2021 позивач подав заяву у встановлений судом строк.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.05.2021 до суду надійшла заява позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

19.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

26.05.2021 позивачем надано відповідь на відзив.

07.06.2021 судом призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2021, про що належним чином повідомлено сторін у справі.

Позивач в судове засідання прибув, надав пояснення по суті спору за змістом аналогічні, що викладено в позовній заяві.

Відповідач участь в судовому засіданні свого представника не забезпечив, в зв`язку з чим протокольною ухвалою суду від 23.06.2021 вирішено проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Клопотань від сторін до суду не надходило.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не здійснив йому перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 25.10.2019 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, обчислені для пенсії відповідно до положень частин другої-четвертої статті 86 вказаного Закону.

Позивач вважає такі дії протиправними, незаконними та такими, що порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що при обчисленні пенсії позивачу застосовується виключно чинна заробітна плата за посадою, без врахування усіх складових заробітної плати позивача за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією. Крім того, згідно з наданою довідкою від 09.02.2021 №14-45 вих.-21 місячна (чинна) заробітна плата позивача складає 42079,94 грн., тому вимоги призначити пенсію позивачу з заробітної плати 66414,93 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач спростовує твердження відповідача про застосування при обчисленні пенсії позивача виключно чинної заробітної плати за посадою, без врахування усіх складових заробітної плати позивача за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією. Наполягає на задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 12.04.1996.

ОСОБА_1 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області, що підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №200/13820/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років № 214 від 06.11.2019.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 25.10.2019 із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі №200/13820/19-а.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2020 справі №200/13820/19-а з 25.10.2019 позивачу призначено пенсію за вислугу років за нормами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014.

З 25.10.2019 позивач є одержувачем пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, що визнається та не оспорюється сторонами.

12.11.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 25.11.2020 вих.№607-738/В-02/8-0531/20 Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області надало позивачу відповідь на заяву щодо перерахунку пенсії, в якій зазначило, що проведення перерахунку пенсії відповідно до звернення від 12.11.2020 не відповідає вимогам чинного законодавства.

24.02.2021 Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області прийняло рішення (протокол перерахунку пенсії) №053130003813 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого, для перерахунку взято середньомісячний заробіток позивача у розмірі 42079,94 грн.

02.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частин третьої-четвертої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 з 25.10.2019, включивши в заробіток для обчислення пенсії розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років) за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією.

До заяви про перерахунок пенсії позивачем додано довідку Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил №14-45 вих.-21 від 09.02.2021 з додатком до неї на 4 арк.

26.03.2021 Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області надало позивачу відповідь вих.№317-536/В-02/8-0531/21 на заяву щодо перерахунку пенсії, в якій зазначило, що згідно з наданою довідкою від 09.02.2021 №14-45 вих.-21 місячна (чинна) заробітна плата позивача складає 42079,94 грн., тому вимоги призначити пенсію позивачу з заробітної плати 66414,93 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначена відповідь надана в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Не погоджуючись з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 з 25.10.2019, включивши в заробіток для обчислення пенсії розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років) за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно до довідки №428 від 29.04.2021 Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, ОСОБА_1 з 11.09.2020 по 08.12.2020 працював на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, з 09.12.2020 по теперішній час працює на посаді начальника відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях управління організації процесуального керівництва, нагляду за виконанням судових рішень та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил.

Судом також встановлено, що відповідач, призначивши позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» здійснює її обрахунок та виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуючи обмеження пенсії максимальним розміром.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

Статтею 15 Закону №1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Відповідно до частин другої-третьої статті 86 Закону №1697-VII, пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 86 Закону №1697-VII середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

З наведеного слідує, що розмір пенсії залежить від суми місячної (чинної) заробітної плати працівника прокуратури, до якої крім посадових окладів, надбавок за вислугу років включаються всі види оплати праці.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частині друга статті 81 Закону № 1697).

Як встановлено судом вище, всупереч вимогам чинного законодавства, відповідно до рішення №053130003813 про перерахунок пенсії, відповідачем для перерахунку пенсії ОСОБА_1 взято середньомісячний заробіток у розмірі 42079,94 грн., зазначений у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил №14-45 вих.-21 від 09.02.2021, та не взятий до уваги додаток до цієї довідки.

Відповідно до додатку до довідки №14-45 вих.-21 від 09.02.2021 розмір виплат за 60 календарних місяців (крім посадових окладів, окладів за військовим званням, надбавок за вислугу років) складає 3342296,07 гривень.

З огляду на вищезазначене, перерахунок пенсії позивачу повинен бути здійснений з урахуванням розміру виплат за 60 календарних місяців (крім посадових окладів, окладів за військовим званням, надбавок за вислугу років) у розмірі 3342296,07 гривень, що встановлено у додатку до довідки №14-45 вих.-21 від 09.02.2021.

Отже, 60% від суми 66414,93 грн. (3342296,07 грн. : (60 календарних місяців) + 10710,00 грн. (посадовий оклад), з якої потрібно обчислювати пенсію позивача, становить 39848,96 грн.

Отже, в цій частині доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про правомірність визначення розміру пенсії з обмеженням її максимального розміру.

Відповідач, призначивши позивачу пенсію відповідно до Закону №1697-VII здійснює її обрахунок та виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не дивлячись на те, що позивач проходить військову службу, працює у військовій прокуратурі під час особливого періоду, який триває. При цьому ж відповідачем не враховуються вимоги Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ, виходячи з яких на позивача не розповсюджуються положення щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

Так, відповідно до абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13-2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах, зокрема, в органах військової прокуратури. Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється згідно із законодавством.

Суд зазначає, що у постанові від 07.11.2018 у справі №755/12037/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України не приймав рішень про скасування особливого періоду, як і рішень про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду.

Аналогічні висновки викладені й в інших постановах Верховного Суду, зокрема від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц, від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц, від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц, від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц, від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц.

Суд враховує позицію позивача, що підтверджується матеріалами справи, що станом на момент призначення пенсії останній проходив військову службу та обіймав посаду в органах військової прокуратури в особливий період, відтак на нього, як на військовослужбовця, який проходить службу в органах прокуратури, поширюються Перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ.

Таким чином, зазначені обмеження не можуть застосовуватися до позивача, як до особи, яка на момент призначення пенсії та по теперішній час проходить військову службу в органах військової прокуратури під час дії особливого періоду, у тому числі обмеження, встановлені статтею 86 Закону №1697-VII.

Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованими та доведеними доводи позивача стосовно наявності у нього права на отримання пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII без обмеження максимальним розміром як особі, яка працювала в особливий період з 11.09.2020 по 08.12.2020 на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, та з 09.12.2020 по теперішній час працює на посаді начальника відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях управління організації процесуального керівництва, нагляду за виконанням судових рішень та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил.

Суд зазначає також, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У своїх рішеннях Конституційний Суд України (від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007) зазначав, що положення статті 17 Конституції України поширюються і на службу в Збройних Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Конституційний Суд України також зазначав, що багато таких «пільг» встановлених серед іншого Законом України «Про прокуратуру» є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів (пункт 3 рішення КСУ №1-15/2002 від 20.03.2002).

Також висновки стосовно забезпечення прав і свобод людини без будь-якої дискримінації за ознаками статі раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції викладені у рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Пічкур проти України», «Мюллер проти Австрії», «Кечко проти України», «Ромашов проти України» «Шевченко проти України» та інших.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області (протокол перерахунку пенсії) №053130003813 від 24.02.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 та рішення, що оформлено листом від 26.03.2021 №317-536/В-02/8-0531/21, про відмову ОСОБА_1 в обчисленні (перерахунку) та виплаті з 25.10.2019 пенсії за вислугу років, зобов`язання Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області обчислити, нарахувати та сплатити пенсію ОСОБА_1 з 02.09.2019 виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці відповідно до положень частин другої, третьої та четвертої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до виписки з карткового рахунку від 27.04.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1816,00 гривень.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 23346787) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області (протокол перерахунку пенсії) №053130003813 від 24.02.2021 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , та рішення, що оформлено листом від 26.03.2021 №317-536/В-02/8-0531/21, про відмову ОСОБА_1 в обчисленні (перерахунку) та виплаті з 25.10.2019 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області обчислити, нарахувати та сплатити пенсію ОСОБА_1 з 02.09.2019 виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці відповідно до положень частин другої, третьої та четвертої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 23346787) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 23.06.2021.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.06.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна