Рішення № 98001696, 18.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 р. Справа№200/1018/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

за участю:

секретаря Лисенко Н.В,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шашко А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу -,

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №727 від 16 грудня 2020 року про застосування до працівника батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1004 о/с від 31 грудня 2020 року в частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 , старшого лейтенанта поліції, на посаді начальника безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ з 31 грудня 2020 року;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про поновлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в Національній поліції України, мав звання старшого лейтенанта поліції та займав посаду начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ.

25 вересня 2020 року позивачу було повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

Наказом від 16 грудня 2020 року №727 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, а наказом №1004 о/с від 31 грудня 2020 року звільнено зі служби.

Вважає, що оскаржувані накази прийняті відповідачем без повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, встановлення факту вчинення проступку та ступеня вини позивача.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності за одним лише фактом початку кримінального провадження (щодо позивача) є неправомірним.

На дату винесення спірних наказів вини позивача у злочині не було доведено, тому немає підстав твердити, що своїми діями (які водночас слугували підставою для початку кримінального провадження) він порушив службову дисципліну.

Також вважає, що застосований до позивача вид покарання є надто суворим і неспівмірним з характером поставленого йому за провину порушення.

Просить суд задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 24.09.2020 № 1970було призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни начальником відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що призвело до внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 02.09.2020 № 42020050000000322, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - ККУ), а також повідомлення йому про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Згідно висновку службового розслідування встановлено, що 24.09.2020 приблизно о 16 год. 40 хв. у службовому кабінеті №1 БПП Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП, розташованому за адресою: м. Слов`янськ, вул. Солов`яненка, 5, співробітники ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську за оперативного супроводу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях у рамках кримінального провадження від 02.09.2020 №42020050000000322 затримано начальника відділення безпеки дорожнього руху БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , під час одержання неправомірної вигоди в розмірі 8 400 гривень від ОСОБА_2 , за погодження останньому розміщення трьох конструкцій для зовнішньої реклами на території села Ганівка Добропільського району Донецької області.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Затримання та оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції України, рівня довіри населення до поліції (посилання на публікації в мережі Інтернет містяться у висновку службового розслідування).

25.09.2020 увечері після затримання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , біля воріт будівлі БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зібралося близько 20 осіб з активною громадською позицією, які були обурені, мали негативний настрій, зневажливо та критично висловлювалися на адресу поліції, у зв`язку із затриманням старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Така ж сама подія за участю громадян відбулася наступного тижня на території БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП у м. Слов`янську, вул. Солов`яненко, 5. Після проведених протестів, на відеохостингу «YouTube» були опубліковані відеоматеріали, у яких висвітлено діяльність поліції з негативного боку.

Вищевказані публікації в мережі Інтернет викликали суспільний резонанс серед користувачів, які під зазначеними публікаціями написали безліч негативних коментарів на адресу поліції, які підривають авторитет не тільки одного поліцейського, а й авторитет Національної поліції України, як центрального органу виконавчої влади, який відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

В ході проведення службового розслідування факт порушення службової дисципліни позивачем підтвердився. Саме дії позивача, які призвели до повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України є несумісними з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських та підривають авторитет органів Національної поліції в цілому.

Зазначене позивачем твердження про те, що єдиною підставою для звільнення останнього стало саме повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 36 Кримінального кодексу України в кримінальному провадженні №42020050000000322 є таким, що не відповідає дійсності, так як згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 16.12.2020 №727 позивача було звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1.2 частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліції», пунктів 1. 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців першого, другого, сьомого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, згідно з частиною третьою статті 19 та відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

Наказ Департаменту патрульної поліції від 16.12.2020 №727 у відповідності до вимог ч. 1 сі. 4 Статуту чітко сформульований. В ньому зазначено, що стало підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення, в чому саме виразився дисциплінарний проступок та порушення яких вимог законодавства встановлено в діях позивача. На підставі вказаного наказу Департаментом патрульної поліції 31.12.2020 було видано наказ № 1004 о/с, за яким відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» позивача було звільнено зі служби в поліції.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним і пропорційним. Відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та зобов`язання виплатити грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, які є законними та такими, що відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, відповідач вважає, що підстави для їх задоволення також відсутні.

Просить суд відмовити у задоволенні позову /а.с.31-39/.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у висновку службового розслідування, відповідач зазначає, що були досліджені деякі документи, зокрема, журнали вхідної та вихідної документації, з яких вбачається, що 17.09.2020 за вих. №7241 на заяву ОСОБА_2 від 16.09.2020 останньому надано відповідь про погодження дозволів на розміщення рекламоносіїв на одному аркуші.

Разом з тим, 24.09.2020 слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську під час проведення слідчих дій вилучено матеріали ОСОБА_2 від 16.09.2020 р. та відповідь на заяву останнього від 17.09.2020. У зв`язку з чим, дослідити вказані матеріали не представляється за можливе.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 16.09.2020 ОСОБА_2 , подав документи, а 17.09.2020 він мав можливість їх отримати особисто, тобто відповідь про погодження дозволів на розміщення рекламоносіїв була виготовлена станом на 17.09.2020, жодних доказів того, що позивач спілкувався з ОСОБА_2 на теми, що виходять за межі службової діяльності позивача, матеріали службового розслідування не містять, зокрема відсутня достовірна інформація про те, що позивач повідомляв ОСОБА_2 , щоб той передав йому 300 доларів США.

Службовим розслідуванням не було встановлено, що позивач створював штучні перешкоди ОСОБА_2 в отриманні погоджувальної документації, чим спонукав останнього до надання йому неправомірної вигоди.

Згідно абз. 2 ч. 5 розділу VI наказу МВС України №893 від 07.11.2018 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі – Наказ №893) у разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюється на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.

Враховуючи те, що під час службового розслідування відповідач не мав доступу до протоколу допиту ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_2 , показанням свідків, протоколу огляду та вручення грошових коштів, протоколом обшуку службового кабінету позивача, інших документів, які б свідчили про можливі порушення вимог законів, він (відповідач) був позбавлений можливості об`єктивно встановити, чи були вчинені позивачем порушення Статуту та/або присяги, які є складовою дисциплінарного проступку, а тому з урахуванням ч. 5 розділу VI Наказу №893 відповідач повинен був це розцінити на користь поліцейського.

Відповідач зазначає, що у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , після того, як позивач ознайомився з документами наданими ОСОБА_2 . Такий висновок дисциплінарної комісії є хибним, оскільки ОСОБА_1 не створював штучні перешкоди після того, як дослідив документи ОСОБА_2 , та надав йому рекомендації по приведенню документів в належний стан.

У висновку розслідування відповідач посилається на те, що в мережі Інтернет на багатьох ресурсах розмістили інформацію про затримання ОСОБА_1 і така інформація підриває авторитет Національної поліції, однак жоден із ресурсів не містить будь-яких матеріалів, які б зафіксували момент отримання ОСОБА_1 грошей; відеозапису затримання, на якому б було відтворення поведінки позивача, яка б за своїм характером ганьбувала звання поліцейського.

Всі перелічені Інтернет ресурси, посилались на джерело отриманої ними інформації - Відділ інформаційної політики Донецької обласної прокуратури, однак на цих ресурсах відсутні коментарі слідчих, які ведуть розслідування по кримінальному провадженню, коментарі прокурора, і, найголовніше, відсутні коментарі сторони захисту ОСОБА_1 .

Позивач жодним чином не може вплинути ні на власників цих Інтернет ресурсів ні на їх користувачів, і тому висвітлення думки певної категорії громадян в широкому просторі, не створює складу дисциплінарного проступку і не може бути підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Враховуючи вище викладене, службовим розслідуванням, не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 слід вважати дисциплінарним проступком.

Не зазначено, якими доказами підтверджено, що в діях ОСОБА_1 були ознаки дисциплінарного проступку.

Не зазначено, чи підтверджена та обставина, що ОСОБА_1 отримав в якості неправомірної вигоди від ФО-П ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 400 грн.

У висновку про проведення службового розслідування, дисциплінарна комісія зобов`язана встановити наявність або відсутність у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону (ст. 19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».)

У п. 2 висновку розслідування зазначено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування та були встановлені під час проведення службового розслідування, уважати такими, що знайшли своє підтвердження.

Отже, у висновку, дисциплінарна комісія не зазначила, чи були встановлені у діянні поліцейського ознаки дисциплінарного проступку чи ні, а тому на підставі такого висновку, яким не встановлено в діяннях поліцейського ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, не було законних підстав для застосування до поліцейського найсуворішого виду дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби /а.с.127-131/.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив зазначає, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.

Дисциплінарний проступок позивача виразився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

Саме дії позивача, які призвели до повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України є несумісними з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських та підривають авторитет органів Національної поліції в цілому.

При визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, його попередня поведінка, його характеристика, а також шкоду, завдану авторитету органів поліції. Обрання того чи іншою виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання. При прийняти оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленим законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів /а.с.141-144/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче провадження / том 1 а.с.25/.

22 лютого 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача / том 1 а.с.28-29/.

22 лютого 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками / том 1 а.с.31-116/.

22 лютого 2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 10 березня 2021 року.

1 березня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив /том 1 а.с.121-126,127-131/.

10 березня 2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 24 березня 2021 року для підготовки заперечень на відповідь на відзив.

16 березня 2021 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив /том 1 а.с.141-144/.

Ухвалою суду від 24 березня 2021 року витребувано у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1004 о/с від 31 грудня 2020 року/том 1 а.с.148/.

24 березня 2021 року судовому засіданні оголошено перерву для надання додаткових документів до 31 березня 2021 року.

25 березня 2021 року до суду надійшли документи витребувані ухвалою суду від 24 березня 2021 року /том 1 а.с.153-157/.

31 березня 2021 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14 квітня 2021 року.

14 квітня 2021 року судом продовжено підготовче провадження та призначено наступне судове засідання на 28 квітня 2021 року.

23 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи /том 1 а.с.183-201/.

27 квітня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача / том 1 а.с.202-203/.

28 квітня 2021 року ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 травня 2021 року.

З 5 травня 2021 року по 14 травня 2021 року суддя Зеленов А.С. перебував у відпустці.

19 травня 2021 року судом оголошено перерву у судовому засіданні до 26 травня 2021 року.

26 травня 2021 року судом оголошено перерву у судовому засіданні до 9 червня 2021 року для витребування документів.

Ухвалою суду від 27 травня 2021 року у витребувано у Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області Порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами на території Ганнівської сільської ради /том 1 а.с.226/.

8 червня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання без участі представника позивача / том 1 а.с.230-231/.

9 червня 2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 18 червня 2021 року для отримання витребуваних у Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області документів.

11 червня 2021 року на адресу суду надійшли документи витребувані судом ухвалою від 27 травня 2021 року/том 2 а.с.1-13/.

18 червня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання без участі представника позивача / том 2 а.с.14-15/.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив, просив суд задовольнити позов. При цьому позивач наголосив, що при проведенні службового розслідування не підіймалися питання щодо порушення з його боку правил проходження документів та порядку надання погодження на видачу дозволу на розміщення реклами.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, надала суду аналогічні пояснення. Акцентувала увагу суду на висновки, висловлені у Постановах Верховного суду, щодо того, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту такого скоєння або самого факту скоєння проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям на підставі кримінального закону. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21 липня 2004 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП НОМЕР_2 /а.с.11/.

З 29.12.2015 по 31.12.2020 позивач проходив службу в Національній поліції України. 14.04.2016 ОСОБА_3 прийняв присягу працівника Національної поліції України /том 1 а.с.77/.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №626 о/с від 23.06.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції /том 1 а.с.12/.

24.09.2020 затримано начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. За даним фактом наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1970 від 24.09.2020 призначено службове розслідування /том 1 а.с.53/.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2021 року відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції строком на 2 місяці, тобто до 06.12.2020 включно /том 1 а.с.81-82/.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №2222 від 23.10.2020 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1970 від 24.09.2020/том 1 а.с.59/.

Начальником Департаменту патрульної поліції полковником Євгенієм Жуковим 23.11.2020 затверджено висновок службового розслідування, призначеного за фактом затримання 24.09.2020 начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (далі - БПП в м. Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську), за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відомості про вчинення якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2020 за № 42020050000000322 /том 1 а.с.83-99/.

Дисциплінарною комісією вирішено, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців 1, 2, 7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, згідно з частиною третьою статті 19 та відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», до начальника відділення безпеки дорожнього руху БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції/том 1 а.с.98/.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 16.12.2020 №727 до начальника відділення безпеки дорожнього руху БПП в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції /том 1 а.с.16/.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31.12.2020 №1004 о/с відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0013926), начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйон» патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ, з 31 грудня 2020 року/ том 1 а.с.17/.

Позивач, не погоджуючись наказами Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №727 від 16 грудня 2020 року та №1004 о/с від 31 грудня 2020 року , звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України встановлює Закон України «Про Національну поліцію».

Як визначено у ч.1 ст. 1 вказаного Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Національну поліцію” поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частинами 1 та 2 ст. 19 цього Закону визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів.

У зв`язку з цим, кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджується законом.

Отже, як зазначалося вище, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до статей 11, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно із частинами 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно із ст. 19 Дисциплінарного статуту, яка визначає порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема частин 3, 7, 8, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно із пунктами 1, 2 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 року № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що підставою для призначення службового розслідування відносно позивача стала інформація про те, що 24.09.2020 затримано начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, підстава для звільнення позивача зі служби зумовлена тим, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що затримання та оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції України, рівня довіри населення до поліції. Дисциплінарною комісією здійснено моніторинг мережі Інтернет та виявлено публікації в засобах масової інформації та офіційних Інтернет-сторінках державних органів про затримання 24.09.2020 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що є, на думку відповідача, порушенням присяги.

Так, в службовому розслідуванні зазначено, що дисциплінарною комісією встановлено факт грубого порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразився в порушенні Присяги працівника поліції та вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179.

Причинами та умовами, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія вважає прояв недисциплінованості старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , та ігнорування останнім особистої відповідальності перед державою та суспільством.

Разом з тим, згідно пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно частин 1 та 5 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно із ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд доходить висновку, що виключно вироком суду можуть бути підтверджені обставини, описані у висновку службового розслідування та в наказі про накладення дисциплінарного стягнення в частині того, чи мали місце зі сторони позивача відповідні дії щодо отримання неправомірної вигоди.

При цьому, у матеріалах справи відсутній вирок суду про визнання позивача винним у вчиненні злочину, який передбачено ч.3 ст.368 КК України.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача та його представника про те, що розміщення в інтернет-мережі інформації щодо повідомлення старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України на стільки підриває авторитет поліцейського та авторитет Національної поліції України, що у даному випадку може слугувати однією з підстав для застосування такого найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності як звільнення. До того, розміщення вказаної вище інформації не є доказом вчинення дисциплінарного проступку.

Сама по собі інформація про вручення працівнику поліції підозри не є встановленням факту вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення та не свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

При дослідженні висновку службового розслідування, затвердженого 23 листопада 2020 року, судом встановлено, що дисциплінарною комісією не аналізувалося питання чи порушувався з боку ОСОБА_1 порядок надання погодження на дозвіл щодо розміщення конструкцій зовнішньої реклами на території с. Ганівка, Добропільського району Донецької області, встановленого Законом України «Про рекламу», «Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами», затвердженими постановою КМУ від 27.12.2003 №2067. Також при проведенні службового розслідування не порушувалося питання щодо дотримання чи навпаки недотримання позивачем встановленого порядку документообігу, розгляду звернень та організації проведення особистого прийому.

Інших доказів, що підтверджують факт порушення позивачем Присяги працівника поліції суду не надано.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 у справі “Лавентс проти Латвії” зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 у справі “Аллене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру позивачу не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

Крім того, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду, є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №420/5368/18.

Щодо посилання відповідача на Постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі № 813/4074/16 суд зазначає, що по даній справі під час службового розслідування комісією були оглянуті матеріали фотофіксації проведеного працівниками правоохоронних органів затримання позивача під час отримання неправомірної вигоди. Ця обставина, яка надалі була висвітлена у засобах масової інформації, позивачем не заперечувалася. Також, у подальшому Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено обвинувальний вирок, згідно з яким позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності за фактом отримання неправомірної вигоди.

Щодо посилання відповідача на Постанову Верховного Суду від 22 листопада 2019 року по справі № 826/6107/18суд зазначає, що поданій справі висновки судів попередніх інстанцій, стосовно того, що підставою для звільнення з поліції був лише факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів Верховного Суду вважала помилковими, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Так само, Верховний суд критично поставився до висновків судів попередніх інстанцій, що під час службового розслідування відповідач фактично оцінював докази в рамках кримінального провадження, подані на підтвердження винуватості позивача у вчиненні кримінальних правопорушень.

Поряд з цим, оскаржувані Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №727 від 16.12.2020 р.та Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1004 о/с від 31.12.2020 р., та відомості про факти, викладені в висновку від 23.11.2020 про службове розслідування, аналізувалися судом під час розгляду даної адміністративної справи не з позицій правової кваліфікації дій (бездіяльності) позивача на підставі Кримінального кодексу України, а у першу чергу під кутом зору правил службової етики та дисципліни.

Таким чином, відповідачем не було доведено в чому саме полягає прояви недисциплінованості старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та які саме несумісні з професійно – етичними якостями поліцейського дії позивача призвели до повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; які такі вчинив позивач протиправні винні діі поліцейського, що полягали в такому порушенні ним службової дисципліни, за які повинно послідувати звільнення із служби у поліції.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №727 від 16.12.2020 про застосування до працівника батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції та наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1004 о/с від 31.12.2020 в частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 2.27 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Таким чином, оскільки наказом Департаменту патрульної поліції від 31.12.2020 року №1004 о/с позивача звільнено з посади начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ з 31.12.2020, суд зазначає, що цей день є останнім робочим днем, тому суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ з 31.12.2020.

Щодо позовних вимог в частині стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 6 квітня 2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

При цьому, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, при визначенні розміру середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення не робочих, а календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розраховувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з розміру його грошового забезпечення за останні два місяці, що передують місяцю звільнення, шляхом ділення на кількість календарних днів.

Аналогічна позиція щодо застосування норм спеціального нормативно-правового акта (Порядку № 260) та розрахунку грошового забезпечення викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №805/1110/17-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 75424287), від 15 квітня 2021 року у справі №805/2170/16-а(реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 66397019) .

Так, ОСОБА_1 було звільнено 31.12.2020, період вимушеного прогулу тривав з 01.01.2021 (наступний день після звільнення) по 18.06.2021 (дата прийняття судом рішення про поновлення на посаді), що складає 169 календарних днів.

Відповідно до довідки про доходи від 10.02.2020 грошове забезпечення ОСОБА_1 у жовтні 2020 року складало 9229,19грн., а у листопаді 2020 року складало 9229,19грн.

Таким чином середньоденний розмір заробітної плати позивача складав 302,60 грн. (9229,19грн. +9229,19 грн.) : 61 календарних днів (30+31).

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, розрахована наступним чином: 302,60 грн. х 169 календарних днів, що становить у загальному розмірі 34 799 грн .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на корись позивача суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період 01.01.2021 по 18.06.2021 у розмірі 34 799 грн., з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Згідно з ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись Конституцією України, статтями 2, 132-140, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернеста, буд.3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646), про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №727 від 16 грудня 2020 року про застосування до працівника батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1004 о/с від 31 грудня 2020 року в частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення безпеки дорожнього руху батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ з 31 грудня 2020 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня винесення судом рішення про поновлення у розмірі 34 799 грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 червня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов