Рішення № 98001393, 29.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 р. Справа№200/4920/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати у повному обсязі вимогу від 17 листопада 2020 року № Ф -194165-45 У про сплату боргу (недоїмки), який станом на 31 жовтня 2020 року становить 35 588,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09 квітня 2021 року державним виконавцем Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 65079465 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області від 17 листопада 2020 року № Ф -19416545 У про стягнення боргу у розмірі 35 588,74 грн. Позивач не погоджується з вимогою та вважає, що ГУ ДПС у Донецькій області було не належним чином перевірено всі обставини, що мають значення для повного та всебічного прийняття рішення, а тому вважає, що зазначена вимога є незаконною та підлягає скасуванню.

Одночасно з позовною заявою, 26 квітня 2021 року представником позивача була подана заява про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2020 року № Ф -194165-45 У у межах виконавчого провадження № 65079465.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/4920/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що згідно даних інформаційної системи ДПС України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 03.07.2008 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Мирноградська державна податкова інспекція (м.Мирноград), на загальній системі оподаткування. 26.12.2018 позивачем отримано посвідчення № НОМЕР_1 за видом незалежної професійної діяльності - адвокат. Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 31.10.2020 становила 35 588,74 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 №Ф-194165-45 У згідно вимог чинного законодавства. При цьому, зазначає, що особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. Крім цього, сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов`язку штатного працівника, який суміщує трудові відносини із адвокатською діяльністю (самозайнятої особи) сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відтак, на думку відповідача, податкова вимога є правомірною, сформованою на підставі Закону та підлягає сплаті позивачем.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 02.07.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець номер запису: 22590000000028213, в стані припинення не перебуває, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З 03.07.2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Мирноградська державна податкова інспекція (м.Мирноград).

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 зареєстрований у Раді адвокатів Донецької області (№ свідоцтва 5296, Дата видачі свідоцтва: 26.12.2018).

Судом встановлено, що 17 листопада 2020 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, Головним управлінням ДПС у Донецькій області була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-194165-45 У, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 35 588,74 грн.

З облікової картки платника податків та розрахунку вимоги вбачається, що станом на 31.10.2020 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 35 588,74 грн.

02.04.2021 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з заявою №6708/5/05-99-13-08-25-5 про відкриття виконавчого провадження з метою виконання вимоги №Ф-194165-45-У від 17.11.2020 року про сплату боргу.

09.04.2021 року старшим державним виконавцем Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 65079465) з примусового виконання вимоги №Ф-194165-45 У, виданої 17.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області по стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Донецькій області боргу у розмірі 35 588,74 грн.

09 квітня 2021 року старшим державним виконавцем Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 65079465.

13.04.2021 року старшим державним виконавцем Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено Постанову про арешт коштів боржника на підставі вимоги №Ф-194165-45 У, виданої 17.11.2020 року.

Також, 22 квітня 2021 року державним виконавцем виставлено до банку платника Платіжну вимогу №65079465 на суму 39 287,61 грн., в призначенні платежу якої зазначено: стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на користь Головного управління ДПС у Донецькій області у розмірі 35 588,74 грн. за вимогою №Ф-194165-45 У видана 17.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 містяться наступні записи:

- 21.07.2016 року прийнятий на посаду директора на підприємство ТОВ «ЮК «УКРПРАВО» (наказ №1-к від 21.07.2016 року),

- 30.10.2019 року звільнений з посади директора за власним бажанням (наказ №77-к від 30.10.2019 року),

- 01.11.2019 року прийнято на посаду директора департаменту з правових питань до Акціонерного товариства «Укрпошта» (наказ №2388/к від 30.102019 року).

Згідно довідки Укрпошта від 23.04.2021 року №723/1-50-21, виданої ОСОБА_1 в тому, що він працює в Акціонерному товаристві «Укрпошта» з 01.11.2019 (наказ про прийом №2388/к від 30.10.2019) та станом на сьогодні обіймає посаду директора департаменту з правових питань.

Оцінюючи правомірність винесеної відповідачем Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 року № Ф-194165-45 У, якою зобов`язав позивача сплатити недоїмку у розмірі 35 588,74 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 8.07.10 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI).

Законом України від 06.12.2016 року №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

А пункт четвертий частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 у редакції, яка діяла до 31.12.2017, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, у редакції статті 9 Закону №2464-VI, яка діє з 01.01.2018 (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Суд зазначає, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.

В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Так, позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

Згідно розрахунку недоїмки, податковий борг визначений у вимозі від 17 листопада 2020 року №Ф-194165-45 У утворився з наступного:

- 09.02.2018, Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік Нарахування єдиного внеску № 3493805/ev від 09.02.2018 терм.спл. 09.02.2018, у розмірі 8 448,00 грн.,

- 19.04.2018, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 6168949/ ev від 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018, у розмірі 2457,18 грн.,

- 19.07.2018, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 7551841/ ev від 19.07.2018 терм.спл. 19.07.2018, у розмірі 2457,18 грн.,

- 19.10.2018, Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 8947872/ ev від 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018, у розмірі 2457,18 грн.,

- 21.01.2019, Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 196005/ ev від 21.01.2019 терм.спл. 21.01.2019, у розмірі 2457,18 грн.,

- 19.04.2019, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 3115315/ ev від 19.04.2019 терм.спл. 19.04.2019, у розмірі 2754,18 грн.,

- 19.07.2019, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 4588337/еv від 19.07.2019 терм.спл. 19.07.2019, у розмірі 2754,18 грн.,

- 21.10.2019, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 6067343/еv від 21.10.2019 терм.спл. 21.10.2019, у розмірі 2754,18 грн.,

- 20.01.2020, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 193304/еv від 20.01.2020 терм.спл. 20.01.2020, у розмірі 2754,18 грн.,

- 21.04.2020, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 1666810/еv від 21.04.2020 терм.спл. 21.04.2020, у розмірі 2078,12 грн.,

- 20.07.2020, Нараховано ЄВ ФОП, в т ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 3162375/еv від 20.07.2020 терм.спл. 20.07.2020, у розмірі 1039,06 грн.,

- 19.10.2020, Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 4657822/ ev від 19.10.2020 терм.спл. 19.10.2020 у розмірі 3178,12 грн.

Таким чином, судом встановлено, що борг у розмірі 35 588,74 грн. утворився за період з 01.01.2017 року (8448 грн. (3200 (мінімальна заробітна плата) x 22% (ставка ЄСВ) = 704 грн. (мінімальний страховий внесок); 704 x 12 (місяців) = 8448 грн.) за 2017 рік по терміну сплати до 09.02.2018 року.) по 19.10.2020 року (по терміну сплати 19.10.2020 року).

Як вбачається з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК -5, за період з березня 2017 року по вересень 2020 року єдиний внесок за позивача нарахований на заробітну плату та сплачений роботодавцями - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрправо» та Акціонерним товариством «Укрпошта».

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі № 440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку позивач є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, саме на роботодавця покладено обов`язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.

Разом з тим, суд зазначає, що Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК -5 не містить інформації щодо нарахованої позивачу заробітної плати та відповідної сплати ЄСВ за січень та лютий 2017 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 02.07.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець номер запису: 22590000000028213, в стані припинення не перебуває.

Так, суд зазначає, що згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 у період січень- лютий 2017 року позивач обіймав посаду директора на підприємстві ТОВ «ЮК «УКРПРАВО».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону №2464, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Статтею 26 Закону №2464 визначено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить, що саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна була сплатити ЄСВ, тобто позивач, виконуючи обов`язки директора ТОВ «ЮК «УКРПРАВО» був посадовою особою відповідальною за перерахування єдиного внеску, разом з тим, позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б свідчили про сплату ним або роботодавцем за нього (як за найманого працівника) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 408,00 грн. (704 (мінімальний страховий внесок) x 2 (місяці)). Також у справі відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Отже, позивач, будучи зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, не нарахував та не сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.

Таким чином, в зазначеній частині вимога контролюючого органу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Враховуючи сплату єдиного внеску за період з березня 2017 року по вересень 2020 року за позивача роботодавцем, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску та вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 року № Ф-194165-45 У в частині суми недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 34 180,74 грн. є протиправною та підлягає скасуванню

Щодо посилання позивача на дії пункту 9-4 Закону №2464-VI, суд звертає увагу, що Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (далі Закон №440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено що на час формування спірної вимоги про сплату боргу (17.11.2020 року), норма, яка тимчасово звільняла від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. згідно з квитанцією від 26.04.2021 року № 87159 за подання до суду адміністративного позову до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та сплачено судовий збір у розмірі 681,00 грн. згідно з квитанцією від 26.04.2021 року № 87104 за подання до суду заяви про забезпечення позову.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по справі в загальному розмірі 1 525, 44 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 17 листопада 2020 року № Ф -194165-45 У в частині суми недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 34 180,74 грн.

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1 525 (одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять гривень) 44 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 29 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова