Ухвала суду № 98001373, 29.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 червня 2021 р. Справа №200/7838/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Свободи, 5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ЄДРПОУ 41325231 виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ЄДРПОУ 41325231, в користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 30 023,74 грн.,

- стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду заподіяну Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ЄДРПОУ 41325231, у розмірі 20 000,00 грн.,

- на підставі статті 129-1 Конституції України, просимо Суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Відповідача подати Суду звіт про виконання судового рішення по справі у встановлений Судом строк, з урахуванням доводів Позивача викладених у цьому позові та для забезпечення виконання правових висновків Верховного Суду України визначених у Постанові по справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року (похідне для виконання судового рішення).

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції Закону України від 1 січня 2019 року № 2628-VIII), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року судовий збір за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 гривень.

Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 50 023,74 грн.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 50 023,74 грн., позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. (50 023,74x1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з тексту позовної заяви щодо підстав звільнення від сплати судового збору позивачем зазначено про те, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Однак, суд не погоджується з позицією позивача та зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що представником позивача заявлено вимогу саме: стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ЄДРПОУ 41325231, у розмірі 20 000,00 грн..

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Збитки - це грошова оцінка шкоди, що має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 позивач повинен зазначити, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами внесеними від 25.05.2001 №5 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, в позовній заяві позивач не наводить розрахунок суми стягнення моральної шкоди.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Таким чином, внаслідок безпідставного ототожнення представником позивача понять «моральної шкоди» із «відшкодуванням шкоди...» (встановленої вимогами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір») суд вважає, що вимога представника позивача про звільнення від сплати судового збору за вимогу майнового характеру, не підлягає задоволенню.

Крім того, позовна заява не містить вимог про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Що стосується постанов Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 465/6874/17, від 04.07.2018 у справі № 454/1021/15-ц, від 20.01.2021 у справі № 490/2254/20, суд звертає увагу представника позивача на наступне.

Наведені представником позивача постанови ухвалені в порядку цивільного судочинства, а в межах спірних правовідносин розглядається публічно-правовий спір.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У той же час за приписами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, в межах цивільного судочинства не розглядаються вимоги щодо визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень як органу, що представляє державу. Наведені спори є публічно-правовими, тому розглядаються в порядку адміністративного провадження.

Отже, враховуючи особливості предметної юрисдикції, предмети спору в наведених представником позивача справах та у справі № 200/7838/21 не є тотожними в розрізі визначення спору як публічно-правового чи приватноправового.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище справах, до спірних правовідносин в частині звільнення позивача від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Окрім того, обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» позивачем надано електронну відповідь Державної фіскальної служби України від 26.04.2021 року, у якій зазначено про дохід позивача за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року у розмірі 0,00 грн., на що суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

За приписами зазначених норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.

Суд вважає, що додані позивачем документи не можуть бути безумовними самостійними доказами підтвердження незадовільного майнового стану позивача, оскільки не свідчать про відсутність у нього інших джерел доходів.

Слід звернути увагу, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 КАС України, доказами.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні та допустимі докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Для застосування судом положень частини 1 статті 133 КАС України та Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

В даному випадку, для повного та об`єктивного підтвердження наявності підстав звільнення від сплати судового збору, позивачем надано докази, які не свідчать про неможливість або утруднення оплати судового збору з інших джерел доходів.

Разом з тим, позивач є працездатною особою в працездатному віці (не досяг пенсійного віку, є особою з інвалідністю) та не має на утриманні непрацездатних осіб, які потребують сторонньої допомоги, а відтак має можливість працювати, отримувати грошову винагороду за свою працю та піклуватися про себе.

Для повного та об`єктивного розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачу слід надати докази відсутності можливості оплати судового збору з інших джерел доходів чи отриманої винагороди.

При усуненні вказаного недоліку позовної заяви позивачу слід врахувати правовий висновок Верховного Суду в ухвалі № 824/1571/19-а від 18 березня 2021 року, який полягає у тому, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати, серед іншого, може бути довідка про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, документ про наявність/відсутність грошових переказів засобами поштового зв`язку, інші документи, які вказують на відсутність отримання грошової винагороди, бонусів при виконанні цивільно-правових договорів з надання послуг, в тому числі та не виключно у межах партнерства та дистриб`юторства тощо.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя («KREUZ v. POLAND» № 28249/95).

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу 10-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків, шляхом доплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за наступними реквізитами: отримувач коштів Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA308999980313111206084005658, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) та надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі або документів, які свідчать про відсутність інших джерел доходів для сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі або документів, які свідчать про відсутність інших джерел доходів для сплати судового збору, обґрунтування позивачем заявленого розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. та зазначити докази, на підтвердження заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, а також докази на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі або документів, які свідчать про відсутність інших джерел доходів для сплати судового збору, обґрунтування позивачем заявленого розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. та зазначити докази, на підтвердження заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, а також докази на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя П.В. Кочанова