Рішення № 98001137, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа №160/16998/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/16998/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338948), яка полягає в не прийнятті рішення про надання дозволу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада).

- зобов`язати Межиріцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338948) прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада).

12.03.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №160/16998/20, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за клопотанням ОСОБА_1 , а також зобов`язано Межиріцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване 20.07.2020 року за вх.№705, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні згідно зі ст.118 Земельного кодексу України, у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

21 травня 2021 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача – адвоката Мігульова О.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами: стягнути з Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04338948) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4825 (чотири тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 60 копійок.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради задоволено частково, проте не вирішено питання про розподіл судових витрат. Так, під час розгляду справи позивач подав до суду заяву (до якої додані копії акта приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2020 року та звіту про виконання договору від 18.12.2020 року) та просив врахувати факт надання правничої допомоги, вартість якої становить 4825 (чотири тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 60 копійок, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/16998/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи) з “27” травня 2021р. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/16998/20, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Так, ч.1 ст.252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 КАС).

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання для ухвал.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Крім того, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як зазначалося вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2021р. у справі №160/16998/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за клопотанням ОСОБА_1 , а також зобов`язано Межиріцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване 20.07.2020 року за вх.№705, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні згідно зі ст.118 Земельного кодексу України, у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

При цьому, до ухвалення судом вищевказаного рішення, а саме 03 лютого 2021 року представником позивача до канцелярії суду було подано заяву, в якій останній зазначив, що витрати позивача на надану правничу допомогу адвоката складають 4825 (чотири тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 60 копійок, а також просив врахувати вказаний факт при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Разом з цим, при ухваленні рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

21.05.2021 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами: стягнути з Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04338948) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4825 (чотири тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 60 копійок.

З наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено, що 02.11.2020р. між позивачем (Клієнт) та Адвокатським обєднанням “Бірюк, Мігульов і партнери” укладено договір №02/11/1 про надання правової допомоги.

Сума винагороди (гонорару) Об`єднання складається з суми вартості послуг, що надаються ним Клієнту за цим Договором. Вартість послуг Об`єднання за цим Договором, обумовлюється та узгоджується Сторонами під час його укладання, з урахуванням орієнтовної вартості (тарифу) послуг, зазначених у Додатку №1 до цього договору. При визначені розміру винагороди (гонорару) сторонами враховується складність дорученої Об`єднанню справи, фінансовий стан Клієнта, а також інші істотні обставини (пункт 4.2. Договору).

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що факт надання Об`єднанням послуг за цим Договором підтверджується Актом наданих послуг, зразок якого є додатком №2 до цього Договору, який є підставою для сплати Клієнтом винагороди (гонорару) Об`єднанню, а також інших витрат понесених ним.

Пунктом 4.9. Договору передбачено, що Клієнт сплачує гонорар Об`єднанню, а також інші витрати понесені ним, - у день підписання Акту наданих послуг. Гонорар та інші витрати за цим Договором сплачуються Клієнтом готівкою або здійснюються ним у безготівковому порядку на банківський рахунок Об`єднання.

Так, 18 грудня 2020 року позивачем та Адвокатським об`єднанням «Бірюк, Мігульов і партнери» підписано звіт про виконання Договору, відповідно до якого Об`єднання в особі керуючого партнера, адвоката Бірюка А.М., звітує перед Клієнтом про те, що ним в рамках Договору, були надані послуги:

1) Вивчення порушеного Клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами. Проведення аналізу нормативно-правової бази. (2 год. - помічник адвоката). Вартість послуги 1200 грн.;

2) Проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають зі справою, дорученою Клієнтом (1 год. 30 хв. помічник адвоката). Вартість послуги 900 грн.;

3) Підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності противною та зобов`язання вчинити дії (не надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність) (2 год. 30 хв. помічник адвоката, 30 хв. - адвокат). Вартість послуги 1500 грн., 900 грн. відповідно;

4) Підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви п.4) - друк та копіювання документів. Вартість послуги 325,60 грн.

Загальна сума 4825,60 грн.

Крім того, 18 грудня 2020 року позивачем та Адвокатським об`єднанням «Бірюк, Мігульов і партнери» підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого послуги, зазначені у звіті про виконання Договору від 18 грудня 2020 року, за дорученням (завданням) Клієнта в рамках Договору, були надані Об`єднанням у встановлені терміни та в повному обсязі. Також даним актом передбачено, що загальна вартість послуг Об`єднання, наданих ним Клієнту, становить 4825,60 грн. та саме цей Акт є підставою для проведення розрахунків, порядок яких визначений у Договорі.

ОСОБА_2 здійснена оплата наданих по договору №02/11/1 від 02.11.2020 р. послуг з правової допомоги у розмірі 4825,60 гривень, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 03.02.2021 року.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу саме у сумі 4825,60 грн.

Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Крім того, суд звертає увагу, що такі складові правничої допомоги, як “Вивчення порушеного Клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами. Проведення аналізу нормативно-правової бази. Проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають зі справою, дорученою Клієнтом” фактично є складовими: “Підготовка позовної заяви”.

Між тим, суд також зазначає, що подання позовної заяви з додатками до Дніпропетровського окружного адміністративного суду є технічною роботою, яка не вимагає від виконання специфічних знань чи навичок, та не обов`язково повинна виконуватись адвокатом чи іншим працівником в галузі права, відтак час щодо подання позовної заяви з додатками до Дніпропетровського окружного адміністративного суду не повинен враховуватись при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може взагалі бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги — домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч.1 ст.1 закону №5076-VI установлено, що представництво — вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги — види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, послуга «підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви п. 4) – друк та копіювання документів – 74 арк. (текстовий формат) – 325,60 грн.» не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. ст.1, 19 Закону №5076-VI. А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Суд також наголошує, що відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Пунктом 4.9. Договору про надання правової допомоги №02/11/1 від 02 листопада 2020 року передбачено, що Клієнт сплачує гонорар Об`єднанню , а також інші витрати понесені ним, - у день підписання Акту наданих послуг. Гонорар та інші витрати за цим Договором сплачуються Клієнтом готівкою або здійснюються ним у безготівковому порядку на банківський рахунок Об`єднання.

Будь-яких доказів, щодо внесення змін або доповнень в пункт 4.9. Договору про надання правової допомоги №02/11/1 від 02 листопада 2020 року, ані позивачем, ані його представником до суду не було надано.

Отже, саме Договором про надання правової допомоги №02/11/1 від 02 листопада 2020 року встановлено чітку дату оплати гонорару адвоката, а саме оплата здійснюється у день підписання акту наданих послуг.

Акт приймання-передачі наданих послуг датується 18 грудня 2021 року, проте представником позивача долучено до матеріалів справи копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 03 лютого 2021 року.

Відповідно до п.11 Розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Квитанція до прибуткового касового ордеру №2 від 03 лютого 2021 року містить зазначення «підстава: Договір: Договір №02/11/1 від 02.11.2020 р.», проте не містить жодного посилання на Акт приймання-передачі наданих послуг, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити за яким саме актом наданих послуг було сплачено відповідні кошти.

З огляду на вищезазначене, у суду відсутня можливість встановити факт оплати послуг наданих адвокатом позивачеві відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 18 грудня 2020 року, оскільки докази оплати позивачем за даним актом 18.12.2021 року в матеріалах справи відсутні.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на висновки Верховного Суду, враховуючи відсутність документів, підтверджуючих факт оплати позивачем гонорару адвоката у день підписання Акта приймання-передачі наданих послуг від 18 грудня 2020 року, як це передбачено Договором про надання правової допомоги №02/11/1 від 02 листопада 2020 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи №160/16998/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зважаючи на наведене, а також з урахуванням того, що з 31.05.2021р. по 18.06.2021р., включно та з 22.06.2021 по 25.06.2021 р., включно суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/16998/20 розглянуто та постановлено відповідне додаткове рішення - першого робочого дня.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі №160/16998/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення з Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу – відмовити у повному обсязі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 29.06.2021р.

Суддя: О.М. Турова