Рішення № 98000688, 01.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 липня 2021 р. Справа № 120/1021/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на дату звернення до суду у відповідача наявний податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 132263,02 грн., який відповідач у добровільному порядку не сплачує.

На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом надіслано запит від 11.02.2021 року до Адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1

02.03.2021 року до суду надійшла відповідь на запит, згідно з якою ОСОБА_1 з 14.06.2002 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 15.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

12.05.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача позовні вимоги заперечує та вказує, що згідно з довідкою про розмір заборгованості станом на 18.03.2021 року податковий борг ОСОБА_1 становить 29263,02 грн., відтак, на переконання сторони відповідача, враховуючи факт зменшення податкового боргу згідно відомостей довідки про розмір заборгованості станом на 18.03.2021 року, вбачається неможливість стягнення на підставі податкової вимоги, яка відповідно до п.п.60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України повинна бути відкликана позивачем.

З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Вінницькій області в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року вирішено виправити описку, допущену в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року у справі № 120/1021/21-а.

17.05.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник ГУ ДПС у Вінницькій області зазначає, що 26.02.2021 року відповідачем частково погашено податковий борг в розмірі 103000,00 грн., що прослідковується у відомостях картки особового рахунку платника податків. Відтак, станом на 14.05.2021 року у ОСОБА_1 наявний податковий борг у розмірі 29263,02 грн., який підлягає стягненню.

Окрім того, разом з відзивом на позовну заяву позивачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 24.05.2021 року вирішено позовну заяву в частині позовної вимоги щодо стягнення податкового боргу в сумі 103000,00 грн. залишити без розгляду.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив сторона відповідача не скористалась.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з відомостями картки особового рахунку платника податків станом на 26.02.2021 року за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 29263,02 грн. основного платежу.

Податковий борг виник 29.08.2020 року на підставі донарахованих сум податковим повідомленням-рішенням №37015-5305-0208 від 25.06.2020 року на суму 242263,17 грн. З урахуванням часткової сплати борг станом на 14.05.2021 року, як зазначає податковий орган, борг ОСОБА_1 складає 29263,02 грн.

З метою стягнення податкового боргу ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-17 (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктами 15.1-15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач у встановлений законом строк суму податкового зобов`язання повністю не погасив, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 242263,17 грн. Вищезазначена заборгованість була частково погашена ОСОБА_1 платежами від 15.09.2020 року на суму 20000,00 грн, від 18.12.2020 року на суму 80000, 00 грн., від 29.12.2020 року на суму 10000,00 грн. та від 26.02.2021 року на суму 103000,00 грн.

Відтак, заборгованості станом на момент розгляду справи в суду становить 29263,02 грн. основного платежу.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №37015-5305-0208 від 25.06.2020 року надіслано відповідачу та вручене 30.06.2020 року. Доказів оскарження чи скасування вказаного податкового повідомлення-рішення сторонами не надано.

Згідно з вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" за № 46917-53 від 04.09.2020 року, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків станом на 03.09.2020 року становила 242263,02 грн.

Податкова вимога надіслана на адресу відповідача ( АДРЕСА_3 , яка вказана в центральній базі даних/окремому реєстрі Державного реєстру). Однак до позивача повернувся конверт зі вмістом поштового відправлення та зазначено: “за даною адресою не розшукано”.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відтак, на переконання суду така податкова вимога є належним чином вручена відповідачу.

Водночас, відповідно до приписів пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що на підставі п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкова вимога № 46917-53 від 04.09.2020 року має бути відкликана ГУ ДПС у Вінницькій області, адже у даному випадку часткове погашення боргу з орендної плати з фізичних осіб відбулось після винесення податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, більш того контролюючий орган не зобов`язаний надсилати платнику податків на суму податкового боргу, яка зменшилась, інших вимог з відкорегованою сумою податкового боргу.

Окрім того, відомості про оскарження відповідачем податкової вимоги № 46917-53 від 04.09.2020 року в суду відсутні.

Таким чином, суд встановив, що у відповідача наявний податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 29263,03 грн., який відповідач у добровільному порядку не сплачує. Станом на день розгляду даної справи в суді доказів сплати ОСОБА_1 податкового боргу в добровільному порядку не надано.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Вінницькій області дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення ОСОБА_1 податкового боргу в повному обсязі.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 29263,02 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят три гривні дві копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення в повному обсязі виготовлено: 01.07.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна