Рішення № 97998358, 17.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2021м. ДніпроСправа № 904/6902/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро

про захист ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію

Представники:

від позивача: Яковенко О.О., довіреність від 20.02.2021, адвокат;

від відповідача: Сизонова І.Ю., ордер АЕ № 1059683 від11.03.2021 адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 16.12.2020, в якому просить:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на недоторканність його ділової репутації, інформацію, поширену 19 жовтня 2020 року Первинною профспілковою організацією співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на своєму телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) за посиланнями https://t.me/profprivat/274 та https://t.me/profprivat/273 шляхом опублікування Маніфесту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", затвердженого протоколом засідання Комітету Профспілки №58;

- зобов`язати Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення спростування такої недостовірної інформації з розміщенням повного тексту резолютивної частини рішення у судовій справі на своєму телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) під заголовком "Спростування" та шляхом направлення засобами поштового зв`язку спростування недостовірної інформації з розміщенням повного тексту резолютивної частини рішення у судовій справі під заголовком "Спростування" на адресу Кабінету Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.10.2020 Первинною профспілковою організацією співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на своєму телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) за посиланнями https://t.me/profprivat/274 та https://t.me/profprivat/273 опубліковано Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", затверджений протоколом засідання Комітету Профспілки № 58 від 16.10.2020, адресований Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Генеральному прокурору України, керівникам усіх профспілок, політичних партій та громадських організацій, що діють в Україні, усім засобам масової інформації, усім небайдужим громадянам України. Цей Маніфест стосується, зокрема, але не виключно, Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та містить інформацію про позивача, яка підлягає спростуванню відповідачем, оскільки є твердженням про факти, яких ніколи не існувало, і які не були перевірені та підтверджені відповідачем та є негативною, оскільки в ній стверджується про начебто незаконну та корупційну діяльність позивача, що дискредитує та завдає шкоди його діловій репутації, як державного банку та одного з найбільших банків країни. Викладена у вказаному Маніфесті та поширена відповідачем інформація є твердженнями відповідача, що принижує статус позивача в очах суспільства, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.

У поданій позовній заяві позивачем викладене клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: інформації та доказів/документів на її підтвердження щодо повного переліку осіб, яким відповідач засобами поштового/електронного чи іншого зв`язку безпосередньо/особисто направив Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", затверджений протоколом засідання Комітету Профспілки № 58 від 16.10.2020.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.01.2021; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

19.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява про надання витребуваних доказів.

У підготовчому засіданні 26.01.2021 оголошено перерву до 16.02.2021 для надання сторонами витребуваних судом документів.

02.02.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 29.01.2021, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що телеграм канал «ПрофПриват за посиланнями, вказаними в позовній заяві, ніколи не належав відповідачу, як стверджує позивач. Через це відповідач також ніколи не розміщував на цьому телеграм каналі Маніфест Первинної профспілкової організації" співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», затверджений протоколом засідання Комітету Первинної профспілкової організації АТ КБ «Приватбанк» № 58 від 16.10.2020. З цих причин відповідач не має можливості прокоментувати інформацію, розповсюджену невідомою особою на вказаному телеграм каналі. Таким чином, рішення суду, про яке просить позивач в частині спростування інформації шляхом оприлюднення спростування на вказаному телеграм каналі, заздалегідь не може бути виконано відповідачем, оскільки він технічно де контролює цей канал та не має можливості розміщувати на ньому будь-яку інформацію. Відповідач стверджує, що текст Маніфесту Первинної профспілкової організації" співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», затверджений протоколом засідання Комітету Первинної профспілкової організації АТ КБ «Приватбанк» № 58 від 16.10.2020, не містить будь-яких тверджень, які порушують немайнове право АТ КБ «Приватбанк» на недоторканість його ділової репутації. Крім того, у поданій позовній заяві відсутня позовна вимога щодо спростування інформації, яка міститься у вказаному маніфесті, що був направлений відповідачем на адресу Кабінету Міністрів України. В порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України повідомив суд, що для спростування твердження позивача про те, що Маніфест Первинної і профспілкової організації співробітників АТ КБ «Приватбанк» містить інформацію негативного характеру щодо АТ КБ «Приватбанк», відповідач звернувся до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення лінгвістичного дослідження тексту даного документу, у зв`язку із чим на момент подачі відзиву відповідач не має у своєму розпорядженні висновку експерта. Але одразу після закінчення даного дослідження його результат буде приєднано до матеріалів справи в якості доказу.

18.02.2021 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи в якості доказу висновку експерта за результатами проведення експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження писемного мовлення № 379-21 від 15.02.2021, складеного за заявою відповідача експертом сектору почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Хапатько А.А. Також відповідач надав попередній розрахунок суми судових витрат, понесених відповідачем, відповідно до якого просив суд покласти на позивача витрати відповідача з оплати вказаного висновку експерта в сумі 9 806 грн. 30 коп.

18.02.2021 позивачем до суду подана відповідь від 15.02.2021, в якій на спростування заперечень відповідача зазначив, що тексти Маніфестів, а саме розміщеного в телеграм каналі "ПрофПриват", доданого до відзиву на позов у цій справі та надісланого на адресу КМУ відповідачем, - є абсолютно ідентичними та, на думку позивача, містять інформацію, яка порушує немайнові права АТ КБ "ПриватБанк" на недоторканість його ділової репутації, що детально описано та обґрунтовано в позові і жодним чином не спростовано відповідачем. Крім того, зі змісту Маніфесту вбачається безумовні наміри відповідача розповсюдити цей Маніфест серед невизначеного кола осіб, що не виключає його розповсюдження і в телеграм каналах, при цьому належність чи неналежність відповідачу таких телеграм каналів не ставить в залежність наявність підстав для задоволення позову, як помилково зазначає відповідач. Позивач стверджує, що "поширювачем" інформації/Маніфесту є саме відповідач - його Маніфест (як свідчить текст такого Маніфесту) адресовано Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету міністрів України, керівникам усіх профспілок, політичних партій та організацій, що діють в Україні, усім засобам масової інформації, усім небайдужим громадянам України. Отже, вказаний спірний Маніфест не міг бути поширений іншою особою - окрім його видавника - відповідача, оскільки першочергово саме відповідач мав його в своєму розпорядженні і поширив серед невизначеного кола осіб (зазначених вище) в тому числі і шляхом опублікування на телеграм каналі "ПрофПриват", не залежно від особи його власника, що вчергове підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Доказів зворотного відповідачем не надано - зокрема не надано доказів на підтвердження/спростування кола осіб серед яких такий Маніфест було поширено, що дає підстави для висновку, що він був поширений саме відповідачем і саме серед всіх зазначених в ньому адресатів - фактично серед всіх громадян України. Спосіб такого поширення не впливає на обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, як про те безпідставно зазначає відповідач.

16.02.2021 підготовче засідання не відбулося через перебування судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 24.02.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, підготовче засідання призначене на 11.03.2021.

11.03.2021 до суду надійшло клопотання позивача про виклик у судове засідання експерта сектору почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Хапатько А.А. Зазначене клопотання обґрунтоване необхідністю з`ясування питань по висновку даного експерта у судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 11.03.2021 представник позивача підтримав вищезазначене клопотання. Представник відповідача заперечував проти виклику експерта у судове засідання.

У підготовчому засіданні 11.03.2021 оголошено перерву до 25.03.2021. Клопотання позивача залишено на розгляді у суду до наступного засідання .

17.03.2021 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на клопотання про виклик експерта в судове засідання, в якому просить відмовити в його задоволенні.

18.03.2021 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив від 16.03.2021, в яких зазначив, що звертаючись до органів державної влади з Маніфестом, затвердженим протоколом засідання Комітету Первинної профспілкової організації АТ КБ «Приватбанк» № 58 від 16.10.2020, відповідач реалізував своє конституційне право на звернення, передбачене ст. 40 Конституції України, яке не може бути підставою для задоволення позову про спростування інформації. Крім того, вказує, що позивачем не надано належних доказів того, що у вказаному телеграм каналі за зазначеним посилання розміщено саме текст Маніфесту, затвердженого протоколом засідання Комітету Первинної профспілкової організації АТ КБ «Приватбанк» № 58 від 16.10.2020, автором якого є відповідач. Також позивачем не доведено, що інформацію, про яку веде мову позивач, на вказаному телеграм каналі розміщено саме відповідачем. Просив у задоволенні позову відмовити.

У підготовчому засіданні 25.03.2021 представник позивача повторно заявив клопотання про виклик у засідання експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Хапатько А. А. для роз`яснення свого висновку за результатами проведеної експертизи.

Крім того, позивач надав до суду копію Рецензії від 24.03.2021 на висновок експерта № 379-21 від 15.02.2021, яку просив долучити до матеріалів справи.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.04.2021, клопотання позивача про виклик експерта в судове засідання задоволено.

15.04.2021 судове засідання не відбулося через перебування судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 21.04.2021 розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні 12.05.2021, в яке викликано експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Хапатько А.А. для надання роз`яснення висновку за результатами проведеної експертизи..

05.05.2021 відповідачем до суду подано клопотання про доручення до матеріалів справи в якості доказу скріншоту першої публікації телеграм каналу «ПрофПриват» від 19.03.2020, зі змісту якого вбачається, що власником вказаного телеграм каналу є Всеукраїнська професійна спілка працівників акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», тобто інша профспілкова організація, що діє в АТ КБ «Приватбанк».

У судовому засіданні 12.05.2021 позивачем подані питання до експерта, експертом Хапатько А.А., що з`явилася у призначене судове засідання надані відповіді на питання суду та представників сторін, а також пояснення щодо висновку за результатами проведеної експертизи.

Того ж дня відповідач подав до суду заяву про визнання недопустимими поданого позивачем доказу – рецензії на висновок експерта № 379-21 від 15.02.2021, складеного судовим експертом сектору почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Хапатько А.А. від 24.03.2021.

У судових засіданнях 12.05.2021 та 10.06.2021 оголошувалась перерва до 10.06.2021 та 17.06.2021 відповідно.

17.06.2021 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи в якості доказів копій рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2021 у справі № 201/12032/19 та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07.06.2021 у справі № 201/12032/19. Зазначив, що вказані судові рішення підтверджують нечесність та недобросовісність діяльності, про які, зокрема, йдеться у Маніфесті. Просив суд визнати поважними причини пропуску відповідачем строку на подання вказаних доказів, посилаючись на те, що рішення апеляційної інстанції набрало законної сили лише 07.06.2021, судове провадження відбувалось без виклику сторін і відповідач дізнався про прийняття такого рішення лише 14.06.2021 з Єдиного реєстру судових рішень, тобто вже після подання відзиву у даній справі.

Господарський суд, дослідивши клопотання відповідача, вбачає підстави для визнання поважними причин пропуску на подання доказів та долучає подані відповідачем документи до матеріалів справи.

17.06.2021 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 17.06.2021, відповідно до якої просив суд виключити з обох пунктів прохальної частини позову слово «своєму» і викласти позовні вимоги у наступній редакції:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на недоторканність його ділової репутації, інформацію, поширену 19 жовтня 2020 року Первинною профспілковою організацією співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) за посиланнями https://t.me/profprivat/274 та https://t.me/profprivat/273 шляхом опублікування Маніфесту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", затвердженого протоколом засідання Комітету Профспілки №58;

- зобов`язати Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення спростування такої недостовірної інформації з розміщенням повного тексту резолютивної частини рішення у судовій справі на телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) під заголовком "Спростування" та шляхом направлення засобами поштового зв`язку спростування недостовірної інформації з розміщенням повного тексту резолютивної частини рішення у судовій справі під заголовком "Спростування" на адресу Кабінету Міністрів України.

Господарський суд не приймає до розгляду заяву АТ КБ «Приватбанк» про уточнення позовних вимог від 17.06.2021, оскільки така заява, в порушення норм ст. 46 ГПК України, подана позивачем після закінчення підготовчого провадження.

У судовому засіданні 17.06.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наданих під час розгляду справи письмових поясненнях, просив позов задовольнити, витрати позивача зі сплати судового збору покласти на відповідача; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих під час розгляду справи письмових поясненнях; зазначив, що не підтримує вимоги щодо покладення на позивача витрат відповідач з оплати висновку експерта.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 19.10.2020 Первинною профспілковою організацією співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі – відповідач, профспілка) на своєму телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) за посиланнями https://t.me/profprivat/274 та https://t.me/profprivat/273 опубліковано Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", затверджений протоколом засідання Комітету Профспілки № 58 від 16.10.2020 (надалі - Маніфест), адресований Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Генеральному прокурору України, керівникам усіх профспілок, політичних партій та громадських організацій, що діють в Україні, усім засобам масової інформації, усім небайдужим громадянам України.

Позивач стверджує, що цей Маніфест стосується, зокрема, але не виключно, Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (надалі – позивач, банк), оскільки автор Маніфесту стверджує, що позивач вчиняє різноманітні незаконні дії: укладає правочини/має намір укласти правочини, що не відповідають приписам чинного законодавства, змову з НБУ та КМУ при вчиненні протиправних дій, розтрату державних коштів і таке інше.

Так, в згаданому Маніфесті, розповсюджені наступні твердження профспілки відносно банку:

"Таким чином, вони розуміють, що готують вчинення правочину, який направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, який є нікчемним згідно ст. 228 ЦК України, але цих людей це не зупиняє. Пояснення цьому є тільки одне - вочевидь корупційні наміри та цинічна зневага до Держави Україна та народу нашої країни" (абзац 7 сторінка 2 Маніфесту);

"Вказана вище акція готувалась заздалегідь, та не тільки посадовцями "Приватбанку", але й їх спільниками в Кабінеті Міністрів та Національному Банку України" (абзац 8 сторінка 2 Маніфесту);

"Правління та Наглядова Рада "Приватбанку" в змові з окремими службовцями Національного банку України, воює давно стали на шлях вчинення злочинів проти держави та народу України... " (абзац 6 сторінка 3 Маніфесту);

"... про розкрадання коштів, направлених на рекламу, в особливо великих розмірах, та ... про розкрадання мільярдів гривень Банку під виглядом витрат на ту ж саму Службу Безпеки" (абзац 7 сторінка 4 Маніфесту);

"Мільярди гривень були вкрадені у Приватбанку і внаслідок фіктивної угоди, підписаної Правлінням з юридичною фірмою "Астерс Консалт" про надання банку юридичних послуг..." (абзац 8 сторінка 4 Маніфесту);

"... не чекайте, поки до вас прийдуть бандити з бітами "вибивати" борги "Приватбанку"!" (абзац б сторінка 5 Маніфесту) (надалі все разом - Інформація).

Позивач зазначає, що очевидним є те, що поширена, зокрема, але не виключно, наведена вище, в Маніфесті інформація стосується позивача і те, що наведені твердження про позивача є неправдивими, такими, що не відповідають дійсності.

Позивач вважає, що поширена про нього Інформація підлягає спростуванню відповідачем оскільки є твердженням про факти, яких ніколи не існувало, і які не були перевірені та підтверджені відповідачем та є негативною, оскільки в ній стверджується про начебто незаконну та корупційну діяльність позивача, що дискредитує та завдає шкоди його діловій репутації, як державного банку та одного з найбільших банків країни.

У зв`язку із викладеним, позивач просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на недоторканність його ділової репутації, інформацію, поширену 19.10.2020 Первинною профспілковою організацією співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на своєму телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) за посиланнями https://t.me/profprivat/274 та https://t.me/profprivat/273 шляхом опублікування Маніфесту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", затвердженого протоколом засідання Комітету Профспілки №58;

- зобов`язати Первинну профспілкову організацію співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення спростування такої недостовірної інформації з розміщенням повного тексту резолютивної частини рішення у судовій справі на своєму телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) під заголовком "Спростування" та шляхом направлення засобами поштового зв`язку спростування недостовірної інформації з розміщенням повного тексту резолютивної частини рішення у судовій справі під заголовком "Спростування" на адресу Кабінету Міністрів України.

Відповідач заперечує факт розміщення профспілкою інформації на телеграм каналі "ПрофПриват" (https://t.me/profprivat) за посиланнями https://t.me/profprivat/274 та https://t.me/profprivat/273 та висловлює сумнів проти того, що на телеграм каналі, про який йдеться, опублікований саме той текст Маніфесту, який був затверджений протоколом засідання Комітету Профспілки № 58 від 16.10.2020.

Наведені обставини і є причиною спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, із зазначенням, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ч. 4 ст 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За визначенням ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інформацію").

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону України "Про інформацію").

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 ст. 200 Цивільного кодексу України).

При цьому за змістом ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України).

Статтею 277 вказаного Кодексу встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації необхідно забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інформацію").

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію").

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, протоколом засідання Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" від 16.10.2020 № 58 затверджено Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", адресований Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Генеральному прокурору України, керівникам усіх профспілок, політичних партій та громадських організацій, що діють в Україні, усім засобам масової інформації, усім небайдужим громадянам України (т.1 а.с. 54-56).

Відповідно до наданих відповідачем доказів вказаний Маніфест направлений наступним адресатам: Голові Комітету Верховної ради України з питань правоохоронної діяльності Монастирському Д.А.; Міністру соціальної політики України Лазебній М.В.; Міністру фінансів України Марченку С.М.; Голові Національного банку України ОСОБА_1 ; Генеральному прокурору України Венедиктовій І.В.; Комітету Верховної ради України з питань соціальної політики та захисту ветеранів Третьяковій Г.М.; Голові Комітету Верховної ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Гетманцеву Д. О.; Голові Комітету Верховної ради України з питань антикорупційної політики Радіній А.О.; Голові Комітету Верховної ради України з питань економічного розвитку Наталусі Д.А.; Прем`єр-міністру України Шмигалю Д.А.; Президенту України Зеленському В.О. (т.1, а.с. 57-78).

Разом з тим, за твердженням позивача, поширення інформації, яку позивач вважає недостовірною, відбулося шляхом розміщення відповідачем у своєму телеграм каналі «ПрофПриват» (https://t.me/profprivat) тексту вказаного Маніфесту, на підтвердження чого позивачем надані до матеріалів справи скріншот повідомлення та частково першу сторінку Маніфесту, що розміщені за посиланнями https://t.me/profprivat/274 та https://t.me/profprivat/273 (т.1, а.с. 24-28).

Господарський суд зазначає, що з наданих банком скриншотів неможливо встановити чи відповідає розміщений у вказаному телеграм каналі за зазначеними позивачем посиланнями текст Маніфесту, тексту складеного та затвердженого 16.10.2020 комітетом відповідача Маніфесту Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с. 24) власником та адміністратором телеграм каналу «ПрофПриват» (https://t.me/profprivat) є Всеукраїнська професійна спілка робітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», тобто не відповідач, а інша профспілкова організація банку, що свідчить про відсутність технічної можливості у відповідача як розповсюджувати, так і спростовувати будь яку інформацію через зазначений телеграм канал.

Отже, господарський суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у справі, оскільки позивачем не доведено порушення його прав саме відповідачем з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які у сукупності дають можливість встановити приналежність телеграм каналу, на якому розміщено відповідну публікацію, саме відповідачу, а відповідно і можливість захисту прав шляхом розміщення на такому сайті заявленого позивачем спростування.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорювання. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права саме відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Зокрема, при зверненні з позовом про спростування недостовірної інформації до певної особи позивач повинен довести, що відповідна інформація поширена саме відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/1654/20.

Разом з тим зважаючи на те, що під час розгляду даної справи позивач не довів порушення саме відповідачем його права через розміщення у телеграм каналі «ПрофПриват» (https://t.me/profprivat) вказаної позивачем Інформації, а також розміщення у вказаному телеграм каналі саме Маніфесту, затвердженого комітетом відповідача 16.10.2020, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову, заявленого до відповідача.

Водночас, судом враховано, що відповідно до ч.2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Таким чином, Профспілка реалізувала своє конституційне права на звернення до органів державної влади, передбачене ст. 40 Конституції України, яке не може бути підставою для задоволення позову про спростування інформації.

Надаючи оцінку інформації, що міститься у Маніфесті Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", затвердженого протоколом засідання Комітету Профспілки № 58 від 16.10.2021, господарський суд враховує висновок експерта за результатами проведення експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження писемного мовлення № 379-21 від 15.02.2021, складеного за заявою відповідача експертом сектору почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Хапатько А.А.

З вказаного висновку вбачається, що на вирішення експерта поставлені наступні питання:

« 1. Яким є об`єктивний зміст тексту під назвою «Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»»?

2. Чи містить текст під назвою «Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»» інформацію негативного характеру щодо АТ КБ «Приватбанк»? Якщо так, то чи виражена вона у формі оціночного судження чи фактичного твердження?»

По першому питанню експерт дійшов наступних висновків:

«У наданому на дослідження тексті під назвою «Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»» експертом встановлено його об`єктивний зміст, в основі якого міститься інформація про неналежне та руйнівне керування Акціонерним товариством КБ «Приватбанк». Особа, яка складала текст доводить до відома адресата (адресатів - оскільки маніфест є офіційним та публічним документом, націленим на широку аудиторію), що саме Правління та Наглядова Рада АТ КБ «Приватбанк», шляхом неправомірних дій, які суперечать інтересам держави і суспільства, призводить до тяжких економічних наслідків у банківській системі. Автор2, на підтвердження своїх слів наводить перелік документів, які свідчать про вірність його висловлювань, а також надає пояснювання мотивів написання даного маніфесту і звертається до співвітчизників про підтримку»

Щодо другого питання експерт зазначає наступне:

«Оскільки автор3 тексту відокремлює діяльність Правління та Наглядової Ради АТ КБ «Приватбанк» від самої організації та висловлюється лише про її керуючий склад, експертом встановлено, що наданий на дослідження текст під назвою «Маніфест Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»» інформації негативного характеру щодо Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не містить.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про судову експертизу” судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За приписами ч. 1-4 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

За нормами ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з`ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 по справі №910/21025/16.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судового експерта Хапатько А.А., суд вважає його таким, що є належним доказом на підтвердження оцінки інформації, що міститься у Маніфесті на предмет її негативного характеру щодо позивача.

Водночас, господарський суд відхиляє надану позивачем рецензію на висновок експерта № 379-21 від 15.02.2021, складеного судовим експертом сектору почеркознавчих і технічних досліджень документів лабораторії криміналістичних та інших видів досліджень Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Хапатько А.А. від 24.03.2021, оскільки вказана рецензія складена в порушення приписів п. 2, п. 3. розділу І Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 03.02.2020 № 335/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2020 за № 131/34414).

Крім того, позивачем не доведено, що експерт Круть О.В., який склав вищевказану рецензію, має кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менш ніж трирічний стаж експертної роботи (п. 1 розділу ІІ згаданого вище Порядку).

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Господарський суд зазначає, що за встановлених обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами повного юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, зокрема, розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача.

Позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено факту розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про захист ділової репутації, визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 29.06.2021

Суддя І.А. Рудь