Рішення № 97998348, 30.06.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2021 року Справа № 903/411/20 (5004/1694/11)

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

позивач: Темчишин В.П. - арбітражний керуючий (ліквідатор), свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №494 від 17.04.2013

від відповідача: Миселюк О.В. - довіреність №1 від 25.01.2021, Богуш І.А. - довіреність №2501/1 від 25.01.2021

від третьої особи: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/411/20 за заявою (позовною заявою) арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина Володимира Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод "Володимирцукор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПП «Даві Буд», про зобов`язання вчинити дії в межах справи №5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод",

ВСТАНОВИВ:

02.06.2020 арбітражний керуючий (ліквідатор) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишин Володимир Петрович надіслав до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод "Володимирцукор" про зобов`язання вчинити дії та стягнення неустойки по справі №903/411/20 в межах справи №5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.11.2020 позовну заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина Володимира Петровича до Товариств з обмеженою відповідальністю Цукровий завод "Володимирцукор" про зобов`язання вчинити дії та стягнення неустойки по справі №903/411/20 в межах справи №5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:

- докази сплати судового збору в сумі 2102,00 грн.;

- пояснення щодо заявлених позовних вимог, з доказами їх надіслання відповідачу;

- докази в обгрунтування та підтвердження позовних вимог;

- письмову заяву, у якій вказати та обґрунтувати необхідність залучення до участі у справі третьої особи.

26.11.2020 позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій просить суд зобов`язати вчинити дії та стягнення неустойки.

Ухвалою суду від 27.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.12.2020, від 26.01.2021, від 09.02.2021 розгляд підготовчого засідання відкладено.

26.01.2021 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в позові.

02.02.2021 арбітражний керуючий надіслав на адресу суду клопотання, яким долучив до матеріалів справи наступні документи:

-договір купівлі-продажу №1-31/01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017 та акт про передання права власності до нього;

-договір купівлі-продажу №2-31/01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017 та акт про передання права власності до нього;

-договір купівлі-продажу №3-31/01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017 та акт про передання права власності до нього;

-договір купівлі-продажу №5-31/01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017 та акт про передання права власності до нього.

Ухвалою суду від 25.02.2021 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина Володимира Петровича про збільшення позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 25.02.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 23.03.2021 ро 11:30 год.

23.03.2021 ПП «Даві Буд» подало до суду пояснення, в яких зазначило, що ПП «ДАВІ БУД» є переможцем аукціонів з продажу майна ВАТ «Володимир- Волинський цукровий завод», які відбулися 25.01.2017, та оформлені відповідними протоколами від 25.01.2017.

На підставі вказаних протоколів, між ПП «ДАВІ БУД» та ВАТ «Володимир- Волинський цукровий завод» укладено договори купівлі-продажу, майна, що було предметом торгів, а саме: договір купівлі-продажу №1-31 /01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017, договір купівлі-продажу №2-31/01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017, договір купівлі-продажу №3-31/01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017, договір купівлі-продажу №5-31/01/17/ВВЦЗ від 31.01.2017.

Крім того, для оформлення передання права власності на предмети продажу, постановки майна на баланс покупця та проведення державної реєстрації нерухомого майна, між ПП «ДАВІ БУД» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» 01.02.2017 укладено акти про передання права власності на куплене майно.

Зазначає, що вказаними актами засвідчено передання саме права власності від Продавця до Покупця на майно, що є предметом договору. Разом з тим, фактична передача від Продавця до Покупця майна у кількості 63 позицій, які перелічені у позовній заяві, не відбулася, у зв`язку із тим, що вказане майно перебувало на відповідальному зберіганні ТОВ Цукровий завод «Володимирцукор», і не було повернуте ліквідатору ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» із зберігання.

Вказує, що доступ до вказаного майна неможливий у зв`язку із тим, що воно перебуває на охоронюваній території ТОВ Цукровий завод «Володимирцукор», а зберігаг ухиляється від його повернення ліквідатору на підставі відповідних актів. Вказаний стан речей зумовлює порушення майнового права ПП «Даві Буд», як власника майна, на вільне користування та розпорядження ним.

Протокольною ухвалою від 23.03.2021 суд відклав розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 30.03.2021 розгляд справи по суті відкладено. Явку арбітражного керуючого (ліквідатора) Темчишина В.П. визнано обов`язковою. Повторно зобов`язано ліквідатора подати докази щодо наявності або відсутності на балансі банкрута спірного майна, яке визначено договором відповідального зберігення №09-06 від 09.06.2014.

20.04.2021 позивач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що ліквідатору бухгалтерські документи від попереднього керівника ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» не передавались, а тому надати документи про облікування майна на балансі, визначеного договором відповідального зберігання №09-06 від 09.06.2014 є неможливим.

Протокольною ухвалою від 20.04.2021 суд відклав розгляд справи по суті. Зобов`язав представника відповідача подати письмове клопотання про зупинення провадження по справі з посиланням на норми права. Зобов`язав ліквідатора надати докази в обгрунтування письмових пояснень від 20.04.2021 (вих.№198 від 19.04.2021).

Арбітражний керуючий 24.05.2021 подав до суду клопотання, яким долучив копію договору купівлі-продажу №4-31/01/17/ВВЦЗ від 31.07.2017 та копію акту про передавання права власності від 01.02.2017 до нього.

Протокольною ухвалою від 24.05.2021 суд відклав розгляд справи.

08.06.2021 арбітражний керуючий подав до суду лист, щодо майна, яке передано на зберігання, в якому зазначив, що 26 одиниць повернуто зі зберігання згідно акту від 21.08.2015, 63 одиниці реалізовано на ДБ згідно договорів №1-5 та не повернуто зі зберігання, 2 одиниці - не реалізовані.

Протокольною ухвалою від 08.06.2021 суд оголосив перерву.

11.06.2021 ліквідатор подав до суду копію виписки АТ «Укрсиббанк» за 01.02.2017, що підтверджує перерахування організатором аукціону ТБ «Захід» на рахунок банкрута частини гарантійного внеску (який був внесений ПП «Даві Буд» для участі в аукціоні 25.01.2017) в рахунок оплати за придбане на аукціоні майно ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод».

В судовому засіданні ліквідатор позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні просять суд відмовити в задоволенні позову повністю.

У визначений судом день та час третя особа своїх представників в засідання суду не направила, хоча належним чином було повідомлена про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039614167.

Оскільки неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заслухавши пояснення ліквідатора та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 09.06.2014 між Відкритим акціонерним товариством «Володимир-Волинський цукровий завод», в особі ліквідатора - Михайловського Сергія Володимировича, (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Цукровий завод «Володимирцукор», в особі директора Копейкіна В.М., (надалі - Відповідач) укладено договір відповідального зберігання №09-06 (надалі по тексту - Договір, а.с.21-22), згідно якого поклажодавець зобов`язується передати на зберігання зберігачу, а зберігач зберігати майно в кількості 91 - штук.

Відповідно до п. 1.2. договору, строк зберігання: до моменту отримання від поклажодавця вимоги про повернення йому Майна. Максимальний строк зберігання: до моменту реалізації поклажодавцем Майна.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути передане третім особам.

Згідно п.1.4 договору, приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Сторони домовились, що зберігач несе відповідальність за зберігання майна з моменту передачі майна поклажодавцем на підставі акту приймання-передачі майна і до закінчення строку зберігання, встановленого п.1.33 договору (п.1.5. договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, зберігай зобов`язується повернути поклажодавцеві Майно передане на зберігання протягом п`яти днів з моменту отримання письмової вимоги, в стані не гіршому, ніж було отримано зберігачем; нести повну відповідальність за збереження. Цілісність, втрату або ушкодження майна, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до закінчення терміну його зберігання; зберігач не має права передавати майно у користування третім особам.

Відповідно до п.6.1. договру, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту закінчення строку зберігання, або до повного виконання.

09.06.2015 між Відкритим акціонерним товариством «Володимир-Волинський цукровий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю Цукровий завод «Володимирцукор» підписано акт приймання-передачі (а.с.23), згідно якого поклажодавець передав на зберігання зберігачу майно в кількості 91 - штук, а саме:

1. Агрегат ел.насос.СКМ 50-52

2. Повітроохолоджувач

3. Повітроохолоджувач

4. Повітроохолоджувач

5. Водяний економайзер

6. Водяний економайзер

7. Водяний економайзер

8. Водяний економайзер

9. Пароохолоджувач

10. Пароохолоджувач

11. Пароохолоджувач

12. Пароохолоджувач

13. Пароперегрівач

14. Пароперегрівач

15. Пароперегрівач

16. Пароперегрівач

17. Електродвигун AО-I04MA 250/1500

18. Електродвигун 4АМИК 160 квт.

19. Пальник

20. Скрубер очистки димових газів

21. Фільтр дрібної очистки

22. Вакуумапap, матом, утф ТВА 60т

23. Ультразвуковий датчик

24. мотор-редуктор HA63F/0.25x 1400

25. Вентнл.система з канал.кондиціонуван.

26. Центрифуга 1 прод, FKNO

27. Центрифуга 1 прод. FKNO

28. Засувка поворот. чугун

29. Вторинний мікрохв.пристр.

30. Датчик Ph (кабель)

31. Електромагніт.розходомір.Promag

32. Контактний манометр

33. Повітрозбірннк 6мЗ

34. Компресорна станція ПКС -1.75 А

35. Дозатор ДВС-301-70

36. Елеватор білого цукру ШРП-150/

37. Частотний перетворювач ЕР380-5

38. Сепаратор магнітний ПЕС-80ВР

39. Агрегат елек.насосний 250/32

40. Агрегaт елек.насосний 150/32

41. Насос СКМ 400

42. Електродвигун 2В250М6

43. Контролер ваговий ВС-1000

44. Установка фільтрів Альфа ловаль

45. Підігрівник води Austria YT-50

46. частотний перетворювач Altivar38

47. Вібромлин BM-400

48. Приймальний бункер вугля 5,5мЗ

49. Збірник декантатор

50. Лотковий поживник

51. Буферна ємкість

52. Збіник палива

53. Відсіяний шибер

54. Конвеєр В-500х45

55. Конвеєр В-500х8,7

56. Ємкість для збереження ВВП

57. Підігрівач клеровки

58. Настільний зварювач WN 900НС

59. Холодильник б/відп

60. Холодильник б/відп

61. Холодильник б/відп

62. Холодильник

63. Прилад лазерний

64. Стоматкабінет

65. Щуп для відбору проб

66. Резервуар дизпалива

67. Установка Р-63-46

68. Лінія виготовлення стінних блоків

69. Станція підготовки артиз.води з фільтр

70. Будівля насосної станції жомокслвод

71. Будівля кузні

72. Допоміжні будівлі(пилорама)

73. Будівля сторожевої будки

74. Будівля складу цемента

75. Будівля станції підняття буряк.

76. Будівля установки обезжирюв.вод

77. Будівля вагонного типу

78. Вагова будка Локач.

79. Теплиця,2шт (теплиця №2)

80. Будівля сировинна лабораторія(контора б/п)

81. Будівля РЮПРО

82. Будівля матеріалів і складу насіння

83. Будка вагова двухстороння (з вагою 25 тон)

84. Будка вагова двухстороння (з вагою 25 тон)

85. Будка вагова двухстороння (з вагою 25 тон)

86. Будка вагова двухстороння (з вагою 25 тон)

87. Будка ваг.одностороння (будка вагова)

88. Будівля сировинної лабораторії

89. Механізований склад дроблення камня та кокса

90. Будівля їдальні бурякопункту

91. Тепловоз ТМГ-4Б №0136, 1990 р.в.

21.08.2015, у зв`язку із частковою реалізацією майна, між сторонами договору підписано акт приймання-передачі майна, яке вибуло з-під зберігання в кількості 26 шт. (а.с.24). Після підписання вказаного акту, на зберіганні у ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» залишилось належне Позивачу майно в кількості 63 - штуки (перелічено з заяві, а.с.1-2).

06.06.2017 арбітражний керуючий Михайловський С.В. надіслав вимогу вих.№02- 02/549 до відповідача про повернення майна та окрім того вказав про необхідність здійснення передачі вказаного Майна у відповідності до акту приймання-передачі (а.с.25-26). Вказана вимога була надіслана Відповідачу рекомендованим з повідомленням листом, який було вручено 19.06.2017 (а.с.26).

23 червня 2017 року на адресу ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» скеровано від Відповідача лист від 21.06.2017 року вих.№32, на вище вказану вимогу, у відповідності до якого ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» просило надати належним чином завірену копію Договору для вирішення питання відносно передачі Майна (а.с.27).

13.07.2017 арбітражний керуючий Михайловський С.В. повторно надіслав вимогу вих.№ 02-02/674 від 12.07.2017 до Відповідача про повернення Майна та додав копію договору відповідального зберігання №09-06 від 09.06.2014. Зазначена вимога була отримана адресатом особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034955829 (а.с.28-29).

ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» 28.07.2017 звернулося до ліквідатора з листом вих.№ 35, у відповідності до якого Відповідач просив сплатити 180 000,00 грн. в.т.ч. ПДВ. - витрат за зберігання Майна за шість місяців, в даному ж листі також було зазначено, що Позивач вправі прибути у вибраний ним робочий день протягом робочого часу з 08.00 год по 17.00 год. за місцем зберігання Майна для проведення його передачі, а також про необхідність проведення протягом семиденного терміну оплати з моменту отримання вказаного повідомлення.

07.08.2017 арбітражним керуючим Михайловським С.В. здійснено виїзд за місцем знаходження Майна для проведення його приймання від ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор». Того ж - 07.08.2017 складено акт за участю Позивача та представника Відповідача - Миселюк О.В. про наступне (а.с.31): представниками двох підприємств здійснено огляд території підприємства-зберігача Майна, з метою встановлення наявності Майна. Ліквідатору для огляду було надано незначну частину обладнання, решта Майна, зі слів представника Відповідача, знаходиться в приміщеннях доступ до яких тимчасово обмежений. В даному процесі ліквідаторам ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» запропоновано представнику ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» допустити на територію підприємства технічних працівників для здійснення демонтажу Майна, в погоджений сторонам день. На вказану пропозицію ліквідатор отримав відмову із одночасною, зустрічною пропозицією сторони Відповідача здійснити такий вивіз та демонтаж Майна ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» з подальшою компенсацію Позивачем витрат на надання такої послуги, а вартість таких послуг мала би бути в подальшому визначена Відповідачем, шляхом надсилання відповідного рахунку на адресу ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» або вручення йому особисто.

За результатами складання вказаного акту було встановлено, що стороною відповідача створюються перешкоди у прийнятті Майна та нав`язуванням додаткових витрат по демонтажу Майна, представник Відповідача ж зазначив, що термін дії Договору закінчився, вказаним правочином порядок передання майна, компенсація витрат за демонтаж та допуск сторонніх технічних бригад сторонами Договору не врегульовано.

29.08.2017 Михайловський С.В. надіслав вимогу вих.№02-02/904 на адресу Відповідача про необхідність передати Майно протягом п`яти календарних днів з моменту отримання вказаної вимоги. Зазначений лист був вручений особі за довіреністю 07.09.2017, що підтверджується копією поштового повідомлення №4301035124050 (а.с.32-33).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2017 ліквідатором направлено вимогу вих.№02-02/1055 на адресу Відповідача про необхідність повернення Майна, однак як і на попередні вимоги - передача Майна не була проведеною, жодних письмових відповідей від Відповідача на адресу ліквідатора ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» не надходило. У вказаній вимозі окрім необхідності передати Майно також вказано, що Відповідач зобов`язаний здійснити сплату неустойки за несвоєчасне передання Майна в сумі 1483185,00 грн. за 101 день затримки у передачі Майна.

Вимога вих.№02-02/1055 від 06.10.2017 надсилалась на адресу Відповідача цінним листом з описом поштового вкладення та була отримана ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» 09.10.2017 у відповідності до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34-36).

Вказані діяння ТзОВ ЦЗ «Володимирцукор» свідчать про неналежне виконання, взятих за Договором зобов`язань, порушення прав та інтересів ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод».

Як слідує з матеріалів справи, 31.07.2017 між ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», в особі ліквідатора Михайловського С.В. та ПП «ДАВІ БУД» укладено договори купівлі-продажу №1-31/01/17/ВВЦЗ (а.с.76-78), №2-31/01/17/ВВЦЗ (а.с.81-83), №3-31/01/17/ВВЦЗ (а.с.86-88), №4-31/01/17/ВВЦЗ (а.с.152-153), №5-31/01/17/ВВЦЗ (а.с.91-93).

У відповідності до п.2.2. договорів право власності на об`єкт аукціону переходить від продавця до покупця з моменту сплати його повної вартості на поточний рахунок або в касу продавця та підписання акту про передання права власності на куплене майно.

Згідно п.3.3. договорів, сторони засвідчили, що на момент підписання даних договорів продавець сплатив покупцю кошти (які підлягають оплаті за договорами) і продавець своїм підписом під цими договорами підтверджує проведення зі сторони покупця повного розрахунку за придбаний об`єкт аукціону та відсутність щодо нього будь-яких претензій фінансового характеру.

Передача об`єкту аукціону продавцем і прийняття його покупцем засвідчуються актом про передання права власності на куплене майно, який підписується сторонами (п.4.2 договорів).

Відповідно до п.7.1 договорів, продавець зобов`язаний передати покупцю об`єкт аукціону за актом про передання права власності на куплене майно у встановлений договором строк.

01.02.2017 ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», в особі ліквідатора Михайловського С.В. та ПП «ДАВІ БУД» підписано та скріплено печатками акти про передання права власності на куплене нерухоме майно (а.с.79-80, 84-85, 89-90, 94, 154).

Згідно актів про передання права власності на куплене нерухоме майно сторонами узгоджено, що на момент підписання актів покупець сплатив продавцю ціну предмету договору. Стан майна є задовільним, покупець немає претензій до продавця стосовно переданого майна та строків передачі нерухомого майна.

Як слідує з виписки АТ «Укрсиббанк» за 01.02.2017, організатором аукціону ТБ «Захід» на рахунок банкрута перераховано пов.частина гарантійного внеску (який був внесений ПП «Даві Буд» для участі в аукціоні 25.01.2017) в рахунок оплати за придбане на аукціоні майно ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» (а.с.169).

Стаття 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст.144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 949 ЦК України, зберігай зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігай зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Статтею 953 ІІК України передбачено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст.75 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції станом на 01.01.2017) передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства.

В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються:

ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону;

відомості про продане нерухоме майно;

адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону.

Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України (в редакції станом на 02.11.2016) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст. 334 ЦК України (в редакції станом на 02.11.2016) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що право вимоги за договором відповідального зберігання №09-06 від 09.06.2014 на момент вирішення даного спору не належить банкруту, оскільки існують договори купівлі-продажу №1-31/01/17/ВВЦЗ, №2-31/01/17/ВВЦЗ, №3-31/01/17/ВВЦЗ, №4-31/01/17/ВВЦЗ, №5-31/01/17/ВВЦЗ, щодо продажу даного майна ПП «ДАВІ БУД». Сторони не надали суду будь-яких доказів протилежного.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені і такі права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Внаслідок цього захисту має реально відбуватися припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта та відновлення порушених прав.

Конституція гарантує можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагається, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим - тобто порушення дійсно повинно мати місце і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів позивача. Отже, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, у справі 910/12787/17 від 16.10.2020).

Доводи позивача-ліквідатора про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу.

Суд не встановив факт порушення особистих прав позивача - ліквідатора, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб.

Враховуючи викладене, ліквідатор не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав, які саме його права порушено відповідачем.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, ст. ст. 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина Володимира Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю Цукровий завод "Володимирцукор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПП «Даві Буд», про зобов`язання вчинити дії в межах справи №5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.07.2021.

Суддя І. О. Гарбар