Рішення № 97998294, 24.06.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2021 р. Cправа № 902/446/21

за позовом:Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до:Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13)

про стягнення 10572625,98 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників:

позивача: Безпалюк О.Л.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

29.04.2021 р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 10572625,98 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 2192/1920-ЕЕ-1 постачання природного газу від 27.09.2019 р. в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ, внаслідок чого Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено до стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 9 487 627,55 грн сума основного боргу; 185 226 25 грн - пені; 267 489,68 грн - 3% річних та 632 282, 50 грн інфляційних втрат.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/446/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 05.05.2021 р. відкрито провадження у справі №902/446/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31.05.2021 р.

26.05.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/4776/21 від 26.05.2021 р.), в якому суть заперечень відповідача зводиться до того, що останнім вжито усіх необхідних заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань за Договором, всі наявні на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання кошти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму направлені за призначенням, в т.ч. і позивачу. При цьому відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій, здійснений позивачем, є завищеним та непомірним тягарем для Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", яке знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані; вказує на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представники відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті та задоволено клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 31.05.2021 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 24.06.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому адресована відповідачу ухвала суду від 05.05.2021 р. справі, вручена останньому 03.06.2021 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

27.09.2019 р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, за Договором Постачальник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (відповідач, за Договором Споживач) укладено договір №2190/1920-БО-1 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язувався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач в свою чергу зобов`язувався оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено що Постачальник передає Споживачу у жовтня 2019 - квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг (об"єм) природного газу в кількості 1 980 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях:

жовтень 2019 - 200 тис.куб.м.;

листопад 2019 - 310 тис.куб.м.;

грудень 2019 - 350 тис.куб.м.;

січень 2020 - 360 тис.куб.м.;

лютий 2020 - 300 тис.куб.м.;

березень 2020 - 300 тис.куб.м.;

квітень 2020 - 160 тис.куб.м.

Пунктом 3.8. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. (п. 4.2. Договору)

Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахування вартоcті послуг його транспортування. (п. 4.4. Договору)

Згідно п. 5.1. Договору оплати за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.3. Договору Сторони погодили порядок розрахунків, та визначили, що оплата здійснюється наступним чином:

1) Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимоги п.п. 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

2) в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1. цього Договору;

3) з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюються вимоги п.п. 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в станові уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;

4) шляхом зарахування Постачальником коштів , що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у Споживача за цим Договором.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань, тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За змістом пункту 9.3. договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами було підписано ряд Додаткових угод, якими вносились зміни до Договору, зокрема:

Додаткова угода № 1 від 31.10.2019 р., якою визначено обсяг (об`єм) природного газу замовлений Споживачем на жовтень 2019 року в кількості 170 кб.м.;

Додаткова угода № 2 від 31.10.2019 р., якою, з поміж іншого, доповнено п. 4.2. Договору п.п. 4.2.1., та встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.10.2019 р. по 31.10.2019 р. (включно) в сумі 4 272,7604 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 157,19 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.10.2019 р. по 31.10.2019 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 4 429,9504 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 315,9405 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 3 від 12.11.2019 р., якою доповнено п. 4.2. Договору п.п. 4.2.2., та встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.11.2019 р. по 30.11.2019 р. (включно) в сумі 4 899,00 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 157,19 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.11.2019 р. по 30.11.2019 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 5 056,19 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 067,43 грн за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 4 від 09.12.2019 р., якою доповнено п. 4.2. Договору п.п. 4.2.3., та встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. (включно) в сумі 4 276,6958 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 157,19 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 4 433,8858 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 320,663 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 5 від 23.12.2019 р., якою, з поміж іншого, встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.01.2020 р. по 30.04.2020 р. (включно) в сумі 5 500,00 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 157,19 грн за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.01.2020 р. по 30.04.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 5 657,19 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 788,63 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 6 від 28.01.2020 р., якою, з поміж іншого, встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. (включно) в сумі 4 650,00 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 157,19 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.01.2020 по 30.04.2020 (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 4 774,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 728,99 грн. за 1000 куб.м.. Викладено з 01.01.2020 р. п. 7.2. Договору в новій редакції та встановлено відповідальність за прострочення Споживачем оплати згідно п.п. 5.1., 5.6. цього Договору пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

Додаткова угода № 7 від 29.01.2020 р., якою визначено обсяг (об`єм) природного газу замовлений Споживачем на січень 2020 року в кількості 2 500 кб.м.;

Додаткова угода № 8 від 24.02.2020 р., якою встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.02.2020 р. по 29.02.2020 р. (включно) в сумі 3 948,00 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 4 737,60 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.02.2020 р. по 29.02.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 4 072,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 886,59 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 9 від 23.03.2020 р., якою встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.03.2020р. по 31.03.2020 р. (включно) в сумі 3 396,00 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.03.2020 р. по 31.03.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 3 520,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 224,16 грн за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 10 від 30.04.2020 р., якою доповнено п. 2.1. Договору, та погоджено, що Постачальник в період травень-вересень 2020 передає Споживачу замовлений останній природний газ в кількості 460 тис.куб.м, в розмірі по місяцях: травень 2020 - 120 тис.куб.м.; червень 2020 - 50 тис.куб.м.; липень 2020 - 80 тис.куб.м.; серпень 2020 - 80 тис.куб.м.; вересень 2020 - 130 тис.куб.м..

Встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.04.2020 по 30.02.2020 (включно) в сумі 2 897,00 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 3 021,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 625,39 грн. за 1000 куб.м.

Призупинено дію пунктів 3.3., 3.4. розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» та абзацу другого підпункту 1) пункту 6.3. розділу 6 «Права та обов`язки сторін» цього Договору на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211;

Додаткова угода № 11 від 22.05.2020 р., якою встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р. (включно) в сумі 2 275,72 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 2 730,86 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.05.2020 р. по 31.05.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 2 399,88 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 879,85 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 12 від 22.06.2020 р., якою встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. (включно) в сумі 2 142,28 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 2 570,736 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.06.2020 р. по 30.06.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 2 266,44 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 719,73 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 13 від 22.07.2020 р. якою встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.07.2020 р. по 31.07.2020 р. (включно) в сумі 2 297,530 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 2 757,036 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.07.2020 р. по 31.07.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 2 421,69 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 906,03 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 14 від 31.07.2020 р., якою поновлено з 01.08.2020 р. дію пунктів 3.3., 3.4 розділу 3 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» та абзацу другого підпункту 1) пункту 6.3. розділу 6 «Права та обов`язки сторін» цього Договору.

Додаткова угода № 15 від 22.08.2020 р., якою встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.08.2020 р. по 31.08.2020 р. (включно) в сумі 2 979,160 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 3 574,992 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.08.2020 р. по 31.08.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 3 103,32 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 723,98 грн. за 1000 куб.м.;

Додаткова угода № 16 від 22.09.2020 р., якою встановлено ціну за 1000 куб.м природного газу з 01.09.2020 р. по 30.09.2020 р. (включно) в сумі 4 318,990 грн., крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 5 182,788 грн.. До ціни за природний газ додано тариф на послуги транспортування природного газу в сумі 124,16 грн. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб.м. на добу. За використаний у період з 01.09.2020 р. по 30.09.2020 р. (включно) природний газ з урахування тарифу на послуги транспортування Споживач зобов`язується сплатити 4 443,15 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 331,78 грн. за 1000 куб.м.;

Встановлено, що Постачальник з 01.08.2020 р. здійснює постачання природного газу Споживачу та включає Споживача в реєстр споживачів Компанії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи відповідно до вимог, передбачених п. 11 Положення про ПСО.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору у період жовтень 2019 р. - вересень 2020 р. було передано відповідачу природний газ на загальну суму 9 687 627,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с.51-62).

Натомість, відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за за поставлений природний газ здійснив частково у сумі 200 000,00 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п.5.1. Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по операціях за Договором №2192/1920-ЕЕ-1.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором стало підставою нарахування та звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення 9 487 627,55 грн сума основного боргу; 185 226,25 грн - пені, 267 489,68 грн - 3% річних та 632 282,50 грн - інфляційних витрат.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом, спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині своєчасної оплати за Договором поставки природного газу.

За змістом статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання". Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.

Так, частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.

Положеннями частини 3 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.

Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.

Частинами 4, 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Отже, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановленні сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах 4 та 5 статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок №217).

Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Отже, в силу частин 4, 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).

Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від якої не відступила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №903/918/19.

Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217 дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2 договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий правовий висновок щодо Порядку №217 викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою Договір постачання природного газу № 2192/1290-ЕЕ-1 від 27.09.2019 з урахуванням додаткових угод, є договором поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи підтверджується поставка позивачем в період жовтень 2019 - вересень 2020 року відповідачу природного газу на загальну суму 9 687 627,55 грн, та проведення останнім часткових розрахунків за спожитий природний газ в розмірі 200 000,00 грн, іншого матеріали справи не містять.

З врахуванням встановленого позов в частині стягнення з відповідача 9 487 627,55 грн суми основного боргу підтверджений матеріалами справи, а тому підлягає до задоволення.

Внаслідок неналежного виконання умов договору в частині розрахунків за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення 185 226,25 грн - пені, 267 489,68 грн - 3% річних та 632 282,50 грн - інфляційних витрат.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 5.1. цього Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних (14,2% річних - в редакції Додаткової угоди №6 від 28.01.2020), але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що п. 7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд погоджується з розрахунком позивача і зазначає про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені в розмірі 185 226,25 грн за прострочення відповідачем оплати за отриманий газ за Договором № 2192/1920-ЕЕ-1 від 27.09.2019 про постачання природного газу.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 267 489,68 грн - 3% річних та 632 282,50 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача має місце та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат, суд визнає його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 267 489,68 грн. та 632 282,50 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Згідно із п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Аналогічна позиція висловлена 13 січня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 902/855/18Як зазначалося відповідачем у відзиві на позовну заяву, КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», як теплопостачальна організація, не має впливу на процес розподілу отриманих від споживачів грошових коштів як оплати за спожиту теплову енергію, які зараховуються на рахунок із спеціальним режимом використання з подальшим їх перерахуванням позивачу відповідно до нормативів, затверджених НКРЕКП. Господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль у сфері надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, лікарням, дошкільним та шкільним навчальним закладам. Водночас, тривалий час підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі, зумовленому зокрема неплатежами різних категорій споживачів, невідповідністю тарифів за теплову енергію фактичним витратам на її виробництво.

Дослідивши доводи відповідача, врахувавши позицію позивача стосовно можливості зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку заяву відповідача задовольнити частково. При цьому суд виходить з наступних мотивів.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Так, діяльність відповідача є соціально-значимою, оскільки як теплопостачальна організація, відповідач забезпечує діяльність таких важливих соціальних об`єктів як: учбові заклади, дитячі садки, лікарні, населення в межах м. Вінниця.

З огляду на наведене, опираючись на встановлені обставини справи, враховуючи й фінансовий стан відповідача, а також величину збитків, які були понесені позивачем у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення підлягаючої до стягнення пені (неустойки) на 40%.

В той же час суд зважає на захищеність інтересів позивача шляхом нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Тому, враховуючи засади справедливості, добросовісності, розумності та принцип пропорційності до стягнення з відповідача підлягає 111 135,75 (185 226,25-40%) грн пені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд зважає, що зменшення штрафу за ініціативою суду не впливає на розмір судового збору, який покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 33126849) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) 9 487 627, 55 грн сума основного боргу; 111 135,75 пені, 267 489,68 - 3% річних; 632 282,50 - інфляційних втрат та 158 589,39 - витрат на сплату судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повне рішення складено 01 липня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

3 - відповідачу (21100, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13)