Вирок № 97997894, 01.07.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження 1-кп/641/289/2021 Справа № 641/5026/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Фанди О.А.,

секретарів – Максимової Т.І., Зюкіної К.А.,

за участю прокурора – Тимченко Н.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220540000908 від 20.04.2020 року, № 12020220540001214 від 22.05.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 30.07.2003 року Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.186, ч.3 ст.185, ст.15-ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 25.06.2007 року Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнився 17.06.2013 року умовно-достроково на 5 місяців 11 днів; 16.04.2014 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 125 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі – ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16.10.2014 року вирок Київського районного суду м. Харкова змінений призначено ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, визначено остаточне покарання – 4 роки позбавлення волі, звільнений 04.08.2017 року за відбуттям строку покарання,

- у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162, та у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 27.03.2020, близько 21:00 години, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не видалося можливим, за адресою: АДРЕСА_2 , під час передачі ОСОБА_4 , який працює кур`єром з доставки замовлень у суші-барі «Банзай» товару замовниці ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, з мотиву ревнощів, сприймаючи ОСОБА_4 за колишнього співмешканця ОСОБА_6 , стоячи навпроти нього, ОСОБА_1 , наніс один удар кулаком правої руки в область носа ОСОБА_4 , тим самим умисно спричинив легкі тілесні ушкодження останньому, а саме: закриту травму носа у вигляді перелому носової кістки без зміщення з садном спинки носа, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 20.04.2020 приблизно о 01:30, ОСОБА_1 , з метою порушення конституційного права громадянина України на недоторканість житла чи іншого володіння, передбаченого ст. 30 Конституції України та маючи умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла прибув до будинку АДРЕСА_3 .

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою проникнення до квартири, без дозволу та відома її власника, самовільно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через вікно першого поверху незаконно проник в квартиру АДРЕСА_4 вказаного будинку, яка є місцем мешкання ОСОБА_7 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, якою кожному громадянину гарантується право на недоторканість житла.

Крім того, 20.04.2020 приблизно о 01:30, ОСОБА_1 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_5 , що є місцем мешкання ОСОБА_7 , реалізуючи свій раптово виниклий прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та повторно, з метою особистого збагачення, користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_7 спить, підійшов до неї та став знімати з пальця її правої руки каблучку із золота 585 проби, чистою масою золота 1,6 г, вартістю 1394,16 грн., від чого потерпіла ОСОБА_7 прокинулась та стала кричати. Тоді, ОСОБА_1 , розуміючи що його злочинні дії викриті потерпілою, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій, вийшов за межі свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, та діючи з умислом, направленим на відкрите викрадення майна, закрив рот потерпілої своєю рукою, тим самим позбавив її можливості покликати на допомогу, а після чого наніс ОСОБА_7 декілька ударів кулаком в область губи з правого боку, декілька ударів кулаком в область носа, один удар кулаком в ліве око та удар долонею по лівому вуху, в результаті чого у потерпілої ОСОБА_7 мали місце забійна рана на слизовій верхньої губи праворуч, синці на лівій навколоочній ділянці, в ділянці носогубного трикутника праворуч, в ділянці підборіддя праворуч, які відповідно до висновку судової медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, тим самим застосував до неї насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Після чого, ОСОБА_1 , подолавши опір потерпілої ОСОБА_7 , зняв каблучку із золота з її пальця, тим самим відкрито заволодів нею, та, утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник і розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 майнову шкоду на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків та кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186 КК України, визнав та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), викладені в обвинувальному акті, пояснив, що 27.03.2020, близько 21:00 години, його цивільна дружина ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 отримувала доставку замовлення від ОСОБА_4 , який працює який працює кур`єром з доставки замовлень у суші-барі «Банзай». Під час передачі замовлення, він, ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_4 та наніс йому один удар кулаком правої руки в область носа, оскільки сприйняв його за колишнього співмешканця ОСОБА_8 , який їй погрожував.

Крім того, 20.04.2020 приблизно о 01:30, в нього виник раптовий умисел проникнути до житла ОСОБА_7 . Через вікно першого поверху він проник до квартири, не маючи дозволу власника, вважаючи, що за вказаною адресою він може зустріти співмешканця ОСОБА_7 . Після того як проник до житла побачив ОСОБА_7 , яка спала. В неї на руці була обручка, яку він вирішив вкрасти. Почав знімати обручку з руки ОСОБА_7 , однак вона прокинулася та стала кричати та чинити опір. Для подолання опору потерпілої він наніс їй декілька ударів кулаком в область губи з правого боку, декілька ударів кулаком в область носа, один удар кулаком в ліве око та удар долонею по лівому вуху. Подолавши опір ОСОБА_7 , він зняв каблучку з пальця руки потерпілої та з місця вчинення злочину зник. В скоєних кримінальних правопорушеннях (проступків, злочину) свою провину визнав.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях (проступків та злочині) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_7 надала суду заяву, в якій не заперечувала проти розгляду кримінального провадження (злочину), в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Цивільний позов не заявлений. Просила судовий розгляд проводити за її відсутності.

Потерпілий ОСОБА_4 надав суду заяву, в якій не заперечував проти розгляду кримінального провадження (злочину), в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Цивільний позов не заявлений. Просив судовий розгляд проводити за його відсутності.

Тому, оцінюючи всі обставини у кримінальному провадженні, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 доведена в обсязі висунутого йому обвинувачення, а саме: за ч. 2 ст. 125 КК України – у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за ч. 1 ст. 162 КК України – у вчиненні незаконного проникнення до житла особи (порушення недоторканності житла), за ч. 2 ст. 186 КК України – у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненого повторно.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що він щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушень (злочинів, проступків).

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

З досудової доповіді Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області вбачається, що ОСОБА_1 має високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та високий ризик небезпеки для суспільства. Враховуючи характеристику ОСОБА_1 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, але становить небезпеку для суспільства у тому числі окремих осіб за умови інтенсивного нагляду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й, зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує пом`якшуючу та обтяжуючу покарання обставини, а також бере до уваги, що обвинувачений за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, не працевлаштований, має дітей - неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше судимий.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину та вважає, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства та вважає що покарання ОСОБА_1 , яке необхідно для його виправлення повинно бути призначене в межах санкцій ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 у вигляді обмеження волі, за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, п. 1. ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, суд призначає покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та перевівши менш суворий вид покарання у виді обмеження волі в більш суворий вид – позбавлення волі, виходячи з такого їх співвідношення – один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_4 не заявлений.

Потерпіла ОСОБА_7 подала заяву про відмову від цивільного позову, в зв`язку з відшкодуванням ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 - не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 70, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку після набрання ним законної сили.

Прийняти відмову потерпілої ОСОБА_7 від її цивільного позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та закрити провадження у справі в частині цивільного позову ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 10/1/741СЕ-20 від 01.06.2020 в сумі 2288 гривень 30 копійок, а також за проведення судової товарознавчої експертизи № 6/1161СЕ-20 від 20.05.2020 в сумі 653 гривні 80 копійок, всього 2942 грн. 10 коп.

Речові докази:

-Фотокартки розміром «А-6» із зображенням потерпілої ОСОБА_7 з детальним зображенням золотої каблучки та пальців рук зі збільшеним зображенням каблучки - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12020220540000908;

-Висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи № 439/2020 від 05.05.2020, консультативний висновок № 1 КНП «Міська клінічна лікарня № 30 ХМР від 28.03.2020, рентгенівський знімок розміром 15х10 стосовно ОСОБА_4 , чек на замовлення доставки їжі мережі кафе «Банзай» за 27.03.2020 - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12020220540001214;

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - О .А.Фанда