Вирок № 97996767, 30.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4060/21

№ 1-кп/183/1150/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Зварича В.О.,

захисника Клименка І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 62021170030000149 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопідгороднє Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, обіймаючого посаду оператора 1 відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини А1302, військове звання «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

Наказом командира 93 окремої механізованої бригади (по особовому складу) № 284-рс від 23 жовтня 2020 року солдата ОСОБА_1 призначено на посаду оператора 1 відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини А1302.

Відповідно до наказу командира військової частини А1302 № 671 від 23 жовтня 2020 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А1302 та поставлено на усі види забезпечення.

Солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, був зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Законом України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період. Таким чином, солдат ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в умовах особливого періоду.

31 березня 2021 року солдат ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників самовільно залишив військову частину А1302, яка дислокується в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, без поважних причин, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини А1302, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

14 червня 2021 року солдата ОСОБА_1 було затримано працівниками Східного Територіального управління Військової служби правопорядку, внаслідок чого вчинення кримінального правопорушення було припинено.

Таким чином, 31 березня 2021 року солдат ОСОБА_1 умисно самовільно залишив військову частину А1302, яка дислокується в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, без поважних причин, в умовах особливого періоду (крім воєнного стану), та незаконно перебував за її межами до 14 червня 2021 року.

Всудовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Додав, що залишив військову частину у зв`язку з тим, що не хотів їхати до зони проведення ООС. Весь час відсутності на службі і до моменту затримання перебував за місцем мешкання. У скоєному щиро кається, шкодує, що вчинив злочин.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_1 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у самовільному залишенні військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, доведена у повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 407 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Також, судом враховується, що за місцем службу обвинувачений характеризується негативно, та тричі піддавався дисциплінарному стягненню у вигляді доган та суворої догани.

Водночас, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, наразі проходить військову службу в лавах Збройних Сил України і в подальшому бажає проходити військову службу.

Тому, з урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності пом`якшуючої покарання обставини, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на певний строк на рівні мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 407 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням з мінімальним строком, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати у строк відбуття покарання тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 з 15 червня 2021 року по 30 червня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2021 року у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Східного Територіального Управління Військової Служби Правопорядку до набрання вироком законної сили – скасувати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Гузоватий