Рішення № 97996649, 25.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1040/21

2/0203/704/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який останні роки життя проживав на непідконтрольній території України, а саме: у м.Кіровськ, Луганської області. В зв`язку із окупацією даної території будь-який зв`язок із батьком підтримувався лише у телефонному режимі. Самостійно перетин до окупованих територій позивач не здійснював, в зв`язку із побоюванням за своє життя та здоров`я, періодичним закриттям контрольно-пропускних пунктів або некоректність їх роботи з боку самопроголошених республік та неможливістю гарантування органів державної влади України щодо захисту життя та здоров`я на окупованих територіях. Про смерть батька йому стало відомо від рідного брата ОСОБА_4 , який є громадянином Російської Федерації та покинув тимчасово окуповану територію за життя батька. В свою чергу йому стало відомо про смерть батька з телефонної розмови із сусідкою померлого приблизно в кінці серпня 2019 року. Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу якої входять грошові кошти з недоотриманої пенсії. Брат позивача ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини, про що надав нотаріальну заяву від 27.02.2021 року. Однак, будь-якої можливості позивачу потрапити на тимчасово окуповану територію, щоб отримати документи про смерть батька для подачі їх до нотаріальної контори не передбачалось можливим. З кінця серпня 2019 року та протягом 2020 року у позивача суттєво погіршилось здоров`я, що пов`язано із хронічною хворобою системи травлення та призвело до госпіталізації з 26.05.2020 року по 03.06.2020 року і отримання позивачем третьої групи інвалідності. З березня 2020 року через пандемію та встановлення карантину, пропускні пункти до так званої ЛНР були закриті для осіб, які не зареєстровані на окупованій території. В свою чергу, лише брату позивача із паспортом громадянина Російської Федерації вдалось отримати 13.01.2021 року документи, які підтверджують факт смерті батька. Враховуючи, що свідоцтво про смерть та лікарське свідоцтво про смерть видані органами самопроголошеної влади на непідконтрольній території, 22.01.2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану позивачу було відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті батька. В зв`язку з цим, 27.01.2021 року позивач подав заяву до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про встановлення факту смерті батька на тимчасово окупованій території України та 29.01.2021 року вказаним судом було ухвалено відповідне рішення. 09.02.2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану після отримання рішення суду було видано свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть. Таким чином, смерть спадкодавця ОСОБА_3 була зареєстрована органами державної влади України лише 09.02.2021 року та лише з цієї дати позивач отримав свідоцтво про смерть – документ, необхідний для відкриття спадкової справи. Враховуючи той факт, що у документах позивача та спадкодавця виникли розбіжності у написанні прізвища, позивач звернувся до Українського бюро лінгвістичних експертиз для отримання експертного висновку, що запис ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданих документах є ідентичними. Відповідно до експертного висновку №056/136а від 11.02.2021 року підтверджено ідентичність прізвищ та виникнення розбіжності внаслідок відхилення орфографічних норм при його міжмовних перетвореннях під впливом особливостей російської орфоепії. Після отримання даного висновку позивач 22.02.2021 року звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. для отримання спадщини. Однак, 22.02.2021 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку із пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Посилаючись на вказані вище обставини, пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, позивач просив поновити йому відповідний строк.

Ухвалою від 22.03.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою від 18.05.2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, з занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження по справі та призначено останню до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач за неодноразовими викликами явку свого представника не забезпечив, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Третя особа в наданій заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Таким чином, враховуючи подану третьою особою заяву, повторну неявку представника відповідача без поважних причин, суд у відповідності до ст.ст.211,223 ЦПК України визнав за можливе провести подальший розгляд справи за фактичної явки учасників та на підставі наявних у справі матеріалів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Останній проживав на тимчасово окупованій території: Луганська область, м.Кіровськ, де помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт чого встановлено рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.01.2021 року у цивільній справі №201/965/21, провадження №2-о/201/30/2021.

Під час розгляду справи також встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповіту не складав. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті останнього є його рідні сини – позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який є громадянином Російської Федерації та який 27.02.2021 року подав нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначив, що пропустив строк для прийняття спадщини після померлого батька, до суду з приводу поновлення пропущеного строку звертатись не буде та не заперечує проти отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1

22.02.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. з заявою про оформлення спадщини після померлого батька ОСОБА_3 та постановою приватного нотаріуса від 22.02.2021 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку зі пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст.1218,1231 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Таким чином, з огляду на дату смерті спадкодавця ОСОБА_3 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, як спадкоємець за законом першої черги, що на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, мав звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини протягом встановленого ст.1270 ЦК України шестимісячного строку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте, така заява була подана 22.02.2021 року.

Перевіряючи доводи позовної заяви стосовно поважності причин пропуску позивачем зазначеного вище строку, суд враховує, що на момент смерті батька позивач проживав в м.Дніпрі, в той час як померлий спадкодавець мешкав в м.Кіровськ Луганської області, тобто на тимчасово неподконтрольній Україні території.

Через встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів, пов`язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби «COVID-19», закриття пропускних пунктів, позивач був позбавлений можливості потрапити до тимчасово окупованої території для отримання документів, що підтверджують факт смерті батька.

В свою чергу, лише брату позивача із паспортом громадянина Російської Федерації вдалось отримати 13.01.2021 року лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть батька ОСОБА_3 .

Крім того, оскільки вказані документи були видані органами самопроголошеної влади на непідконтрольній території, 22.01.2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану позивачу було відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті батька.

В зв`язку з цим, 27.01.2021 року позивач в порядку ст.317 ЦПК України подав заяву до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про встановлення факту смерті батька на тимчасово окупованій території України та 29.01.2021 року вказаним судом було ухвалено відповідне рішення.

09.02.2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану після отримання рішення суду було видано свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть померлого спадкодавця ОСОБА_3 .

Таким чином, смерть спадкодавця ОСОБА_3 була зареєстрована органами державної влади України лише 09.02.2021 року, в цей же день позивачем отримано свідоцтво про смерть та фактично виникли підстави для відкриття спадкової справи.

В зв`язку із розбіжностями у написанні прізвища позивача та спадкодавця, позивач звернувся до Українського бюро лінгвістичних експертиз для отримання експертного висновку, що запис ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наданих документах є ідентичними. Відповідно до експертного висновку №056/136а від 11.02.2021 року підтверджено ідентичність прізвищ та виникнення розбіжності внаслідок відхилення орфографічних норм при його міжмовних перетвореннях під впливом особливостей російської орфоепії.

Після чого, 22.02.2021 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Суд приймає до уваги, що спадкоємець ОСОБА_3 помер на тимчасово окупованій території. В зв`язку з неможливістю гарантування органами державної влади України захисту життя та здоров`я громадян на тимчасово окупованих територіях та складнощами для потрапляння на таку територію, пов`язаними із закриттям контрольно-пропускних пунктів для громадян, які не зареєстровані на такій території через поширення гострої респіраторної хвороби «COVID-19» та встановленими в зв`язку із цим обмеженнями, позивач був позбавлений можливості своєчасного отримання документів, що підтверджують факт смерті батька.

Крім того, враховуючи, що у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, позивач, в зв`язку із неможливістю реєстрації факту смерті батька та отримання відповідного свідоцтва на підставі документів, виданих на тимчасово окупованій території, для підтвердження цього факту мав дотриматись певних правових процедур, а саме: підтвердити факт смерті в судовому порядку, звернувшись з відповідної заявою в порядку ст.317 ЦПК України.

Після ухвалення судом відповідного рішення, факт смерті спадкодавця ОСОБА_3 був зареєстрований органами державної влади України 09.02.2021 року, а заява про оформлення спадщини була подана позивачем до нотаріуса через незначний час 22.02.2021 року.

Вказані обставини на переконання суду свідчать про пропуск позивачем строку для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, які були пов`язані з об`єктивними та непереборними обставинами, що не залежали в повній мірі від самого позивача.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог, встановивши позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , терміном в один місяць з дня набранням даним рішенням суду законної сили.

Враховуючи підстави пред`явленого позову, а також, що позивачем не ставилось питання про розподіл судових витрат та стягнення сплаченого ним при подачі позову судового збору в сумі 908 грн. з відповідача, понесені позивачем судові витрати покладаються на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216,1218-1220,1231,1261,1268,1270,1272 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,211,223,258,259,263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Встановити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , терміном в один місяць з дня набранням даним рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 червня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак