Ухвала суду № 97995403, 25.06.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/11279/20

н/п 2/766/7093/21

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду

25.06.2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар судового засідання Крайнюк А.В.,

за участю представника позивача адвоката Матвієнко Н.А.,

відповідача приватного виконавця Крайчинського С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського Івана Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сокур», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Е С У», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського І.., приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Крайчинського С.С., треті особи: ТОВ «Е С У», ТОВ «ЕСУ», ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського І.В. від 15.06.2020 року про арешт майна боржника; визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського І.В. щодо незнятгя з розшуку транспортного засобу та зобов`язання останнього вчинити дії щодо зняття з розшуку транспортного засобу; визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Крайчинського С.С. щодо не зняття з розшуку транспортного засобу та зобов`язання вчинити дії щодо зняття з розшуку транспортного засобу; стягнення витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику.

18.08.2020 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог: зняття арешту з автомобіля «CHEVROLET AVEO», накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського І.В. від 15.06.2020 року; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського І.В. не пізніше 5 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили вчинити дії щодо зняття з розшуку автомобіль «CHEVROLET AVEO»; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. не пізніше 5 робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили вчинити дії щодо зняття з розшуку автомобіль «CHEVROLET AVEO»; стягнення витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику.

Ухвалою від 16.02.2021 року залучено у якості відповідачів ПАТ "Дельта банк", ТОВ «Фінансова компанія «Сокур».

Ухвалою від 10.11.2020 року справу прийнято до провадження та призначене підготовче судове засідання.

26.11.2020 року від приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Крайчинського С.С. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, на підставі того, що спір повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Суд приходить до висновку, що клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій або бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію — визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, в яких виник спір.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового, приватного права чи інтересу. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 826/12775/15, від 04.02.2020 р. у справі № 910/7781/19.

Частинами першою та п`ятою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Виходячи з приписів частин 3-5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як зазначено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 р. у справі № 826/12775/15, оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас статтею 59 цього закону законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно.

Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Такі висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 340/25/19.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (Аналогічні висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 911/1247/18).

Положеннями ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Заяв про бажання укласти мирову угоду, врегулювання спору за участю судді, уточнення позовних вимог та заперечень проти них, вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, зустрічного позову до суду не надходило.

Учасниками справи надано всі докази, на які вони посилаються, клопотань про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження, витребування додаткових доказів, їх забезпечення не надходило, що надає суду можливість встановити порядок дослідження доказів під час судового розгляду справи по суті.

Згідно з п. 15 ч.2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд: призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи наведене, оскільки судом вчинено дії, необхідні для закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, керуючись ст. ст. 76-83, 189, 196-200, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, про закриття провадження у справі – відмовити.

Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.09.2021 року о 13 год. 20 хв. в приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області за адресою: м. Херсон, вул. Маяковського 6/29.

У судове засідання викликати сторони.

Встановити порядок дослідження доказів: надання вступного слова учасникам справи, з`ясування обставин, на які учасники посилаються як на вимогу свої підстав та заперечень, дослідження письмових доказів, судові дебати.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://ksm.ks.court.gov.ua.

У відповідності до вимог ст.353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ю.М.Єпішин