Ухвала суду № 97995255, 01.07.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/4465/14-ц

Провадження №6/654/78/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді – Ширінської О.Х.

за участі секретаря – Синевид І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Гола Пристань Херсонської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Голопристанський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, -

у с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вищевказаноюзаявою, в якій просили видати дублікат виконавчого листа на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 03.11.2014 року по цивільній справі 654/4465/14-ц про стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_1 та визнати причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 654/4465/14-ц про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 03.11.2014 року Голопристанським районним судом Херсонської області було винесено рішення по цивільній справі № 654/4465/14-ц, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20530,79 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 21.06.2018 року у справі № 654/4465/14-ц замінено стягувана АТ "Дельта Банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

Заявником з`ясовано, що виконавчий лист № 654/4465/14-ц на виконанні у відповідних органах державної виконавчої служби не перебуває та первісним кредитором не передавався новому кредитору, а також до суду першої інстанції не повертався, тобто оригінал виконавчого листа втрачено не з вини заявника.

Крім того, у заяві зазначають, що оскільки втрата виконавчого листа відбулася поза волею належного стягувача, виконавчий документ був втрачений первісним стягувачем, а строк пред`явлення виконавчого документу пропущений через відсутність у належного стягувача інформації про місце знаходження виконавчого документу, тому вважають причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними.

На підставі викладеного, просили задовольнити їх вимоги.

Представник заявника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судовому засіданні участі не брав, виклав у заяві клопотання про розгляд справи без його участі.

Боржник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання також не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 3 ст. 433 ЦПК України, неявка вказаних осіб не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Дослідивши та перевіривши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.п. 17.4 ч. 1 розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13-ц.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) інші виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11.

Згідно ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц.

За змістом положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 03.11.2014 р. позов Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитною лінією від 12.04.2013 року в сумі 20530,79 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

21.01.2015 року Голопристанським районний судом Херсонської області було видано стягувачу виконавчі листи.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 21.06.2018 р. було замінено сторону (стягувача) у цивільній справі № 654/4465/14-ц з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Зі змісту вищевказаної ухвали вбачається, що заміна стягувача у цивільній справі № 654/4465/14-цвідбулася у зв`язку з укладенням 09.02.2018 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» договору № 194/К про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Із листа Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 10930 від 08.04.2021 року, адресованого у відповідь на запит ТОВ «ФК «ЄАПБ» вбачається, що згідно проведеного моніторингу даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (в тому числі розділи "СПЕЦРОЗДІЛ" та "ЕЛЕКТРОННИЙ АРХІВ") встановлено, що станом на 07.04.2021 року на виконання до відділу не надходив виконавчий лист № 654/4465/14-ц, виданий Голопристанським районним судом Херсонської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк".

Відповідно до відповіді Голопристанського районного суду Херсонської області від 11.05.2019 року за вих. № 654/4465/14-ц /4319, рішення суду та виконавчі листи по цивільній справі № 654/4465/14-ц за позовом АТ «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, були видані22.01.2015 року та направлені АДРЕСА_1 , представнику позивача ОСОБА_2 .

Предметом розгляду даної заяви є видача дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку на пред`явлення його до виконання.

Вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа напряму залежить від задоволення вимоги про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Обґрунтовуючи свою вимогу про видачу дублікату виконавчого листа № 654/4465/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалося на те, що виконавчий лист № 654/4465/14-ц на виконанні у відповідних органах державної виконавчої служби не перебуває, та первісним кредитором їм не передавалися, тобто оригінал виконавчого документа втрачено не з вини належного стягувача. Оскільки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не отримував вищевказаного виконавчого листа, заявник вважав, що вони втрачені.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів банку щодо неотримання ним оригіналу виконавчого листа № 654/4465/14-ц, що свідчить про недоведеність цих обставин.

Твердження ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо втрати оригіналу виконавчого листа не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях, що в силу вимог частини 6 статті 81 ЦПК України є неприпустимим.

Судом встановлено, що виконавчі листи по справі № 654/4465/14-цза позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією жодного разу не пред`являлись до виконання, з заявами про видачу дубліката виконавчого листа АТ «ДЕЛЬТА БАНК» до суду не зверталось. Строк пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання сплив.

Правонаступник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з 21.06.2018 року після отримання права вимоги за виконавчим листом по справі № 654/4465/14-ц, протягом встановленого законом строку для пред`явлення цього виконавчого листа до виконання, не скористався своїм правом звернення до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»звернулося до суду з даною заявою лише через три роки.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Обставини вказані стягувачем в заяві, а саме: ліквідація первісного стягувача, відсутність у належного стягувача інформації про місце знаходження виконавчого документу, з урахуванням встановлених та вищевикладених обставин не могли вплинути на пропущення строку, оскільки не свідчать про наявність виключних непереборних обставин, які не залежали від волі стягувача та заважали йому вчасно звернутись до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Крім того, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Що стосується доводів заявника про необхідність обов`язкового виконання судових рішень, які набули чинності, то в цій частині суд вважає за необхідне вказати наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Отже, аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про те, що вказаний міжнародний судовий орган дотримується позиції за якою виконання судового рішення як і пред`явлення позову до суду (позовна давність) повинно обмежуватися певним строком, який визначається внутрішнім національним законодавством кожної країни.

За цих умов, суд вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» повинно було передбачити наслідки, до яких може призвести пропущення визначених ЦПК України строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому приходить до висновку, що його поновлення без належних для того підстав буде непропорційним і неправомірним привілеєм права кредитора відносно прав боржника.

Враховуючи вищевикладене, оскільки стягувач більше чотирьох років не пред`являв виконавчого листа до виконання, а із заявою про видачу дублікату даного виконавчого листа звернувся лише у травні 2021 року, тобто поза межами строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, при цьому не довів поважність причин пропуску такого строку, та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» оригіналу виконавчого документу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про видачу такого дублікату виконавчого документу та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 433, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Голопристанський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:О. Х. Ширінська