Ухвала суду № 97994964, 29.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2021 Справа №607/3831/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Костиник О.П., прокурора Солтис Н.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Чапаєва Р.В. у м. Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження №12020210010002423 стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України, розглянувши клопотання про продовження строку тримання під вартою, -

встановив:

Прокурор Солтис Н.О. подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб без визначення розміру застави.

У клопотанні зазначено наступне: «Досудовим розслідуванням встановлено, що в обідню пору доби (близько 12 год. 00 хв. – 14 год. 00 хв.) 17.12.2020, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_1 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , під час конфлікту, що розпочався на побутовому ґрунті із його бабусею ОСОБА_2 , раптово виник прямий умисел, направлений на умисне протиправне позбавлення життя останньої.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , в обідню пору доби (близько 12 год. 00 хв. – 14 год. 00 хв.) 17.12.2020, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_2 , під час словесного конфлікту із останньою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, знаючи про те, що здоров`я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально - караними, діючи цілеспрямовано та рішуче, з прямим умислом на вбивство, піднявши ОСОБА_2 , яка через похилий вік самостійно не пересувалась, а виключно за допомогою ходунків для інвалідів, із поверхні підлоги, на яку вона впала в ході конфлікту із ОСОБА_1 , закривши руками органи дихання (рот та ніс) потерпілої, утримував її в такому положенні, внаслідок чого перекрив доступ кисню в дихальні шляхи, що призвело до механічної асфіксії. Після чого, ОСОБА_1 , поклав потерпілу на ліжко, яке знаходилось в кімнаті вказаної квартири та покинув приміщення. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття ОСОБА_1 отворів рота і носа руками на місці вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України – умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_2 .

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого діяння підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією ж статтею.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховував наявність таких ризиків як:

?у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, обвинувачений може переховуватися від суду;

?незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні;

?вчинити інше кримінальне правопорушення.

Метою продовження строку дії запобіжного заходу до ОСОБА_1 також є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі до п`ятнадцяти років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв`язки в суспільстві, без постійного місця роботи та джерела доходу.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

В даному випадку, наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, оскільки він своїми умисними злочинними діями завдав непоправну шкоду – позбавив життя потерпілу, яка також, внаслідок свого похилого віку не могла чинити опір злочинцю та захистити себе від посягання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де поміж іншого зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Європейський Суд також визнає, що, враховуючи серйозність висунутих обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Крім того, варто зауважити, що тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

2) незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Ризиком того, що у разі не продовження строку раніше застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, адже вказані особи є його родичами та сусідами, тому йому відомі їх анкетні дані, тому перебуваючи на волі, він може незаконно здійснювати на них тиск та погрози, з метою дачі особами неправдивих показів, або відмови від добровільно наданих показань, а сторона обвинувачення не матиме можливості запобігти цьому та перешкоджати протиправним діям.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик не зменшився, так як вказані вище свідки, інші свідки пригоди чи потерпілий не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту, можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.

3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 притягувався раніше до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, що характеризує його як особу, яка належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає, продовжує вчиняти нові умисні злочини, не зважаючи на законодавчу заборону вчиняти певні дії.

Вищенаведене свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

Окрім того, відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років, що узгоджується із санкцією статті за якою обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 ;

Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обсягу пред`явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_1 .

Крім цього, враховуючи зазначені обставини, а також відповідно до

п.1 ч.4 ст.183 КПК України з врахуванням того, що ОСОБА_1 , підозрюється у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, а тому є підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні».

Прокурор Солтис Н.О. просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , посилаючись на мотиви вказані у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив клопотання як безпідставне та пояснив, що він не вчиняв вбивства, а докази на які посилається сторона обвинувачення є неналежними. Просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Чапаєв Р.В. заперечив клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, а також тривалий час утримання ОСОБА_1 під вартою, що є недопустимим. Просить замінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній арешт.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши клопотання сторони обвинувачення та наявні матеріали, суд приходить до наступного висновку.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року, за клопотанням прокурора ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави на два місяці до 14 травня 2021 року.

Згідно частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

На думку суду стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що вбачається із реєстру матеріалів. При цього слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного діяння особливої тяжкості. Йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи особливу тяжкість інкримінованого злочину, що може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу.

Також ОСОБА_1 притягувався раніше до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, що характеризує його як особу, яка належних висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає, продовжує вчиняти нові умисні злочини, не зважаючи на законодавчу заборону вчиняти певні дії.

Вищенаведене свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

Також, свідками сторони обвинувачення є родичі, сусіди ОСОБА_1 тому, існує ризик, що він може вплинути на цих осіб з метою нівелювати докази, щоб уникнути відповідальності.

Крім цього, ОСОБА_1 усвідомлює тяжкість покарання передбаченого законом, яке може бути призначено йому у випадку, якщо прокурор доведе винуватість. Тобто, існує ризик, що обвинувачений може переховуватися від правосуддя, що негативно впливатиме на права потерпілих та додержання розумності строків розгляду.

ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

В судовому засіданні захисник та обвинувачений просили змінити запобіжний захід на більш м`який. Проте, вони не заявили клопотань про зміну запобіжного заходу в порядку статей 201, 331 КПК України.

Наявність декількох ризиків у сукупності унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов`язків. Тому, ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи обсяг доказів, які підлягають дослідженню.

Проаналізувавши наведене у сукупності суд приходить до переконання про те, що заперечення сторони захисту спростовуються матеріалами справи та доводами прокурора про реальне існування ризиків.

Враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, керуючись ч.4 ст.183 КПК України у даному кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини недоцільно визначати заставу.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.331 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання задовільнити.

ОСОБА_1 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 28 серпня 2021 року 23 год. 59 хв.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, строк дії ухвали закінчується 28 серпня 2021 року в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали негайно вручити ОСОБА_1 і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

На ухвалу може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з моменту її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій