Ухвала суду № 97994192, 23.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5777/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

суддів Зареви Н.І.

Крегул М.М.

за участю секретаря судового засідання Чейпеш В.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Юзефів А.Р.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Ванджурак Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Бухтоярової О.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника Бородія В.Г.

представника потерпілого Юрика Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Ужгород клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури - Юзефів А. про продовження строків дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Бухтоярової О.В. про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання та звільнення з під варти в заді суду ОСОБА_2 в межах об`єднаного кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030000655 від 27.02.2018 та за № 22018070000000046 від 05.05.2018 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Абрикосівка, Херсонської області, тимчасово непрацюючого, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), військовий пенсіонер, інвалід 3 групи, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого, уродженця м. Кіровоград, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (з його слів),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

встановила:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070030000655 від 27.02.2018 та за № 22018070000000046 від 05.05.2018 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що строк дії обраного запобіжного заходу, який ухвалами колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було продовжено, закінчується 24 червня 2021 року. Підставою для продовження даного запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та як вони обвинувачуються у вчиненні готування до вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носіння, зберігання, придбання, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про можливість їх переховування від суду, враховуючи кількість та тяжкість злочинів та не допущення вчинення інших умисних кримінальних правопорушень. Крім того, прокурор вказує, що на даний час існують ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного ОСОБА_4 , який на даний час переховується від органів досудового розслідування, інших часників у цьому кримінальному провадженні кримінальному провадженні, є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Вказує, що такі ризики з моменту обрання відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу на даний час не зменшились, звільнення обвинувачених з під варти створить передумови для продовження злочинної діяльності та впливу на інших осіб у даному кримінальному провадженні. Крім того, вказуючи що реальна загроза призначення покарання у вигляді позбавлення волі може спонукати, не дивлячись на міцні соціальні зв`язки, суспільні стосунки та матеріальний стан, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема переховування від органів досудового слідства та суду, впливу на свідків та інших підозрюваних, тому тримання під вартою вважає, є єдиним запобіжним заходом який унеможливлює здійснення тиску на інших учасників кримінального провадження та втечу обвинувачених за межі України та вчинення нового кримінального правопорушення. А застосування більш м`яких запобіжних заходів не усуне існування ризиків які зазначені.

Захисник обвинуваченого - ОСОБА_1 – адвокат - Ванджурак Р.В., у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 .. Вказуючи, що відсутні достатні на його думку підстави утримання під вартою обвинуваченого, відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, про тривалий термін перебування під вартою його підзахисного, який не виправдовується ні завданням кримінального судочинства, ні ні цілями даного кримінального провадження. Крім того послався на рішення Європейського суду з прав людини в справі обвинуваченого ОСОБА_2 від 20 травня 2021 року, де у п. 8 рішення Суд зазначив, що не знайшов жодного факту чи аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг, а тому Суд визнав, що при розгляді вказаної справи тривалість запобіжного заходу була надмірною, тому вважає, що перебування його підзахисного під вартою, який проходить по одній справі із ОСОБА_2 та затриманий з ним в один день, таке утримання під вартою буде суперечити конкретному рішення Європейського суду з прав людини. Просив застосувати до його підзахисного, більш м`який, не пов`язаний із тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку захисника та зазначив, що ризики вказані прокурором не мають аргументації та не доведені. Зазначив, що клопотання прокурора отримав 17 червня 2021 року, однак згідно п. 20-5 Перехідних положень КПК України клопотання прокурора про продовження строку утримання під вартою подається за 10 днів до закінчення дії попередніх ухвал про тримання під вартою, у зв`язку з чим вважає, що є всі підстави для повернення прокурору вказаного клопотання.

Захисник обвинуваченого - ОСОБА_2 – адвокат - Бухтоярова О.В., у судовому засіданні підтримала подане нею клопотання про скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та звільнення його з під варти в залі суду, посилаючись на Рішення Європейського суду з прав людини в справі обвинуваченого ОСОБА_2 від 20 травня 2021 року, констатовані порушення щодо надмірної тривалості тримання під вартою, крім того послалась на офіційне оприлюднення вказаного рішення суду на сайті Міністерства юстиції України. Крім того відсутні достатні на її думку підстави утримання під вартою обвинуваченого та просила відмовити в задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 вказуючи, що відсутні ризики передбачені ст. 177 КПК України. Зокрема переховування від органів досудового розслідування є не можливим, враховуючи той факт, що справа перебуває на стадії судового розгляду, а не досудового розслідування, переховування від суду прокурором не доведено. Вплив на потерпілого не можливий, оскільки потерпілою стороною є юридична особа, яка має безліч представників. Влив на свідків, не можливий через їх проживання в різних регіонах, які значно віддалені від місця проживання її підзахисного. Вплив на інших підозрюваних виключається, через те, що всі підозрювані, в даному кримінальному провадженні присутні у судовому засіданні і мають можливість спілкуватись один з одним під час етапування до суду і в зворотньому напрямку.Тому просила звільнити її підзахисного з під варти в залі суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку захисника, зазначив, що заявлені прокурором ризики відсутні, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та задовольнити клопотання його захисника про скасування щодо нього запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого – ОСОБА_3 - адвокат Бородій В.Г. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що прокурором не доведено жодного ризику, не представлено жодного обґрунтованого доказу на підтвердження наявних ризиків. Вважає клопотання прокурора формальним, яке містить лише весь переписаний перелік ризиків з КПК України. Крім того звернув увагу на трималий термін перебування його підзахисного під вартою. Враховуючи наведене просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника, вказав, що впродовж трьох років перебуває під вартою, ризики вказані прокурором вважає не доведеним, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт. Крім того просив суд звернути увагу, на стан здоров`я ОСОБА_2 , на той факт, що він захищав нашу країну, служив у спецназі та на особу ОСОБА_1 полковника у відставці, який має державні нагороди.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Бухтоярової О. про скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 ..

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора, просив продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, у задоволенні клопотання захисника про скасування запобіжного заходу просив відмовити.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані суду клопотання, матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні закінчується в обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 24.06.2021 року.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Виходячи з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну ( ОСОБА_5 ) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як вбачається з об`єднаного кримінального провадження, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі зібраних доказів обгрунтовно обвинувачуються органом досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, крім того ОСОБА_3 обгрунтовно обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у організації та вчиненні готування до диверсії, тобто вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носіння, зберігання, придбання, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб, організації та вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчинених шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб, у пособництві в підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою і який надає права.

У відповідності до положень ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення у вчиненні яких ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується відносяться до проступку (ч.4 ст.358 КК України), нетяжкого злочину (ч.1 ст.358 КК України), тяжких злочинів ( ч.1 ст.263 КК України, ч.2 ст.194 КК України) та особливо тяжких злочинів (ст.113 КК України, ч.2 ст.258 КК України).

При цьому колегія суддів приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, в тому числі, до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є переконливою. Колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень на території Закарпатської області, хоча мають зареєстроване місце проживання у Кіровоградській та Черкаських областях.

Крім цього, колегія суддів, при оцінці вказаного ризику враховує, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є військовими пенсіонерами, які проходили відповідне навчання та служили у збройних силах, приймали участь у бойових діях, обвинувачений ОСОБА_3 , теж приймав участь у бойових діях, а відтак, проходив відповідну військову підготовку, що свідчить про наявність у них певних знань, навиків та можливостей, для переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

При цьому, колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування даного кримінального провадження був оголошений в розшук та 08.08.2018 року та був затриманий в порядку ст.191 КПК України на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду. Вказана обставина свідчить про існування ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, повторно може вчинити дії, пов`язані із спробою переховування від органів досудового розслідування та суду.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_3 не переховувався від органів досудового розслідування спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, продовжує залишатися реальним ризик того, що кожний з обвинувачених, перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків, інших учасників по кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час після об`єднання двох кримінальних проваджень в одне, та визначення нового складу колегії суддів для розгляду вказаного кримінального провадження суд знаходиться на початковій стадії судового розгляду та тільки встановив порядок дослідження доказів, та допитав представника потерпілого, та існує реальна необхідність допиту великого кола свідків, відтак, на переконання колегії суддів, існує об`єктивна реальність ризику можливого тиску обвинувачених на свідків, інших учасників кримінального провадження, які судом ще не допитані.

При цьому колегія суддів критично ставиться до доводів захисту, про неможливість впливу на свідків, через їх знаходження у різних регіонах країни порівняно з обвинуваченими, оскільки, тиск може вчинятись у будь-яких формах, не тільки за допомогою фізичної присутності особи, ай за допомогою інших можливостей, зокрема через мобільного зв`язок та мережу «Інтернет».

Щодо впливу на потерпілу сторону, суд такий ризик виключає, оскільки представник потерпілого допитаний у судовому засіданні вказаним складом суду.

Суд враховує, що існує можливість впливу обвинувачених на іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 , матеріали щодо якого виділені в окреме провадження та який переховується від органів досудового розслідування.

Наявність обґрунтованого ризику вважати, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що оскільки, злочини, у вчиненні яких обвинувачуються, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були вчинені у співучасті з іншими особами, з залученням транспортних засобів, з використанням масок для обличчя, що свідчить про підготовку до вчинення злочину, вжиття заходів до невикриття та уникнення покарання, а також, можливість планування особами вчинення інших кримінальних правопорушень з використанням вказаних речей. При цьому колегія враховує, спосіб та характер вчинення даних кримінальних правопорушень .

Крім того колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше вже потрапляв в поле зору працівників правоохоронних органів, та відносно останнього ухвалювався обвинувальний вирок.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування цих обвинувачених, а також ризик їх впливу на інших учасників процесу, матеріали відносно яких було виділено в окреме провадження та на даний час знаходяться в розшуку або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти.

Суду не надано достатньо доказів, щодо обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на наведене, колегія бере до уваги, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, зокрема санкція яких передбачає позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, яке має значний ступінь суспільної небезпеки, та значний резонанс у суспільстві, враховує особу обвинувачених, що ОСОБА_2 , є учасником бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), військовий пенсіонер, інвалід 3 групи, раніше не судимий, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, а також стан здоров`я обвинувачених, ОСОБА_3 , раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та матір інваліда 3 групи постраждалої від Чорнобильської АЕС.

Судом приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченими, інкримінованих їм злочинів, які є особливо тяжкими злочинами, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, наявність суспільного інтересу в встановленні істини по справі, а також осіб обвинувачених.

Щодо рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2021 року у справі "Кондратенко проти України", колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно офіційного перекладу рішення, який міститься на сайті Міністерства юстиції України, вбачається, що вказаним рішенням констатовано факт надмірної тривалості тримання заявника під вартою під час досудового розслідування у вказаній справі, внаслідок чого заявнику ( ОСОБА_2 ) присуджено суму справедливої сатисфакції.

При цьому колегія констатує, що у провадженні колегії вказана об`єднана справа пребуває з 21.04.2021 року та після об`єднання справ судовий розгляд розпочато з початку.

Як вже зазначалось у вказаній ухвалі та попередніх ухвалах колегії суддів, справа перебуває на початковій стадії судового розгляду, зокрема, встановлений порядок дослідження доказів, та допитаний представник потерпілого, тобто допити свідків та дослідження доказів ще не відбулись, крім того колегією задоволенні клопотання про ознайомлення обвинувачених з матеріалами кримінального провадження, з якими вони не мали змоги ознайомитись через об`єднання справ. Тобто ризики, які існували на момент прийняття справи до провадження вказаною колегією суддів продовжують існувати та не зменшились.

Однак, колегія суддів безумовно бере вищевказане рішення Європейського суду до уваги та вважає за необхідне зазначити, що вживатиме всіх можливих заходів, для недопущення аналогічного порушення вказаного у рішенні Європейського суду та сприятиме розгляду вказаного кримінального провадження у розумні та максимально стислі строки, за обставин, які будуть залежати від колегії, зокрема щодо призначення судових засідань та сприяння, реагування в межах Закону на процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, про що колегією суддів, вже було акцентовано увагу в попередній ухвалі.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , про необхідність повернення клопотання прокурору на підставі п. 20-5 Перехідних положень КПК України, на підставі якого під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, коллегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вищевказана норма закону була прийнята на підставі Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон 558-ІХ) та збільшення строків для подання вищевказаного виду клопотань законодавцев було спрямоване на забезпечення організації проведення засідань до закінчення строків визначених попередньою ухвалою, що в умовах карантину може здійснюватись з певними ускладненнями.

При цьому ні загальні норми КПК України, ні положення Закону № 558-ІХ не встановлюють жодних правових наслідків не дотримання цього строку.

А тому, враховуючи, що питань та ускладнень з процесом розгляду клопотання, не виникало, клопотання обвинуваченим та його захисником було отримано завчасно, обвинувачений ОСОБА_9 висловив свою позицію, щодо вказаного клопотання, як вже було зазначено правові наслідки недотримання вказаного строку нормами Закону не передбачені, колегія суддів не вбачає підстав для його повернення.

Крім того, звертає увагу, що в силу вимог ст. 331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Таким чином, судом встановлені підстави, які передбачені КПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених та ризик їх ухилення від суду. На даний період часу у суду відсутні дані які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід забезпечить належної поведінки обвинувачених.

Колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачені й не мають на меті ухилятися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити будь-які інші злочини, однак, обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, та у контексті даного кримінального провадження є ймовірність того, що обвинувачені можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Маріянчук та інші проти України» зазначив, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Щодо визначення конкретного суспільного інтересу, який слід взяти до уваги при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що обвинуваченим оголошено про підозру в скоєнні злочинів, які є найбільш небезпечними проти громадської безпеки, які створюють загальну небезпеку, пов`язані з можливістю заподіянням значної чи тяжкої шкоди життю і здоров`ю людей, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, здатні дестабілізувати обстановку в суспільстві, викликати у людей паніку, почуття напруги і незахищеності, тощо.

Суд не відхиляє доводів на користь обвинувачених, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Колегія суддів враховує, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності з п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень насильницького характеру, внаслідок яких могла бути спричинена загибель осіб, суд приходить до висновку що відсутні підстави для визначення розміру застави.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Клопотання захисника про скасування запобіжного заходу ОСОБА_2 та доводи в його обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вище наведені висновки суду, а тому, колегія суддів вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 327, 331, 372 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

У задоволенні заявленого клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Бухтоярової О.В. про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнення з під варти в заді суду ОСОБА_2 відмовити.

Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури - Юзефів А. про продовження строків дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – з 22 червня 2021 року по 20 серпня 2021 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – з 22 червня 2021 року по 20 серпня 2021 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – з 22 червня 2021 року по 20 серпня 2021 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Закарпатської установи виконання покарань № 9 та прокурору Закарпатської обласної прокуратури для контролю.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 24 червня 2021 року о 16.00 год.

Головуючий суддя К.С. Дегтяренко

Судді Н.І. Зарева

М.М. Крегул