Рішення № 97993598, 18.06.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/12032/18

Провадження №2/523/1814/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої суддіСереди І.В.,

за участю секретаря судового засідання Щербан О.Д.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одесагаз», треті особи: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасувати рішення комісії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Одесагаз», треті особи: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про скасування донарахувань в розмірі 84484,52 грн., які зазначені в рішенні комісії ПАТ «Одесагаз» від 20.04.2018р. та акті розрахунку №335 від 20.04.2018р., оскільки вони складені з порушеннями законодавства України.

03.09.2018 р. у справі відкрито провадження та визначено порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження.

09.10.2018 р. від представника відповідача надійшов відзив.

29.10.2018 р. за клопотанням позивача здійснено заміну третьої особи Державної інспекції України з питань захисту споживачів на Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

13.03.2019 р. та 14.05.2019 р. судом залучено до участі в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

10.10.2019 р. від третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 надійшли заяви про розгляд справи в їх відсутності.

21.10.2019 р. позивач збільшила вимоги та остаточно просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194 від 20 квітня 2018 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №395 від 22.03.2018 року, яким нарахований граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі 84 484,52 грн.

-визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194/1 від 21 червня 2019 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №335 від 22.03.2018 року, яким донараховано згідно розрахунку, граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі 43 447,31 грн..

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала на те що 14.11.2013 року вона не підписувала договір з ПАТ «Одесагаз» та не сплачувала за спожитий газ за адресою: АДРЕСА_1 . 18.01.2014 р. вона продала 2/5 частин квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 не є власником квартири в розумінні п.4 глави 1 розділу І Кодексу га розподільних систем. Вона ніколи не отримувала відповідних заяв на бажання споживати природний газ, за вказаною адресою не проживає і не зареєстроване її місце проживання. 10.06.2016 р. відповідачем здійснено демонтаж та монтаж лічильника. 14.07.2017 р. складено акт про відключення з причин наявності боргу у розмірі 3826 грн., встановлена пломба на вводі в квартиру за цілісність якої не може нести відповідальність не лише позивач, а і будь-який споживач. 22.03.2018 р. складено акт про порушення, яким виявлено нібито несанкціоноване відновлення газопостачання, хоча таке формулювання не передбачено законом. Також складено акт на відключення, причина обстеження - само включення. 20.04.2018 року комісією Управління експлуатації газового господарства м.Одеси ПАТ «Одесагаз» прийнято рішення про розрахунок донарахування у розмірі 84 484,52 грн. Нараховано 7442,84 куб.м, а рішенням від 21.06.2019 р. донараховано 43447,31 грн, в яких навіть не зазначено про наявність газового лічильника. Акти – розрахунки від 20.04.2018 р. та від 21.06.2019 р. проведені з порушенням встановленої ціни на газ для побутових споживачів, тому є неправомірними. Крім того, опалювальна площа не відповідає дійсній. Позивач вказуючи на те, рішення неправомірні вважає, що вони підлягають скасуванню .

27.11.2019 р. від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, для з`ясування належності підписів в документах.

04.12.2019 р. надійшов відзив ПАТ «Одесагаз» на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

24.01.2020 р. до суду надійшла уточнена заява про збільшення розміру позовних вимог та відповідь на відзив.

02.03.2020 р. надійшов відзив АТ «Одесагаз» на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

02.06.2020 р. за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу.

13.07.2020 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач звернулася з заявою про розгляд справи в її відсутності, позов просила задовольнити. Раніше в засіданні позивач та її представник підтримували позов з обставин вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Раніше в засіданні підтримав заперечення вказані у відзиві. Позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, за відомостями фінансового звіту оплату послуги з грудня 2015 р по 2017 р. здійснювали ОСОБА_1 та інші споживачі –мешканці квартири ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які виконали умови приєднання до типового договору постачання природного газу. Ними ж було порушено пункт 1.2 умов договору щодо своєчасної та повної оплати за спожитий газ, у зв`язку з чим 14.07.2017 р. квартиру відключено від газопостачання. В подальшому 22.03.2018 р. вони порушили п.5.2. договору, що виразилося у зриві пломби з крану та несанкціоноване відновлення газопостачання в квартиру споживачів. Дії споживачів щодо зриву пломби та подальшого несанкціонованого відновлення газоспоживання перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для постачальника та свідчать про недобросовісне та неналежне виконання умов типового договору. Про продаж частини квартири позивач не повідомляла, про це стало відомо лише під час розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України, складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що 20.04.2018 р. комісією АТ «Одесагаз» прийнято рішення №194 по споживачу ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 про здійснення донарахування у розмірі 84484,52 грн. Суть порушення :пп.2 п.2 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а саме наявність несанкціонованого відновлення газоспоживання. Порушення виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018 р. та зафіксовано в акті про порушення №395 від 22.03.2018 р. Здійснено розрахунок за дане порушення за граничними об`ємами споживання природного газу населенням.

Як видно із змісту акту про порушення побутовим споживачем №335 від 22.03.2018 р. його складено за участю споживача ОСОБА_7 (а.с.16 т.1 ).

22.03.2018 р. також складено акт обстеження, яким встановлено самопідключення, зафіксовано газовий лічильник і його номер, пломбу та показники, з участю споживача ОСОБА_7 (а.с.22 т.1)

В цей же день 22.03.2018 р. складено акт на відключення №530, з підписом власника ОСОБА_7 (а.с.48 т.1)

Раніше,14.07.2017 р. було складено акт на відключення №890, підстава відключення борг -3826 грн. у графі власник підпис - відмова ОСОБА_7 (а.с.47 т.1).

26.09.2018 р. складено акт обстеження 2076, причина обстеження обмір опалювальної площі, проставлено відмітку про відмову абонента ОСОБА_7 від підпису (а.с.153 т.1).

Згідно з актом про демонтаж побутового лічильника газу №4894 від 10.06.2016 р. , місце демонтажу – кухня, газ включено, з участю споживача ОСОБА_7 (а.с.155 т.1)

В той же день акт про монтаж побутового лічильника з підписом споживача ОСОБА_7 (а.с.156 т.1).

Як видно із змісту договору про надання населенню послуг з газопостачання від 14.11.2013 р. №021735, стороною договору , споживачем , вказано ОСОБА_7 , а в графі ознайомлений та про ознайомлення з інструктажем підпис споживача, також в реквізитах сторін на місці підпису значиться ОСОБА_8 , а не ОСОБА_7 (а.с.158-159).

Технічний паспорт на квартиру, датований 13.08.1999 р. та складений на ім`я ОСОБА_2 (а.с.191-192)

18.01.2014 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 продали ОСОБА_5 2/5 частини квартири АДРЕСА_2 (а.с.25 т.1)

ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 23.05.2019 р. став власником квартири АДРЕСА_4 (т.2 а.с.9). Згідно з довідкою дільниці станом на 30.05.2019 р. в квартирі АДРЕСА_4 та довідкою Департаменту надання адміністративних послуг зареєстрований ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 04.04.2014 р. разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 18.07.2014 р. (т.2 а.с.5,7).

Станом на 11.05.2019 р. в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані ОСОБА_2 (з 06.09.1983 р.), ОСОБА_7 (06.09.1983 р.), ОСОБА_4 (15.12.2006р.), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с.225 т.1).

За відомостями сільського голови Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області зазначеними в довідці від 29.05.2019 р. №154 та копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_6 з 29.05.2019 р.(т.2 а.с.6,10) .

На підставі договору купівлі- продажу ОСОБА_1 від 07.06.2008 р. стала власником будинку АДРЕСА_6 (т.2 а.с.13,15).

10.05.2019 р. посадовими особами відповідача складено висновок про результати проведеного службового розслідування. За змістом висновку комісією встановлено що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.09.1999 р. №0456, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 88,3 кв.м належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам її родини ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках. Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 та зареєстрована в квартирі з 1983 року. Станом на 22.03.2018 р. в квартирі мешкає та зареєстровано чотири особи. За результатами розслідування комісія запропонувала внести зміни в технічну документацію по квартирі стосовно площі опалювання, яка складає 55,3 кв.м та стосовно кількості осіб, а також внесено зміни в рішення комісії №194 від 20.04.2018 р. та акт –розрахунок №335 від 20.04.2018 р. з урахуванням зменшення площі опалювання квартири та кількості мешканців (т.2 а.с.37-38).

21.06.2019 р. комісією АТ «Одесагаз» прийнято рішення №194/1 про донарахування згідно розрахунку у розмірі 43447,31 грн. Дане рішення прийнято на підставі акту про порушення №35 від 22.03.2018 р., акту обстеження СЕВГО №529 від 22.03.2018 р., акту відключення СЕВГО №530 від 22.03.2018 р. , акту про відключення СЕВГО №890 від 08.09.2017 р., акту обстеження СЕВГО №2076 від 26.09.2018 р. висновок про результати службового розслідування від 10.05.2019 р., розрахунок нарахувань (т.2 а.с.35).

Отже, судом встановлено, що особовий рахунок оформлено на ОСОБА_2 , про що був обізнаний відповідач.

Згідно з ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) – фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу ; побутовий споживач – споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність

Як видно з матеріалів за час розгляду справи комісією ПАТ «Одесагаз» було прийнято рішення, яким зменшено розмір розрахунку по результатам обстеження за 22.03.2018 р. з урахуванням зменшення площі опалювання квартири та кількості мешканців.

Нормами ст.12 ЦПК України закріплено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вимогами ч.1 ,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

02.06.2020 р. судом призначено у справі судову почеркознавчу експертизу для з`ясування належності підпису позивача у акті про порушення побутовим споживачем № 335 від 22.03.2018 року, у корінці про вручення споживачу попередження про припинення розподілу природного газу, акті про відключення №530 від 22.03.2018 року, акті обстеження №529 від 22.03.2018 року, акті про монтаж побутового лічильника газу №4894 від 10.06.2016 року, акті про демонтаж побутового лічильника газу №4894 від 10.06.2016 року, договорі про надання населенню послуг з газопостачання №021735 від 14 листопада 2013 року. Також витребувано від відповідача оригінали вказаних документів.

16.03.2021 р. надійшло повідомлення експерта без проведення експертизи у зв`язку з ненаданням оригіналів вказаних документів для дослідження.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив про відсутність оригіналів документів.

Допитані в засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказували про те, що позивач проживає в будинку АДРЕСА_6 , вони є її сусідками, постійно бачаться. Про те, що в неї є квартира в м.Одесі, вони не знають.

Також до суду викликалися для допиту в якості свідків співробітники відповідача, які складали акти.

До суду забезпечено явку майстра ОСОБА_14 , який, будучи допитаним в якості свідка повідомляв, що був присутнім під час виявлення зірваної пломби та складенні акту про порушення разом зі слюсарем ОСОБА_15 , за його участю складено акт про порушення та акт про обстеження. Була присутня літня жінка, яка представилася як ОСОБА_1 , особу за паспортними даними він не встановлював. Жінка допустила їх до лічильника газу в квартирі. Лічильник газу був у нормі. Фото та відео не проводилося.

Явку інших свідків відповідачем не забезпечено.

Відповідно до вимог ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи те, що судова експертиза не проведена через ненадання відповідачем оригіналів документів, необхідних для проведення експертного дослідження, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про підписання актів позивачем не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами. Крім того, написання прізвища позивача в різних варіантах також свідчить про те, що працівники відповідача під час складення протоколу особу не встановлювали.

Нормами ч.1 ст.15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

За змістом ч. 1 ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що саме власник несе відповідальність по утриманню майна.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ТОВ «Одесагаз-постачання» на день припинення газопостачання 14.07.2017 р. було розраховано заборгованість у розмірі 1652,09 грн. за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який захоплює період з липня 2015 р., тобто за той час, коли позивач вже не була власником майна (а.с.148 т.1).

Як судом було встановлено, відповідачем здійснено донарахування у розмірі 43447,31 грн. через несанкціоноване відновлення газоспоживання.

Враховуючи встановлені обставини та вказані норми, суд дійшов висновку, що рішення від 20.04.2018 р. №194 та від 21.06.2019 р №194/1, прийняті комісією АТ «Одесагаз», про здійснення донарахування у розмірі 84484,52 грн. та у розмірі 43447,31 грн. по споживачу " ОСОБА_7 " за адресою: АДРЕСА_3 , є протиправними, порушують права позивача, оскільки вона не є ані споживачем, ані власником квартири, а тому підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення виходячи з такого.

15.03.2021 р. позивач подала до суду детальний розрахунок судових витрат у справі, за змістом якого просила стягнути з відповідача витрати у розмірі 43495 грн., з яких 30000 грн. – витрати на професійну правничу допомогу, комісію банку за проведення платежу за договором №ДПД/07 від 01.07.2019 р. – 305 грн., витрати на проведення судових експертиз - 9806,40 грн., витрати, пов`язані з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з архіву КП «БТІ» ОМР -775,90 грн., витрати на поштові відправлення, кур`єрську доставку , марки, конверти – 1408,90 грн., витрати на копіювання та роздруківку процесуальних документів -1198,50 грн., а також судовий збір у розмірі 2432,69 грн.

При цьому, суд зауважує, що доводи позивача про необгрунтованість розміру суми донарахувань не перевірялися в силу вказаного висновку, оскільки вона не є споживачем послуг в силу закону.

Згідно з нормами ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 140 ЦПК України встановлює вимоги до витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Так ч.1 вказаної статті закріплено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів ( ч.2 ст.140 ЦПК України).

Проаналізувавши надані докази суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги щодо стягнення витрат, пов`язаних з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з архіву КП «БТІ» ОМР -775,90 грн., витрат на поштові відправлення, кур`єрську доставку , марки, конверти – 1408,90 грн., витрат на копіювання та роздруківку процесуальних документів -1198,50 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено:1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За нормами ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат.

Судом також враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, висновок Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15, Додатковій Постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021р. по справі № 755/9215/15-ц, Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.01.2021р. по справі №280/2635/20.

04.03.2019 р. між позивачем та адвокатом Вездауцаном І.М. складено договір про надання правової допомоги, строк дії до 31.12.2019 р. (а.с.194-195 т.1). В наступному між позивачем та адвокатом складено договір про надання правової допомоги №ДПД/07 від 01.07.2019 р., додаткову угоду до вказаного договору від 02.07.2019 р., а також акт №01 про надання послуг від 05.03.2021 р.

03, 18, 26 липня 2019 р. позивачем сплачено за договором про правову допомогу 30000 грн, та комісію банку на загальну суму 305 грн.

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує їх співмірність зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відсотку задоволених вимог, відповідність критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому вважає за необхідне стягнути в розмірі 20000 грн. та комісію банку за проведену оплату в розмірі 205 грн..

Крім того, виходячи з розміру задоволених вимог, вимог ст.141 ЦПК України та норм ст.4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1617,49 грн. (692 грн + 60,63 грн. (57,63 грн.+3 грн-комісія) +864,86 грн. (844,86 +20 грн. –комісія)(а.с.110,150 т.2; т.1 а.с.1).

Судовий збір у розмірі 454 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки клопотання про призначення товарознавчої експертизи не було задоволено, про що проголошена ухвала на місці в судовому засіданні 09.03.2021 р.

Що стосується вартості експертизи, то в цій частині вимога про стягнення 9806,40 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки дослідження не проводилося.

Згідно з нормами ч.3,4 ст.139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Враховуючи те, що судом було під час призначення експертизи оплата покладалася на позивача, а згідно з актом №20-7517 від 10.03.2021 р. була сплачена повна попередня вартість у розмірі 9806,40 грн., тому вказана сума коштів підлягає поверненню ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 12,13,76-81,141,258-259,263,265,268,273,354,355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одесагаз», треті особи: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасувати рішення комісії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194 від 20 квітня 2018 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №395 від 22.03.2018 року, яким нарахований граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі 84 484,52 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ «Одесагаз» № 194/1 від 21 червня 2019 року про порушення ОСОБА_1 пп. 2 п. 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22.03.2018р. та зафіксовано в акті про порушення №335 від 22.03.2018 року, яким донараховано згідно розрахунку, граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі 43 447,31 грн..

Стягнути з акціонерного товариства «Одесагаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 25205,79 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Рішення складено 18.06.2021 р.

Суддя