Рішення № 97989523, 01.07.2021, Попаснянський районний суд Луганської області

єдиний унікальний номер справи 423/495/21

номер провадження 2-а/423/5/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Сороки В.І.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу №423/495/21 за позовом ОСОБА_1 до сержанта Попасняської районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Громовця Сергія Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконною та протиправною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 18.02.2021 звернулась до суду з позовною заявою та 12.04.2021 з уточненою позовною заявою, викладеною згідно ухвали суду від 19.03.2021 про залишення позову без руху, у якій просила визнати незаконною та протиправною постанову сержанта Попасняського районного відділу поліції ГУНП в Луганській області Громовець С.М. від 04.12.2020 та скасувати її, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначила, що 04.12.2020 постановою відповідача ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за те, що 04.12.2020 о 8-15 годині знаходилась у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 під час дії карантину без вдягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закривають ніс та рот, в тому числі виготовлений самостійно. Масок не носить, тому що вважає, що носінням маски наносить шкоду своєму здоров`ю. Маски мають використовувати лише люди, що мають ознаки захворювання. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки її права, передбачені Конституцією України, не можуть бути обмежені постановою КМУ, так як у рішенні КСУ від 28.08.2020 №10-р/2020 вказано, що обмеження конституційних прав громадян можуть застосовуватись на підставі закону. Постанова КМУ щодо введення карантину є незаконною. Поліцейським при винесенні постанови не було взято до уваги незаконність вимог щодо карантинних заходів, тому він неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою суду від 01.03.2021 залишено позовну заяву без руху на підставі ч.1 ст. 123 КАС України, оскільки позивачкою подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та зазначено причини пропуску строку, які визнані судом неповажними; надано позивачці строк для усунення недоліків: вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

18.03.2021 позивачкою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з наведенням інших підстав.

19.03.2021 ухвалою суду поновлено пропущений позивачкою строк звернення до суду, позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 160, 161 КАС України.

12.04.2021 позивачкою усунуто недоліки позовної заяви.

27.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено відкрите судове засідання на 30.06.2021.

13.05.2021 від відповідача ГУНП в Луганській області надійшов відзив, у якому представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що постанова від 04.12.2020 відповідає вимогам ст. 245, 222, 276, 283 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1396. Позивачка у позові не спростовує факту перебування у приміщенні магазину без вдягнутого засобу індивідуального захисту, процедуру притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржує. Вважає постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.12.2020 такою, що відповідає вимогам закону, винесена повноваженою службовою особою.

26.05.2021 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідач позов не визнав, так як 04.12.2020 о 8-15 годині у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому по АДРЕСА_2 , позивачка перебувала без засобів індивідуального захисту, що вона не заперечує. Отримавши виклик, спільно зі старшим лейтенантом ОСОБА_3 прибув у магазин, представився позивачці, першочергово, превентивно, зробив їй усне зауваження, однак вона заперечувала і наполягала, що приписи ч.2 ст. 44-3 КУпАП порушують її права. Фактичні обставини події повною мірою з`ясовано, опитано свідків, встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 ч.2 КУпАП. Під час розгляду справи ОСОБА_1 було роз`яснено права згідно ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Будь-яких заяв чи клопотань, в тому числі щодо отримання правової допомоги, від неї не надійшло. Оскільки ОСОБА_1 заперечувала проти порушення, на підставі ст. 258 КУпАП склав протокол про адміністративне правопорушення, який є додатком до постанови від 04.12.2020.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, зазначила, що карантин суперечить Конституції України, введення карантину є незаконним, та оголосила Окрему думку суддів КСУ до рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020. Визнала, що перебувала у приміщенні магазину без засобів індивідуального заходу респіратора або маски; порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржує.

Представник відповідача ГУНП в Луганській області до суду не з`явився, у відзиві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, про причини неявки не повідомив.

Неявка відповідачів згідно ч.1, п.1 ч.3 ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши позивачку, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом встановлено, що 04.12.2020 відповідачем ОСОБА_2 винесено постанову згідно з якою 04.12.2020, близько 8-15 години, ОСОБА_1 перебувала в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , що є ггромадською спорудою, під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушила п.п. 1 п.10 Постанови КМУ №641 від 22.07.20 (зі змінами), своїми діями ОСОБА_1 порушила правила карантину людей, відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист від інфекційних захворювань».

Позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень (а.с.14).

Сторонами у заявах по суті, також позивачкою у судовому засіданні, визнано, що ОСОБА_1 04.12.2020 о 8-15 годині перебувала приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратору або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Магазин здійснював діяльність з торгівельного обслуговування населення.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Так, ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

З 12 березня 2020 року по 31 серпня 2021 року на усій території України встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), від 09 грудня 2020 року №1236 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України).

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06 листопада 2020 року № 1000-IX, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною другою, відповідно до якої, перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 255 грн.).

Надано право розглядати справи про дотримання цих протиепідемічних заходів виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад, а також Національній поліції, органам державної санітарно-епідеміологічної служби.

Окрім цього, пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено заборони, порушення яких призводить до притягнення до відповідальності за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, за приписами ч. 2 статті 44-3 КУпАП, на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських місцях, будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою адміністративну відповідальність і стягнення.

Відповідно до ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 28.09.2018 №260, громадські будинки і споруди - загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Згідно з нормами ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Із змісту ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Виходячи зі змісту позову та наданих пояснень, позивачка визнала, що перебувала у приміщенні магазину без засобів індивідуального захисту, що також підтверджується копіями письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , наданими відповідачем ОСОБА_2 .

Наданий відповідачем ОСОБА_2 та досліджений судом відеозапис, що міститься на DVD-R диску, суд визнає недопустимим доказом згідно ст. 74 КАС України, оскільки з відеозапису вбачається, що він здійснювався до приїзду поліцейських. Відповідачем не зазначено про порядок його отримання, докази на підтвердження його отримання суб`єктом владних повноважень в передбаченому законодавством порядку суду не надано, постанова про накладення адміністративного стягнення не містить посилань на відеозапис.

Разом з тим, враховуючи, що позивачка визнала факт перебування у приміщенні магазину без засобів індивідуального захисту, повідомивши, що відмовилась його вдягнути, суд вважає достатніми докази на підтвердження цього факту письмові пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Аналіз і співставлення доказів, наданих учасниками справи свідчать, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 44-3 КУпАП.

Отже, є очевидним та доведеним факт невиконання позивачкою вимог закону, що ставило під загрозу життя та здоров`я усіх осіб, які перебували на час виявлення правопорушення у приміщенні.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 641 від 22.07.2020, на час вчинення правопорушення була чинною, її норми є обов`язковими для виконання всіма особами на території України, окремі положення вказаного нормативно-правового акту, в тому числі п.п. 1 п. 10, неконституційними не визнавалися, а посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) є безпідставним, оскільки Великою палатою Конституційного Суду України в цій справі розглядалося конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392 і в цій частині було закрито конституційне провадження.

В свою чергу, ст. 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров`я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов`язку охороняти життя людини та громадянина, у т.ч. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись 2, 6-9, 77, 241-246, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до сержанта Попасняської районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Громовця Сергія Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконною та протиправною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та її скасування відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд Луганської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Лизенко