Рішення № 97988003, 24.06.2021, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2201/20

Провадження №2/541/195/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі,

головуючої судді - Куцин В.М.,

секретаря - Євдокимової Н.Ю.

з участю представника позивача, адвоката Сидоренко Ю. В.,

представника відповідача, адвоката Огризкова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду міста Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, треті особи - завідувач Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області Улізько Юлія Олексіївна, Великосорочинська сільська рада Миргородського району, Відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, треті особи – завідувач Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області Улізько Юлія Олексіївна, Великосорочинська сільська рада Миргородського району, Відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 1978 року вона почала працювати на посаді вихователя дитячого садка колгоспу ім. Гоголя с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. З 1984 року по 1987 рік була завідуючою цим закладом, потім продовжила роботу на посаді вихователя колгоспного дитячого садка до виведення з членів колгоспу у з зв`язку з переводом з 01 серпня 1989 року вихователем до дитячого садка «Ластівка» , який згодом було перейменовано у Великосорочинський дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, а на даний час він перейменований у Великосорочинський заклад дошкільної освіти (ясла - садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області .

24 жовтня 2019 року та 31 жовтня 2019 року відповідачем було неправомірно накладено на неї дисциплінарні стягнення у виді догани, а 7 листопада 2019 року відповідачем було незаконно звільнено її з роботи, тому нею був поданий позов про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та про визнання наказу про звільнення, дій завідувача щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення незаконними, поновлення на роботі, про зобов`язання внести відповідні зміни в трудову книжку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) “Ластівка” Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі задоволено. Визнано неправомірними та скасовано наказ №46 від 24 жовтня 2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на вихователя ОСОБА_1 », наказ №22 від 07 листопада 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вихователя Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла - садок) «Ластівка» з 08 листопада 2019 року. В частині поновлення на роботі судове рішення допущене до негайного виконання.

Вказане рішення виконане відповідачем 26 жовтня 2020 року, таким чином з 08.11.2019 по 23.10.2020 вона перебувала у вимушеному прогулі з вини відповідача.

Згідно з довідкою відділу освіту, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 29.10.2020 № 01-41/456 її середньоденна заробітна плата за 2019 рік склала 389,99 грн., а за 2020 рік відповідно тарифікації склала 448,80 грн.

Враховуючи викладене, виплаті підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу: за 2019 рік - 389,99 грн.(середньоденна заробітна плата) х 37(кількість робочих днів за період з 08.11.2019 по 31.12.2019 включно) = 14429,63 грн.; за 2020 рік — 448,80 грн.(середньоденна заробітна плата) х 203(кількість робочих днів за період з 01.01.2020 по 23.10.2020 включно) = 91106,40 грн. За весь час вимушеного прогулу підлягає виплаті - 14429,63 грн. + 91106,40 грн. = 105536,03 грн.

Крім того, у зв`язку з незаконним звільненням та втратою заробітку вона зазнала моральних страждань, була змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, в зв`язку з чим переносила душевні страждання, внаслідок яких погіршився стан її здоров`я і вона вимушена проходити лікування у лікаря-невропатолога та витрачати кошти на ліки, тому вважала, що їй завдана моральна шкода в розмірі 50000 грн, яка повинна бути відшкодована відповідачем.

26.11.2020 ухвалою суду було відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд в поряду спрощеного провадження з повідомленням сторін.

16 лютого 2021 року представником відповідача був поданий відзив, в якому він вказував що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки право незаконно звільненого працівника на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникає з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, тобто право на виплату середнього заробітку ОСОБА_1 виникло з моменту її звільнення 07.11.2019, тому нею пропущений строк позовної давності. Зауважив, що вимушений прогул був не з вини відповідача, оскільки спір про поновлення на роботі позивача розглядався судом, і не з його вини неодноразово відкладалися судові засідання. Не погодився з вимогою про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факт наявності моральної шкоди та її розміру та не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між наявністю у неї захворювання та діями відповідача. Просила відмовити в задоволенні позову.

22 грудня 2021 року позивачем подана відповідь на відзив, в якому вказувала, що Полтавським апеляційним судом постановою від 07.10.2020 про поновлення на роботі ОСОБА_1 не було вирішене питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте обов`язок здійснити цю виплату виник у відповідача в день ухвалення вказаного судового рішення. В зв`язку з невиконанням відповідачем вказаного обов`язку в добровільному порядку, вона була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом, причому зробила це у строк менше місяця з дня, коли дізналась про порушення свого права на отримання належних їй виплат (судове рішення про поновлення на роботі було отримане 24 жовтня 2020 року, а виконане відповідачем 26 жовтня 2020 року), отже строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу нею не пропущений. Твердження відповідача про те, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є цивільно-правовою відповідальністю вважаю безпідставним, оскільки, як зазначає сам відповідач з посиланням на правові висновки Верховного Суду виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Наявність чи відсутність вини відповідача у перенесенні судових засідань у справі не має значення для вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Посилання відповідача у заперечення позовних вимог про стягнення моральної шкоди на те, що нею не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між наявністю у неї захворювання та діями відповідача, на її думку, не може бути підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги, тому що необхідність проходження нею лікування є лише одним з наслідків незаконних дій відповідача, а відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Та обставина, що внаслідок незаконного звільнення вона втратила заробіток, в зв`язку з чим була змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, не потребує доказування. Логічним є й те, що в зв`язку з цією обставиною вона переносила душевні страждання, враховуючи також підстави, з яких її було звільнено, внаслідок яких погіршився стан здоров`я. Вважала, що наявні підстави для стягнення з відповідача на її користь коштів у відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідача. Просила стягнути з Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) “Ластівка” Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2019 року по 23.10.2020 року в сумі 105536,03 грн., 50000,00 грн. у відшкодування моральної шкода, завданої внаслідок порушення її трудових прав та судові витрати.

Ухвалою суду від 13 січня 2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Великосорочинську сільську раду Миргородського району та Відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району.

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Суду пояснила, що у зв`язку зі звільненням з роботи їй була завдана моральна шкода, оскільки вона була осоромлена перед жителями села, де проживає, не могла спати, 11 місяців тривало відновлення її прав, вона не мала засобів до існування. .Просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду з Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, оскільки відділ фінансує Великосорочинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) “Ластівка”. Кошти стягнуті з відповідача на відшкодування моральної шкоди вона має намір витратити на лікування з метою відновлення здоров`я, яке погіршилося з вини відповідача

Представник позивача, адвокат Сидоренко Ю.В. позовні вимоги підтримав, вважав, що вони підлягають задоволенню з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Вказував, що строк звернення до суду позивачем не було пропущено, оскільки право на звернення виникло з моменту відмови відповідача здійснити добровільно виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, після поновлення її на роботі судом. Зазначав, що порушення відповідачем права на працю ОСОБА_1 призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки внаслідок незаконного звільнення вона втратила заробіток і була змушена тривалий час відшукувати додаткові кошти для забезпечення своєї життєдіяльності та лікування, докладати додаткові зусилля для організації свого життя, тому є всі підстави для стягнення моральної шкоди в розмірі зазначеному в позові.

Представник відповідача Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, адвокат Огризков А.А. суду пояснив, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки його необхідно рахувати з дня звільнення, 07.11.2019. Наголошував, що позивачу було достовірно відомо про порушення її права щодо виплати середнього заробітку за ча вимушеного прогулу, оскільки 05.03.2020 остання зверталася із заявою про збільшення позовних вимог, де просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак в її прийнятті ухвалою суду було відмовлено.

Не погодився з вимогою про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факт наявності моральної шкоди та її розміру та не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між наявністю у неї захворювання та діями відповідача. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району вважала, що в задоволенні позову необхідно відмовити. Пояснила, що позивачу після поновлення на роботі була виплачена матеріальна допомога за 2020 рік. Оскільки рішенням суду не було стягнуто середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому він не був виплачений позивачу за її заявою. Вказувала, що головним розпорядником бюджетних коштів є Великосорочинська сільська рада тому лише за рішенням сесії сільської ради можуть бути виділені кошти, однак із заявою про їх виділення, вона, як начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району до сесії сільської ради не зверталася.

Третя особа завідувач Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області ОСОБА_2 підтримала позицію представників відповідачів просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Великосорочинської сільської ради Миргородського району в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 119).

Суд заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, представника третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01 серпня 1989 року у з зв`язку з переводом ОСОБА_1 працювала вихователем дитячого садка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який було перейменовано у Великосорочинський дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, та пізніше перейменований у Великосорочинський заклад дошкільної освіти (ясла - садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року встановлено, що наказом Великосорочинського дошкільного навчального закладу «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області № 46 від 24.10.2019 вихователю середньої групи ДНЗ «Ластівка» ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання своїх посадових обов`язків, що проявилися у травматизмі вихованця середньої групи ОСОБА_3 .

Наказом № 49 від 31.10.2019 їй оголошено догану за невиконання своїх посадових обов`язків.

Наказом № 22 від 07.11.2019 ОСОБА_1 звільнено з 08 листопада 2019 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України з посади вихователя Великосорочинського дошкільного начального закладу (ясла-садочок) «Ластівка» за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, покладених посадовою інструкцією, трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом № 22-А від 07.11.2019 внесено зміни до наказу № 22 від 07. 11.2019 .

Підставами притягнення вихователя ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган та звільнення з роботи стали результати службового розслідування від 24.10.2019 випадку, який стався 30.09.2019 з вихованцем середньої групи ОСОБА_4 ; акти невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків від 25.10.2019 та 31.10.2019; та застосовані за вказаними порушеннями заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) “Ластівка” Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі задоволено. Визнано неправомірними та скасовано наказ №46 від 24 жовтня 2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на вихователя ОСОБА_1 , наказ №22 від 07 листопада 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вихователя Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла - садок) «Ластівка» з 08 листопада 2019 року. В частині поновлення на роботі судове рішення допущене до негайного виконання (а.с. 3-7).

Вищевказане рішення виконане відповідачем 26 жовтня 2020 року, а саме наказом №7 від 26.10.2020 скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 07.11.2019, №22. Поновлено ОСОБА_1 на посаду вихователя Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) «Ластівка» з 08.11.2019 (а.с. 8).

02.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Відділу освіти , культури, молоді та спорту Великосорочинської ОТГ із заявою про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2019 по 24.10.2020 (а.с. 121).

23.11.2021 Відділом освіти, культури, молоді та спорту Великосорочинської сільської ради від ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви позивача. Роз`яснено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 07.10.2020 не було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, тому відсутні підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (а.с. 122-123).

Згідно довідки відділу освіту, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 29.10.2020 № 01-41/456 її середньоденна заробітна плата за 2019 рік склала 389,99 грн., за 2020 рік відповідно тарифікації склала 448,80 грн .(а.с.11).

Враховуючи викладене,підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу: за 2019 рік - 389,99 грн.(середньоденна заробітна плата) х 37(кількість робочих днів за період з 08.11.2019 по 31.12.2019 включно) = 14429,63 грн.; за 2020 рік — 448,80 грн.(середньоденна заробітна плата) х 203(кількість робочих днів за період з 01.01.2020 по 23.10.2020 включно) = 91106,40 грн. За весь час вимушеного прогулу підлягає виплаті - 14429,63 грн. + 91106,40 грн. = 105536,03 грн.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до витягу ЄДРПОУ відділ освіту, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради та Великосорочинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області є юридичними особами(а.с.51-55).

Згідно п.8.1 розділу 8 Статуту Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області управління закладом дошкільної освіти здійснює його засновник Великосорочинська сільська рада(а. с.88-92).

Відповідно до Положення про Відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради відділ є головним розпорядником коштів сільського бюджету які виділені на його утримання, здійснює розподіл коштів освітньої субвенції та власних коштів місцевого бюджету між закладами освіти, встановлює обсяг бюджетного фінансування закладів освіти та культури, забезпечує фінансування витрат на їх утримання (п.7.1,7.6 розділ 7)(а.с.93,94), тому суд вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради.

Частина ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачає, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень, що містяться у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

У відповідності з п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до ч. 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №910/4518/16 від 30.01.2019 дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці». ВП ВС дійшла до однозначного висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Отже, на вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку при звільненні розповсюджується 3-місячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (постанова ВС від 24.04.2019 р. у справі №607/14495/16-ц).

Таким чином, зважаючи на положення ч.2 ст. 235 КЗпП України, суд погоджується з твердженням позивача, що лише після ухвалення постанови Полтавським апеляційним судом 07.10.2020 про поновлення на роботі, ОСОБА_1 набула право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вказаним рішенням не було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Більше того, з метою добровільного вирішення спору щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач 02.11.2020 звернулася із заявою до відповідача, однак 23.11.2020 року в задоволенні заяви позивачу відмолено. З даною позовною заявою до суду позивач звернулася 16.11.2020, тобто строк звернення до суду із позовною заявою, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України не сплинув.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що моральні страждання ОСОБА_1 пов`язані із незаконним накладенням дисциплінарного стягнення та звільненням з роботи та необхідністю докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Враховуючи тривалість порушення права на працю позивача, характер та тривалість її душевних страждань у зв`язку з порушенням її права та необхідністю звернення до суду, тривале вирішення трудового спору, ступінь вини відповідача, який порушив її право, чим завдав та продовжує завдавати моральних страждань та вимоги розумності, справедливості суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 гривень,яка підлягає стяненню відповідно до вищенаведених обгрунтувань з Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області .

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають до стягнення на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 235, 237-1КЗП України , ст.ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2019 року по 23 жовтня 2020 року в сумі 105536 (сто п`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 03 копійки з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів та 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 1305 (одну тисячу триста п`ять ) гривень 41 копійка судового збору сплаченого при зверненні до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасники справи

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Великосорочинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, місцезнаходження: вул. Героїв Крут,14 с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 23550813.

Відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, місцезнаходження: вул. Гоголя,26 с. Великі Сорочинці миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ41276221.

Завідувач Великосорочинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Ластівка» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області Улізько Юлія Олексіївна, місце роботи: вул. Героїв Крут,14 с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області.

Великосорочинська сільська рада Миргородського району, місцезнаходження: вул. Гоголя,26 с. Великі Сорочинці, Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24832716.

Повне судове рішення складене 29 червня 2021 року.

Суддя: В. М. Куцин