Рішення № 97984189, 10.06.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10354/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2021 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Колодій Я. П., Романчук М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Заступника командира роти Управління патрульної поліції у Львівській області капітана поліції Смілянець Ярослава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Заступника командира роти Управління патрульної поліції у Львівській області капітана поліції Смілянець Ярослава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що 05.12.2020 року заступником командира роти УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції, капітаном поліції Смілянцем Ярославом Володимировичем було винесено постанову серії ЕАН №3518948 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 гривень. Відповідно до постанови ОСОБА_1 05.12.2020 року о 11 год. 42 хв., керуючи автомобілем Volvo XC90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Львів за адресою проспект Чорновола, 1 здійснив рух по смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначену дорожнім знаком 5. 11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» чим порушив п.17.1 Правил дорожнього руху - порушення водієм ТЗ дій на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ. З такими висновками Позивач не погоджується, та вважає, що його неправомірно притягнуто до відповідальності, адже ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, не забезпечив реалізації права ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. Просить позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову ЕАН №3518948 від 05.12.2020р., справу закрити.

Представник Відповідачів подала відзив на позовну заяву у встановлений законом строк. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на правомірність дій заступника командира роти УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Смілянця Ярослава Володимировича, правильність кваліфікації дій позивача, заперечила проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазуренко Ігор Олегович подав відповідь на відзив. Заперечив проти доводів Відповідача зазначених у відзиві та вважає, що доводи зазначені в ньому не спростовують доводів позовної заяви.

Представник Відповідачів подала заперечення. Просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю, заперечила проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазуренко Ігор Олегович подав письмові пояснення щодо заперечень відповідача, вважає, що витрати на правову допомогу підтверджено належними доказами.

Заяви (клопотання) учасників справи:

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазуренко Ігор Олегович подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с.26-27);

представник відповідачів ОСОБА_3 подала клопотання (а.с. 45-46);

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазуренко Ігор Олегович подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 53-55);

представник відповідачів ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву (а.с. 66-72, 75-81);

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазуренко Ігор Олегович подав відповідь на відзив (а.с.87-90);

відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 104);

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Биць Ігор Анатолійович подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача (а.с.112);

представник відповідачів ОСОБА_3 подала заперечення (а.с. 116-119);

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазуренко Ігор Олегович подав письмові пояснення щодо заперечень відповідачів (а.с. 129-133);

представник відповідачів ОСОБА_3 подала заперечення (а.с. 142-145);

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мазуренко Ігор Олегович подав письмові пояснення щодо заперечень відповідачів (а.с. 152-155);

відповідач ОСОБА_2 подав заяву про ознайомлення із матеріалами справи (а.с. 167);

позивач ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.171);

відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 173);

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Биць Ігор Анатолійович подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.174).

Процесуальні дії суду по справі:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків зазначених у ухвалі (а.с. 23-24).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.01.2021 (а.с. 32-33).

21.01.2021 року судове засідання відкладено (а.с. 40-41).

01.03.2021 року судове засідання відкладено (а.с. 98-99).

16.03.2021 року судове засідання відкладено (а.с. 106-107).

В судовому засіданні 29.03.2021 року оголошено перерву (а.с. 147-148).

27.04.2021 року судове засідання відкладено (а.с. 168).

В судове засідання 10.06.2021 року:

позивач ОСОБА_1 не з?явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про що свідчить інформація вихідної кореспонденції суду (а.с. 170). На адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 171).

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Биць Ігор Анатолійович не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься розписка про повідомлення осіб у справі про дату, час та місце судового засідання (а.с.169). На адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 174).

відповідач - Заступник командира роти Управління патрульної поліції у Львівській області капітан поліції Смілянець Ярослав Володимирович, не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься розписка про повідомлення осіб у справі про дату, час та місце судового засідання (а.с.169). На адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 173).

представник відповідача - Департаменту патрульної поліції, не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У відзиві представник зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що заступником командира роти УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції, капітаном поліції Смілянцем Ярославом Володимировичем винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕАН №3518948 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 гривень (а.с.14).

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч. 3 ст. 122 КУпАП України передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначає позивач в позовній заяві та встановлено судом, відповідачем 1 в тексті оскаржуваної постанови не зазначено жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.122 КуПАП України. Не надано таких доказів і в ході судового розгляду справи. Відеозаписи з нагрудних камер поліцейських долучені до відзиву не є і не можуть бути доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи підстави скасування постанови поліцейського про притягнення особи до адміністративної відповідальності Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 02 серпня 2018 року у справі №524/6588/16-а дійшов висновку, якщо «відповідач не довів належними доказами факт вчинення особою зазначеного вище адміністративного правопорушення. Недоведеність факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху виключає настання адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Тому оскаржена постанова скасована обґрунтовано».

Аналогічне зазначено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі №192/718/17(2-а/192/25/17), від 02 серпня 2018 року у справі №524/6588/16-а.

Крім того в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №338/1/17 зазначено наступне: «Колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення».

Фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивача, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у справі №524/6588/16-а).

З цього випливає, що сам факт складення постанови відповідачем не може вважатися доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таким чином, Відповідачами не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

В ході судового розгляду знайшли також своє підтвердження доводи позовної заяви про порушення права позивача на професійну правничу допомогу. Так, з відеозаписів здійснених на особистий телефон позивача, а також і на відеозаписах з нагрудних камер відповідача1 та його колеги вбачається що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем заявлено клопотання про залучення адвоката та відкладення розгляду справи на інші дату та час для забезпечення участі адвоката в розгляді справи. Проте, відповідач1 відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи для залучення адвоката.

Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у Постанові від 18.02.2020 по справі №524/9827/16-а, а також Постанові від 15.04.2020 по справі № 524/3644/17 зробили наступні висновки:

«Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.»

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 при складанні оскаржуваної постанови неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 .

Так, в оскаржуваній постанові зазначено: «Водій здійснив рух по смузі для руху маршрутних транспортних засобів позначену дор. знаком 5.11 Смуга для руху маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.17.1. ПДР – Порушення водієм ТЗ дій на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, стаття, частина статті КУпАП: ст.122 Ч.3».

Однак, пунктом 17.2 ПДР та дорожнім знаком 5.11 водіям, які повертають праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги.

З пояснень позивача вбачається та доказами підтверджується, що він рухався саме в такий спосіб і керувався вказаним правилом дорожнього руху. Матеріалами справи також підтверджується наявність переривчастої лінії дорожньої розмітки для виїзду на смугу для маршрутних транспортних засобів, з якої позивач виконав поворот праворуч. Відтак, у діях позивача не вбачається порушення саме пункту 17.1 ПДР та дорожнього знаку 5.11 ПДР.

Натомість, якщо відповідач ОСОБА_4 побачив у діях ОСОБА_1 інші порушення правил дорожнього руху, зокрема поворот праворуч у забороненому місці, він повинен був кваліфікувати дії останнього за іншими пунктами ПДР та статті 122 КУпАП.

Щодо витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В позовній заяві представником позивача зазначено орієнтовний розмір судових витрат – 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповідачів у відзиві зазначено про необґрунтованість такого розміру судових витрат з урахуванням складності справи, вказано про відсутність доказів, доданих до позовної заяви, які б підтверджували такі витрати.

Представником позивача подано відповідь на відзив до якої долучено зокрема засвідчені належним чином копії договору № 01/09/1 від 01.09.2020 про надання правової допомоги; додаткової угоди № 2 від 07.12.2020 до договору № 01/09/1 від 01.09.2020 про надання правової допомоги; акту приймання-передачі наданих послуг від 05.01.2021 до договору № 01/09/1 від 01.09.2020 про надання правової допомоги. В доданому акті приймання-передачі зазначено перелік виконаних робіт та зазначено про сплату позивачем на користь адвоката Мазуренка І.О. грошових коштів у сумі 3000 (три тисячі) грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні даного питання суд враховує позицію Верховного Суду викладену у Постанові від 21 січня 2021 року по справі № 280/2635/20 в якій зазначено наступне:

«25. Судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

26. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

27. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду»

Таким чином, суд вважає підтвердженими належними і допустимими доказами витрати на професійну правову допомогу у даній справі.

Проте на думку суду витрати на професійну допомогу підлягають частковому стягненню, оскільки позовні вимоги задоволені частково.

Враховуючи викладене,з відповідача -2 Департамент патрульної поліції частково підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При прийнятті судового рішення про часткове задоволення позовних вимог вирішується питання щодо стягнення на користь позивача суми судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову у розмірі 420,40 грн., на думку суду з врахуванням положень ч.3 ст. 139 КАС України стягненню з відповідача підлягає частина сплаченого позивачем судового.

Суд виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, приходить до висновку про необхідність скасування постанови ЕАН №3518948 від 05.12.2020 року.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до 4 ст. 229 КАС України

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 2, 77, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ст.ст.22, 256, 268,276, 283, 288, 289 КУпАП України, -

ухвалив :

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Заступника командира роти Управління патрульної поліції у Львівській області капітана поліції Смілянець Ярослава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Постанову серії ЕАН №3518948 від 05.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП - скасувати.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 500 (одна тисяча п`ятьсот) грн. витрат на професійну правову допомогу.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 200 (двісті) грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого адміністративного апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 250 КАС України

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішення) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -

http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Суддя О. Ф. Федорова