Вирок № 97983989, 30.06.2021, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1512/21

Провадження № 1-кп/452/237/2021

ВИРОК

Іменем України

30 червня 2021 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючого суддіПташинського І.А.

при секретарі Кухар О.П.,

з участю : прокурорів Брящея В.І., Якиміва В.І.,

потерпілого ОСОБА_1

захисника-адвоката Дик С.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження№12021141290000023 від 08.03.2021 р. за обвинуваченням,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Броди, Бродівського району, Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, інваліда 2 групи, раніше неодноразово судимого, останній раз 31.08.2018 вироком Тернопільського міськрайонногосуду Тернопільської області заст. 190, ч,2 ст.186 КК України до 4 роківпозбавлення волі, звільненого умовно достроково 29.12.2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова з невідбутою частиною покарання 1 рік 2 місяці 4 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

встановив

ОСОБА_2 , 08.03.2021 приблизно о 09:00 год., перебуваючи на території ТзОВ «Ринок-Сервіс», за адресою: м.Самбір, вул.Валова, 28, Львівської області, підійшов до потерпілого ОСОБА_1 , який знаходився на сходовій клітці кафе «Асторія» за вказаною адресою та у якого при собі була чоловіча сумка темно сірого кольору одіта через плече, після чого ОСОБА_2 маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, наблизився до потерпілого, та повторно, відкрито, шляхом ривка, зірвав з останнього чоловічу сумочку, в якій знаходилися грошові кошти у сумі 13 400 грн., та побіг в невідомому напрямку, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та повністю підтвердив обставини, викладені в обвинуваченні, від дачі показів відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

Отримавши підтвердження обвинуваченим фактичних обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.

Суд вважає, доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 , у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно у ОСОБА_3 на загальну суму 13 400 грн., а тому кваліфікація його дій за ч.2 ст. 186 КК України є вірною.

При обранні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, скоїв тяжкий злочин, є інвалідом 2 групи.

Як обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_2 , суд враховує щире каяття обвинуваченого у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, фактичне відшкодування шкоди потерпілому.

За таких обставин суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі, як єдиний засіб виправлення та перевиховання в умовах ізоляції від суспільства.

Оскільки вироком Франківського районного суду м. Львова від 23.04.2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, призначеного за даним вироком, шляхом часткового складання, приєднано 6 місяців позбавлення волі – невідбутого покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2018 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України, визначено остаточне покарання ОСОБА_2 у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, покарання йому слід обрати за правилами ст.71,72 КК України.

Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні не має.

Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 23.04.2021 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу його затримання, тобто з 08 березня 2021 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення з моменту затримання – з 08 березня 2021 року, зарахувати ОСОБА_2 в строк призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 13100 грн. та чоловічу наплічну сумочку темно-сірого кольору марки «Knkunhao» - повернути законному власнику ОСОБА_1 ;

- DVDдиск – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з часу проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Суддя