Рішення № 97983963, 29.06.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2021 рокуСправа №451/1281/20 Провадження № 2/451/314/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1281/20 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

18 серпня 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.05.2016 року. Після смерті спадкодавця, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належав колгоспному двору, головою якого був спадкодавець на праві особистої власності. Право власності на дане будинковолодіння належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 20 вересня 1988 року та зареєстрованого за № 42. Членами колгоспного двору, які постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , були лише ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та позивач. За життя ОСОБА_3 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робив. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиними спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину належним чином та у встановлений строк стали дружина спадкодавця ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 , які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Однак, ОСОБА_4 не встигла оформити успадковувану нею частку в розмірі 1/6 на право власності на вищезгадане майно, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 31 липня 2000 року. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. До складу спадкового майна, враховуючи успадковувану частку після смерті чоловіка, входило право власності на 1/6 житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робила. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину належним чином та у встановлений строк стала рідна дочка спадкодавця ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Підтвердженням цьому є рішення Радехівського районного суду Львівської області у справі № 451/691/16-ц. Однак, наразі позивач не може оформити за собою право власності у вищезазначеному спадковому майні. Причиною цьому є недоведеність факту прийняття позивачем та ОСОБА_4 спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 . За таких обставин позивач не вбачає іншого дієвого виходу з ситуації, що наразі склалася, не інакше як звернутися до суду з даним позовом з метою захисту свого невизнаного майнового права. Враховуючи вказані обставини, просить встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; встановити факт прийняття ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У підготовче судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, однак представник подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити (а.с.26).

Представник відповідача в строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву до суду не подав, заявив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує у їх задоволені (а.с.25).

За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно із ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.2 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть,серії НОМЕР_1 від 06.05.2016 року. (а.с.9).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, зокрема житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належав колгоспному двору, головою якого був спадкодавець на праві особистої власності. Право власності на дане будинковолодіння належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 20 вересня 1988 року та зареєстрованого за № 42 (а.с.11)

Членами колгоспного двору, які постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , були лише ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та позивач.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття спадкодавцем права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

У відповідності до ст.123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно з ст.124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

В силу вимог ст.126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору; яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п.п.«г» своєї постанови №20, за правилами ст.563 ЦК України 1963 року, спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Виходячи з даних, так як будинок станом на 30.06.1990 року належав до колгоспного типу двору, а станом на 15.04.1991 року головою колгоспного типу двору був ОСОБА_3 , його членом були також ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , то відповідно їм кожному належало по 1/3 частині даного колгоспного типу двору.

Згідно Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 27.01.1965 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Вузлове Радехівського району Львівської області. Батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 (а.с.18).

З свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_4 виданого Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області 21.09.1989 року, вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 21.09.1989 року уклали шлюб, після реєстрації якого, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.19).

Єдиними спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 належним чином та у встановлений строк стали дружина спадкодавця ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 , які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Підтвердженням прийняття спадщини також свідчить наявність оригіналів правовстановлючих документів у спадкоємців.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 31 липня 2000 року(а.с.10).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, зокрема враховуючи успадковувану частку після смерті чоловіка, право власності на 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робила. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину належним чином та у встановлений строк після смерті ОСОБА_4 стала рідна дочка спадкодавця ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Підтвердженням цьому є обставини встановлені рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 30.06.2016 року у справі № 451/691/16-ц (а.с.16-17).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Перешкодою в реалізації позивача її законних прав та інтересів, є те, що вона позбавлена у позасудовому порядку оформити спадщину, після смерті ОСОБА_4 .

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200, 206, 258-259,263-265, 315 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Радехівської міської ради Львівської області, місцезнаходження в м. Радехів, вул. І.Франка, 2, Радехівського району Львівської області, ЄДРПОУ: 26361149, в користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судовий збір в розмірі 2 522 гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 29 червня 2021 року.