Постанова № 97983507, 29.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

29.06.21

Справа № 522/8084/21

Провадження № 3/522/6309/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., розглянувши в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адміністративні матеріали, що надійшли з Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, заміжньої, працюючої на посаді головного бухгалтера ТОВ «БМУ-1», за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «БМУ-1», вчинила правопорушення порядку ведення податкового обліку, передбаченого вимогами п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 49.2 ст. 49, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1, п. п. 266.3.1 п. 266.3, п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 4, ст. 11 Закону України від 16.07.1999 року XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», (із змінами і доповненнями), п. 7, п. 8 П(С)БО 15 «Дохід», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 (зі змінами та доповненнями), п. 4, п. 6 П(С)БО 12 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509 (зі змінами та доповненнями), п. 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561 (зі змінами та доповненнями), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186 (зі змінами та доповненнями), п. 3.17 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року №433 (зі змінами та доповненнями), розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556 (зі змінами та доповненнями), чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 з`явилась, свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, визнала та підтвердила обставини справи викладені в протоколі. Просила суворо не карати.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 4/15-32-07-14-21 від 29.04.2021 року, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідив матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, – тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.

Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення № 4/15-32-07-14-21 від 29.04.2021 року, ксерокопією витягу з Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БМУ-1» № 8613/15-32-07-14/23865375 від 28.04.2021 року, а також іншими матеріали справи.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що своїми діями ОСОБА_1 , будучи призначеною на посаду головного бухгалтера ТОВ «БМУ-1» наказом №17 від 28.04.2011 року, порушила порядок ведення податкового обліку, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, згідно якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством,

- п. 44.2 ст. 44 Податкового Кодексу України, згідно якого для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування;

- п. 49.2 ст. 49 Податкового Кодексу України, згідно якого платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності;

- п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, який передбачає, що об`єктом оподаткування є:прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу;

- п. п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового Кодексу України, який передбачає, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

- п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України, який передбачає, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України;

- п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, який передбачає, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;

- п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, який передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів);

- п. п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України, який передбачає, що, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної;

- п. 192.3 ст. 192 Податкового Кодексу України, який передбачає, що якщо результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, який передбачає, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, який передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою;

- п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового Кодексу України, який передбачає, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості;

- п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового Кодексу України, який передбачає, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка;

- п. п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового Кодексу України, який передбачає, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток;

- п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України, який передбачає, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

- ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року XIV (із змінами і доповненнями), в якому зазначені принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якого підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів;

- п. 7 наказу «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 (зі змінами та доповненнями), згідно якого визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи;

- п. 8 наказу «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», згідно якого дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

- п. 4 наказу «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509 (зі змінами та доповненнями), в яких зазначені терміни, що наведені в Національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

- п. 6 П(С)БО 12 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, згідно якого об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена;

- п. 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561 (зі змінами та доповненнями), згідно якого основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

- п. 3.17 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року №433 (зі змінами та доповненнями), у статті "Інші доходи" відображається дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць; дохід підприємств (крім тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами) від зміни балансової вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю, та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 винна у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП: порушення посадовими особами встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

При накладенні адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставиною, яка відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , є її щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Суддя з урахуванням викладеного, при визначенні виду адміністративного стягнення, що підлягає накладенню на правопорушницю, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 гривні.

На підставі вищезазначеного і керуючись ст. ст. 23, 24, 33-38, 163-1, 268, 279, 280, 283 КУпАП, Закону України «Про судовий збір», суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, заміжню, працюючу на посаді головного бухгалтера ТОВ «БМУ-1», визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 85 (вісімдесят п`ять) гривень на користь держави.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, заміжньої, працюючої на посаді головного бухгалтера ТОВ «БМУ-1», судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні на користь держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси І.В. Циб