Ухвала суду № 97981013, 30.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20616/21

Провадження № 1-кс/761/12318/2021

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2021 року

слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Бугіль В.В., при секретарі Павлюк Т.О., за участю заявника Анісімова О.Ю. , прокурора Потапенка В.Ю., розглянувши клопотання адвоката Анісімова Олега Юрійовича, який діє в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42016100000000889 від 19.09.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

В своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Антонюк М.С. від 01 червня 2020 року по справі № 761/15605/20, накладено арешт на групу приміщень № 3 (приміщення №№ 1-56, №№ 66-80) на другому поверсі 5-ти поверхового ГБК «Братиславський 1», площею 4001 кв. м., за адресою : м. Київ, вул. Братиславська, 52, власником якого є ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ» (ЄДРПОУ 39277619, юридична адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборності, буд. 158), заборонивши розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Зазначена ухвала винесена в межах кримінального провадження № 42016100000000889 від 19.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На думку заявника арешт накладено необгрунтовано, а відтак просить слідчого суддю його скасувати.

Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав просив слідчого суддю його задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив.

Заслухавши пояснення заявника, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як встановлено з матеріалів клопотання, арешт на майно накладено з метою збереження речового доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Доводи заявника, викладені в клопотанні, стосовно того, що арешт накладено необгрунтовано, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, який розслідується в межах даного кримінального провадження, а також факт не доведення необґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надання доказів того, що відпали підстави для накладення зазначеного арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим.

Також слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно вказане в клопотанні, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні вказаного виду заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 376, 532 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання адвоката Анісімова Олега Юрійовича, який діє в інтересах ТОВ «ВІКТОР-КОМЕРЦ», про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42016100000000889 від 19.09.2016 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Бугіль В.В.