Рішення № 97980893, 11.05.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28490/20

Провадження № 2/761/3490/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Притула Н.Г., розглянувши в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріусаЖитомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відшкодування моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В:

11вересня 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем20.06.2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 3729; стягнути солідарно з ТОВ «Вердикт Капітал» та приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 18000,00 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, щоміж позивачем та ВАТ «Родовід Банк»4 червня 2008 рокубув укладений договір №_РР.КК.002/7706/06-2007, згідно якого Банк відкрив позивачу основний та додатковий карткові рахунки та кредитну лінію строком дії до 07.06.2008 року. Як зазначає позивач, відсутні відомості про користування нимвідкритою кредитною лінією.

Також позивач вказує, що надана відповідачем виписка не є первинним бухгалтерським документом та не є випискою з банківського рахунку, який би вказував на наявність чи відсутність заборгованість позивача перед банківською установою. На думку позивача, нотаріус не маючи доказів безспірності заборгованості вчинив виконавчий напис. Крім того, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було враховано постанову Київського апеляційного адміністратвиного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 та вчинено виконавчий напис на договорі, який не є нотаріально посвідченим.

Також позивач вказує на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, які спрямовані на безпідставне отримання грошових коштів у розмірі 18 970,31 грн, він зазнав маральних страждань у вигляді безсоння, дратівливості, напруженості сімейних стосунків, оскільки останній є багатодітним батьком, а спричинену моральну шкоду оцінив у 18 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін.

20.10.2020 року до суду надійшов відзив від ТОВ «Вердикт Капітал» на дану позовну заяву, в якій відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що 5 травня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №_РР.КК.002/7706/06-2007 за умовами якого Банк надав Позичальнику грошові кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру, а вже 04 липня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимогив,у тому числі за вищевказаним договором; вказаний виконавчий напис був вчинений нотаріусом із дотриманням вимог законодавства, при цьому, зазначив представник, що подані документи стягувачем для вчинення вказаного виконавчого напису - є підтвердженням безспірності заборгованості за кредитним договором, яку запропоновано стягнути з позивача за даним виконавчим написом, а моральна шкода, на думку відповідача, є необгрунтованою.

Від сторін інших процесуальних заяв не надходило, як і не надходило клопотань про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторін.

Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк» 4 червня 2008 року був укладений договір №_РР.КК.002/7706/06-2007 за яким ОСОБА_1було відкрито основний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 в гривнях та додатковий картковий рахунок № НОМЕР_2 в доларах США; Банк емітує та надає платіжну картку типу VizaClassicстроком дії до 30.06.2009 р. Договором встановлено, що держателю картки Банком відкривається кредитна лінія строком дії до 07.06.2008 на суму 12500,00 грн. з пільговим строком кредитування зі сплатою 0,1 процента та 36,5 процентів річних після закінчення дії пільгового строку.

У своєму відзиві відповідач 1 вказав на те, що 04 липня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, тому числі за Договором №_РР.КК.002/7706/06-2007, проте до відзиву не було додано вказаного Договору про відступлення прав вимоги за договорами кредиту.

Таким чином суду не надано доказів того, що до відповідача перейшло право вимоги за договором від 04 червня 2008 року. Не було надано таких доказів і нотаріусом.

20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичемвчинено виконавчий напис яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №_РР.КК.002/7706/06-2007 від 04.06.2008 року, який було укладено з ВАТ «Родовід Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 23 від 04.07.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал».

Як зазначено у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором №РР.КК.002/7706/06-2007 від 04.06.2008 року настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04.07.2019 року по 11.03.2020 року, сума заборгованості складає 18 970,31 грн. в тому числі:

- прострочена заборгованість за кредитом становить - 11382,50 грн.;

- прострочена заборгованість за відсотками - 3 633,83грн.;

- строкова заборгованість за відсоткам -3 953,98грн.

Виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №3729.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. 06.07.2020 року відкрив виконавче провадження №62476406 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як вбачається з умов Кредитного договору №_РР.КК.002/7706/06-2007 від 04.06.2008 року, Держателю картки Банком відкривається кредитна лінія строком дії до 07.06.2008 на суму 12500,00 грн., суду не надано доказів, що дійсно позивач скористався коштами кредитної лінії та не надано доказів пролонгації договору в частині надання кредитної лінії, оскільки з врахуванням зазначених умов догвоору, право вимоги у Банківської устанрови виникло 07.06.2011 року. А виконавчий напис, як вбачається було вчинено 20.06.2020 року, тобто через дев`ять років.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 (ЄДРСРУ № 71825964).

Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». А тому суд позбавлений можливості перервірити правильність нарахуванян заборгованості.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В той же час варто зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 20 червня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди варто зазначити наступне.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 1167 ЦК України передбачені підстави відповідальності за завдання моральної шкоди - наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вини останнього.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки до суду не надано належних доказів душевних страждань позивача, внаслідок чого позивачу могло б бути завдано моральної шкоди, втрат немайнового характеру, які позивач поніс та співвідношення їх з розрахованим розміром моральних збитків.

Також позивач просив стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, ст. 137 ч. 4 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається, в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду Договір про надання правничої допомоги від 07.08.2020 року (далі - Договір), укладений між адвокатом Колтигіним А.П. та ОСОБА_1 .

Розмір гонорару визначається в залежності від складності роботи і витраченого часу за домовленістю сторін (п. 2.1. Договору).

Як вбачається з Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 07.08.2020 року, підписаного сторонами, вартість наданих послуг адвокатом, складає: 4000,00 грн. -збір та підготовка процесуальних документів для звернення до суду; 1000,00 грн. -авансовий платіж за представницькі послуги в суді (п. 2 Додаткової угоди).

В той же час, в п.2 Додаткової угоди від 07.08.2020 року зазначено, що Клієнт в момент укладання цієї додаткової угоди сплачує адвокату за збір та підготовку процесуальних документів для звернення до суду 4 000,00 грн. та 1 000,00 грн. авансового платежу за представницькі послуги в суді.

Підписанням сторонами цієї Додаткової угоди підтверджує належне виконання Клієнтом зобовязання визначеного в п.2 цієї Угоди (п.3 Угоди).

Отжесуд вважає за неможливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем20.06.2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 3729 слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням норм законодавства для здійснення даного виду нотаріальних дій. В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди позивачуслід відмовити.

.На підставі вищевикладеного та керуючись статями 7, 10, 76, 81,133-141, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України,суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, адреса: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз.5-Б), приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20.06.2020 рокуприватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичемта зареєстрований в реєстрі за № 3729.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1261,20 грн. та 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Суддя: Н.Г.Притула