Рішення № 97980217, 24.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23027/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати кредитний договір № 780915899 від 13 листопада 2020 року, укладений із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», недійсним.

В обґрунтування позову вказано, що 13 листопада 2020 року позивач оформив заявку на отримання кредиту на офіційному веб-сайті відповідача, проте договір не підписував. Відповідач не повідомив позивачу письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. На переконання позивача, відповідач скористався тим, що позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, у порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору та не зазначив їх в його змісті. Прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чек боксі «галочки» на сторінці сервісу з надання он-лайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі. В оспорюваному договорі не була вказана ціна і сукупна вартість кредиту, відповідачем не було надано розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку із цим реально нарахований відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Позивач стверджує, що відповідач ввів в оману його на рахунок істотних умов договору, а саме на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було вказано нічого про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов`язання. Натомість було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на укладення зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як позивачу було запропоновано укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах.

Відповідач у відзиві позов не визнав, у запереченнях вказано, що позивач здійснив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто він самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з Фінансовою установою в договірні відносини на умовах визначених Правилами. Сторони узгодили розмір кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договору. Договір підписано позивачем за допомогою електронного підпису, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та розділу 3 Правил, що є невід`ємною частиною договору. Інформація була надана Фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Фінансової установи. Позивач сплатив частину заборгованості за договором, тим самим визнав цей правочин. Усі інші доводи позивача щодо нібито порушенні Товариством норм законодавства чи ненаданні будь якої інформації зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність позивача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам позичальника, позиція є неаргументованою та невмотивованою, а лише намаганням ввести суд в оману, та небажанням сплачувати заборгованість.

Разом з відзивом відповідач подав до суду витребувані у нього докази: примірник договору, додаток № 1 до договору («Графік розрахунків»), заявку позивача на оформлення договору із зазначенням власних персональних даних та власною банківською карткою.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

27 квітня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 29 квітня 2021 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

06 травня 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання та витребувано у відповідача письмові докази.

17 червня 2021 року від відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив та витребувані судом докази.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

На офіційному сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в мережі Інтернет розміщено «Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», які є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними.

29 жовтня 2018 року, а не 13 листопада 2020 року (як вказав позивач), сторонами укладено договір № 780915899, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 2 350, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитору відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Позивач не заперечує отримання кредиту за вказаним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, кредит надається строком на 16 днів.

За умовами пункту 4.1 договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у кредит. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитора: www.moneyveo.ua.

За п. 4.2 договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитора (заснованих як на першому договорі, так і на всіх наступних договорах, інших договорах і угодах, які будуть укладені між позичальником та Товариством в майбутньому) в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися логін та пароль особистого кабінету.

Відповідно до п. 4.7 договору, позичальник підтверджує, отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України, отримав кредит не на споживчі цілі, та, що інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Відповідно до Графіку розрахунків, що міститься у додатку № 1 до договору від 29 жовтня 2018 року № 780915899, загальна вартість кредиту складає 122, 56 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 2 880, 24 грн (у грошовому вираженні) та включає у себе: проценти за користування кредитом, які складають 22, 56 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 530, 24 грн (у грошовому вираженні); суму кредиту у розмірі 2 350, 00 грн (у грошовому вираженні).

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

У відповідності до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

За положеннями статей 626-628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті Товариства за посиланням: www.moneweo.ua/uk/confidentiality/creditrules/.

Такі правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Заявкою є документ встановленої Товариством форми, інтегрований в інформаційну систему Товариства, який заповнюється на сайті Товариства, і виражає намір заявника отримати грошові кошти від Товариства на умовах цих Правил та договору (п. 2.1.3. Правил).

Таким чином, бажаючи вступити у правовідносини із Фінансовою установою, позичальник заповнив заявку на укладення договору, після чого Товариство надіслало пропозицію (оферту) укласти договір позичальнику, який акцептував її за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, увівши його в спеціальне поле та натиснувши іконку «відправити/підписати».

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позичальника для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.

Очевидним є, що саме позивач звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання кредиту, що, відповідно до умов правил надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога, є акцептом на укладення кредитного договору.

Окрім цього, зі змісту цієї заявки вбачається, що ним вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номер мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, освіта, місце проживання, реєстрації, дату володіння житлом, працевлаштування із зазначенням місця роботи, щомісячний дохід, дати наступної виплати заробітку, щомісячні доходи та витрати, а також зазначено номер картки, якою користується Позичальник.

Позивач після проходження ідентифікації особи, верифікації банківської картки позичальника, погодження істотних умов договору та ознайомлення з умовами кредитування, здійснив акцепт шляхом зазначення у відповідному чек-боксі галочки на в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримав на мобільний телефон у вигляді CMC-повідомлення одноразовий ідентифікатор та здійснив його введення, тобто вчинив дії, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Позивачем, не надано належних доказів про неналежну форму оскаржуваного правочину, а саме його не підписання, як підставу для визнання його недійсним, оскільки приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або sms-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року).

Без отримання листа на адресу електронної пошти та sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, без заповнення заявки, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (правова позиція Верховного Суду по справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року).

Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Товариства з урахуванням особливостей визначений індивідуальною частиною.

Підсумовуючи викладене, договір підписано з дотриманням вимог чинного законодавства. Без отримання листа на адресу електронної пошти та sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без заповнення Заявки, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

В оспорюваному договорі, особисто наданому позивачем містяться усі істотні умови, зокрема: предмет договору (п, 1.1. договору); строк договору (п. п. 1.2. договору); інформація про відсотки за користування кредитом (п. п. 1.4. - 1.5. договору, додаток № 1 до договору); права та обов`язки сторін (п. п. 2.1. - 2.2. договору); розрахунок сукупної вартості та термін платежу за кредитом (додаток № 1 до договору).

Таким чином, перед укладенням договору, Фінансова установа надала позивачу усю інформацію, яку необхідно надати відповідно до законодавства України після чого останній підписав договір за допомогою електронного підпису, погодився і зобов`язався неухильно дотримуватися умов Договору.

Укладений договір свідчить про повну обізнаність позичальника щодо усіх умов договору та отримання інформації, передбачену законодавством України.

Судом встановлено, що спірний договір укладався з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи відповідача - веб-сайту (www.moneyveo.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем відповідача, у межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Такий договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) Товариством та її прийняття (акцепту) позичальником. У разі погодження позичальником з умовами запропонованої Товариством оферти, він має заповнити в особистому кабінеті заяву про прийняття оферти (здійснити акцепт оферти). Заява про акцепт оферти підписується заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Оскільки, підписуючи договір позичальник погоджується зі всіма його умовами, маючи для цього всі можливості та час ознайомитися із цими умовами, то посилання позивача на те, що він не приймав пропозицію, не погоджував умови договору та не укладав його є безпідставними, такі твердження спростовуються встановленими обставинами у справі.

Відповідно до частини першої, другої ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з частиною першою ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до частини другої ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.3 оскаржуваного договору встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладення кредитних правочинів.

Посилання позивача на невідповідність укладеного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставним, оскільки, по-перше, пунктом 4.7 позичальник підтвердив, що отримав кредит не на споживчі цілі, а по-друге, вказаний спеціальний Закон не поширюється на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, як передбачено пунктом 1 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином зазначений Закон не може бути застосований для регулювання правовідносин позивача та відповідача, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, строк дії якого складає 16 днів.

У відповідності до положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, маючи рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг»,

ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,

ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним кредитного договору, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. В. Литвинова