Рішення № 97979489, 29.06.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1794/21

2/703/1112/21 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Бойко Л.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березняківської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на:

- будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: житловий будинок (загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м.) під літерами «А-1,а,а1», літню кухню сарай під літерою «Б», погребу під літерою «п/д», криницю під літерою «К», убиральню під літерою «У», огорожу №1;

- земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,484 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-21-14 від 02 квітня 1999 року;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,95 га, кадастровий номер - 7123788500:02:001:0716, розташовану в адмінмежах Сунківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2014 року.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала.

Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак нотаріус не в змозі видати йому свідоцтво про право власності на спадкове майно оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього. Тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на вказане спадкове майно по закону, оскільки позбавлений можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав та просив розгляд справи провести без їх участі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 14 червня 2019 року Деснянським районним у місті Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві (а.с. 5).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником вказаного спірного спадкового майна.

Так, відповідно до довідки виконавчого комітету Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 38 від 11 травня 2021 року, виданої на підставі даних погосподарської книги № 2 на 2021-2025 роки сторінка 283, особовий рахунок НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_2 була власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , вказане домоволодіння розташоване на приватизованій земельній ділянці площею 0,4840 га, заборона на земельну ділянку та будинок відсутня (а.с. 13).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-21-14 виданого 02 квітня 1999 року Сунківською сільською радою народних депутатів Смілянського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0484 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Крім того, із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30203782 від 28 листопада 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,95 га, кадастровий номер - 7123788500:02:001:0716, розташованої в адмінмежах Сунківської сільської ради Смілянського району (після реорганізації районів - Черкаського району) Черкаської області, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2014 року (а.с. 11).

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала, а тому спадкування належного їй майна повинно відбуватися за законом.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв позивач по справі, що об`єктивно підтверджується довідкою виконавчого комітету Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 37 від 11 травня 2021 року, з якої вбачається, що згідно відомостей погосподарської книги № 2 за 2021-2025 роки, сторінка № 283, особовий рахунок № НОМЕР_3 , померла ОСОБА_2 , 1930 року народження, до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала і була зареєстрована в домоволодінні АДРЕСА_1 . Разом з нею за даною адресою проживав з 2013 року без реєстрації її онук - ОСОБА_1 , останні разом вели спільне господарство та ОСОБА_1 здійснював догляд за ОСОБА_2 (а.с. 12).

Як передбачено ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги по закону після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживав разом зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Відтак, факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 належним чином підтверджено.

З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 742/01-16 від 19 червня 2021 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався. Вказане також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 65258631 від 18 червня 2021 року.

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на житловий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Окрім того, статтею 131 ЦК 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Стаття 132 ЦК 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв`язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

З письмових доказів наявних в матеріалах справи, а саме з довідки виконавчого комітету Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 38 від 11 травня 2021 року та технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 12 травня 2021 року, вбачається що спадкодавець набула право власності на спірний будинок та надвірні споруди.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З копії державного акту на право власності на землю серії ЧР № 13-21-14 виданого 02 квітня 1999 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30203782 від 28 листопада 2014 року вбачається належність ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0484 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,95 га.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відтак її звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме на будинковолодіння та дві земельні ділянки.

Враховуючи визнання позову відповідачем та норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 131, 132 ЦК України в ред. 1963 року, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, ст. 125 ЗК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на:

- будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: житловий будинок (загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м.) під літерами «А-1,а,а1», літню кухню, сарай під літерою «Б», погреб під літерою «п/д», криницю під літерою «К», убиральню під літерою «У», огорожу №1;

- земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,484 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-21-14 від 02 квітня 1999 року;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,95 га, кадастровий номер - 7123788500:02:001:0716, розташовану в адмінмежах Сунківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2014 року.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 19 лютого 1996 року.

Відповідач: Березняківська сільська рада Черкаського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Химичів, 1-а, с. Березняки Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ - 26358118.

Головуючий О.П.Опалинська