Рішення № 97979146, 29.06.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1215/19

Провадження № 2/559/32/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 червня 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей.: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: орган опіки та піклування Дубенської міської ради (Служба у справах дітей), про усунення перешкод в здійсненні права користування квартирою шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності її рідному братові та батькові відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_7 . У цій квартири останній був зареєстрований і проживав до дня смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. За життя померлий склав заповіт, згідно якого все своє майно він заповів їй, ОСОБА_1 . Заповіт був посвідчений 11 березня 1998 року державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори Ревенко І.А., реєстр №1003. Цей заповіт не був змінений і не був скасований.

Вона своєчасно прийняла спадщину після смерті брата і 23 червня 2016 року державний нотаріус Першої Дубенської державної нотаріальної контори Тимощук Л.Л. видала їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане вище вказане свідоцтво, складається із квартири АДРЕСА_1 (загальна площа квартири становить 34.7 кв.м., житлова - 20.4 кв.м). Її право власності на цю квартиру зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.06.2016 року.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 08 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до неї про визнання заповіту недійсним відмовлено за безпідставністю. Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Залишена без задоволення касаційна скарга представника ОСОБА_2 , адвоката Мацея А.М. на рішення Дубенського міськрайонного суду від 08.11.2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12.02.2019 року.

Вона є єдиним власником вище вказаної квартири, однак, в повному обсязі цим правом скористатися не може, оскільки в цій квартирі проживають відповідачі по справі: ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_3 та троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У спірну квартиру вони вселилися після смерті її брата ОСОБА_7 . З моменту набуття нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 будь-яких домовленостей про те, що відповідачі по справі: ОСОБА_2 , його дружина та їхні неповнолітні діти, будуть проживати у цій квартирі не було. Вони не набули також самостійного права на це житло з підстав, передбачених законом.

В липні 2016 року вона письмово звернулася до ОСОБА_2 з вимогою звільнити належну їй на праві власності квартиру. Проте її вимога залишилася без задоволення. Вона неодноразово зверталася до дружини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перед судовими засіданнями у справі про визнання заповіту недійсним з проханням звільнити спірну квартиру. Але і ці вимоги залишилися без задоволення. Відповідачі добровільно не висилилися із спірної квартири. Зазначені обставини змусили її звернутися в суд із позовом про усунення перешкод у здійсненні нею права користування належною їй на праві власності квартирою шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 , його дружини, ОСОБА_3 та їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . ОСОБА_6 без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою судді від 05.07.2019 року відкрито провадження у справі. З метою виконання вимог ч.1ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 , згідно поданої заяви, просить розгляд справи провести без її участі та участі її представника - адвоката Мельник Т.В., позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник третьої особи: органу опіки та піклування Дубенської міської ради (Служба у справах дітей) Кобилянський Р.Ф., згідно поданої заяви, просить провести розгляд справи без його участі, прийняти рішення, враховуючи інтереси дітей.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, зокрема і шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не надали.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи про права та взаємовідносини сторін, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №297 від 23.06.2016 року, як спадкоємець майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4, 5, 6).

Спадщина, на яку видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом №297 від 23.06.2016 року складається із квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №62073457 від 23.06.2016 року (а.с.7).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 08 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено за безпідставністю. Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Залишена без задоволення касаційна скарга представника ОСОБА_2 , адвоката Мацея А.М. на рішення Дубенського міськрайонного суду від 08.11.2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12.02.2019 року (а.с. 8-19).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27 липня 2016 року позивачка письмово звернулася до ОСОБА_2 з вимогою звільнити належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 25).

Згідно інформації Тараканівської сільської ради №995 від 30.03.2021, наданій на запит адвоката Мельник Т.В., згідно запису у погосподарській книзі №4 с.Рачин за 2016-2020 роки за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані такі особи: власник ОСОБА_8 (мати ОСОБА_2 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 48).

Згідно ч. 1ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У частині першій статті 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідачі проживають у належній позивачці на праві власності квартирі, без її волевиявлення, що свідчить про порушення її суб`єктивного права на нерухоме майно.

За правилами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Осіб, які самоправно зайняли і проживають у жилому приміщенні, виселяють без надання іншого жилого приміщення.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі жилого приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Договір найму (оренди) між власником житла та відповідачами не укладався.

За змістом частини першої частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти перешкоджають вільно користуватись належною позивачці власністю, тому усунення перешкод у здійсненні позивачкою права користування квартирою шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення є належним способом захисту її порушеного права на вільне користування квартирою АДРЕСА_1 . Тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачки понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133, 206, 247, 263, 265, 268, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: орган опіки та піклування Дубенської міської ради (Служба у справах дітей) (місцезнаходження: вул. Замкова, 4, м. Дубно Рівненської області, код ЄДРПОУ 37083082), про усунення перешкод в здійсненні права користування квартирою шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Р.В. Ралець