Постанова № 9797885, 02.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2010 року 11:20 № 2а-3070/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Попові В.С. за участю представників сторін:

від позивача: Вишневського Є.В.. представника,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віго»

до Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віго»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом (з урахуванням доповнень позовних вимог) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси №0002051503/0 від 29.10.2009р., №0002051503/1 від 30.11.2009р., №0002051503/2 від 26.01.2010р., №0002051503/3 від 18.02.2010р.

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивачем не було допущено порушення строків сплати зобовязань, оскільки суми платежів, зазначені у деклараціях, були сплачені позивачем вчасно, шляхом перерахування грошових коштів відповідно до платіжних доручень.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачем було допущено порушення строків сплати податкових зобовязань.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Податковими повідомленнями - рішеннями від №0002051503/0 від 29.10.2009р., №0002051503/1 від 30.11.2009р., №0002051503/2 від 26.01.2010р., №0002051503/3 від 18.02.2010р., прийнятими Державною податковою інспекцією у Суворівському районі міста Одеси (далі відповідач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Віго»(далі позивач) на підставі підпункту 17.1.7 пункту17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було застосовано штрафні санкції з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 10% в сумі 2464,36грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано висновками акта №6158/15-3 від 15.10.2009р., яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб.

Актом про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати земельного податку №6158/15-3 від 15.10.2009р. було встановлено, що позивачем було самостійно узгоджено податкові зобовязання шляхом подання звітного податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік від 26.01.2009р. №606522, яким самостійно було узгоджено податкове зобовязання в сумі 29532,24грн., граничним терміном сплати даного зобовязання було 30.08.2009р., сума несвоєчасно сплаченого зобовязання становить 24643,56грн., фактично зобовязання було сплачено 25.09.2009р. у відповідності до платіжного доручення від 25.09.2009р. №109.

У звязку з викладеним, відповідач дійшов висновків про затримку позивачем сплати узгодженого податкового зобовязання на 26 днів. Як вбачається з граничної дати сплати податкового зобовязання, визначеної в акті, та заперечень відповідача, затримку було встановлено щодо зобовязань зі сплати податку за липень 2009 року.

З висновками вищезазначеного акту перевірки про порушення строків оплати зобовязань позивачем суд не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Як вбачається з заперечень відповідача та матеріалів справи, позивачем було надіслано до відповідача поштою податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік від 26.01.2009р., згідно якого сума податкового зобовязання складає 354386,84грн., 29532,24грн. на місяць.

Відомостей про подання позивачем інших розрахунків позивачем та відповідачем не надавалося, в акті перевірки № 6158/15-3 від 15.10.2009р. не зазначено.

Судом встановлено, що платіжними дорученнями №14 від 25 лютого 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за січень 2009р.», №26 від 20 березня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за лютий 2009р.»; №49 від 29квітня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за березень 2009р.», №56 від 27травня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за квітень 2009р.», №71 від 24 червня 2009р. на суму 29532,24грн. «*;101;32914749;3емельний податок за травень 2009р.», №85 від 24 липня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу «*;101;32914749;3емельний податок за червень 2009р.», №96 від 25 серпня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «;101;32914749;3емельний податок за липень 2009р.», №109 від 25 вересня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за серпень 2009р.», №123 від 26жовтня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за вересень 2009р.»№20001655 від 26листопада 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за жовтень 2009р.», №2002302 від 21 грудня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за листопад 2009р.», №2003061 від 20січня 2009р. на суму 29532,24грн., призначення платежу: «*;101;32914749;3емельний податок за грудень 2009р.», позивачем було перераховано кошти на рахунок Управління державного казначейства України в м.Одеса, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській обл.,м.Одеса.

Перерахування коштів зазначеними платіжними дорученнями було підтверджено довідкою банку та копіями платіжних доручень, доданими до матеріалів справи.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновків, що позивачем було своєчасно сплачено самостійно узгоджені зобовязання зі сплати земельного податку за 2009 рік.

В актах перевірки відсутні посилання на зарахування сплачених позивачем сум в рахунок інших платежів, відповідачем в процесі розгляду справи така інформація також не надавалася.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону, за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 зазначеної статті, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

З огляду на викладене, суд доходить висновків, що моментом сплати податкових зобовязань позивачем є момент прийняття обслуговуючим банком платіжного доручення про перерахування сум.

Оскільки позивачем підтверджено своєчасне подання платіжних доручень з відповідним визначенням платежу, суд не погоджується з висновками акту перевірки про порушення терміну сплати податкового зобовязання позивачем.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віго" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси №0002051503/0 від 29.10.2009р., №0002051503/1 від 30.11.2009р., №0002051503/2 від 26.01.2010р., №0002051503/3 від 18.02.2010р.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віго" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.К. Каракашьян