Постанова № 9797796, 02.06.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1767/10/2370 02.06.2010 р. м. Черкаси

13год. 30хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Новікової Т.В.,суддів Гаврилюка В.О. та Чалої А.С.,

при секретарі Найдьон А.В.,

за участю представників сторін:

позивача Івашкова Є.Г., Панькової Т.М. (за дов. ТОВ «Імпрес»),

відповідача Рябокінь З.Р., Лозумірської В.Ю. (за дов. ДПІ у Черкаському районі Черкаській області),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2010р. № 0000282301/0,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом від 22.04.2010р. вих. № 434 до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010р. № 0000282301/0 яким визначено суму податкового зобовязання, з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість на загальну суму 907008 грн.00коп., в тому числі за основним платежем 604672 грн.00 коп. та за штрафними санкціями 302336грн. на підставі акту перевірки від 02.04.2010р. № 75/23-010/22800770 за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.8 ст. 4, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає зобовязання зі сплати податку на додану вартість за контрактом №DL-07-02 по продажу флексографічної друкарської машини Nilpeter MO - 3300 Servo за ціною 2337500 Євро, виникає тільки один раз, а саме, при ввезенні обладнання на митну територію України на підставі п.п. 3.12 п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки продаж обладнання здійснювався в кредит з розстроченням платежу на 54 місяці, тому покупець мав сплачувати проценти за ставкою 10 % річних від залишку основного боргу, а тому предметом зовнішньо-економічного контракту № DL-07-02 є одна операція з продажу товару, яка підлягає оподаткуванню, і не може оподатковуватися 54 операцій з надання послуг у формі розстрочення платежу. Зокрема, оскільки позивач отримував послуги від нерезидента (німецької фірми) з надання товарного кредиту, тому він не являється платником ПДВ, а є лише податковим агентом, до якого законодавстом не встановлений порядок застосування відповідальності зі сплати до бюджету податку на додану вартість.

Під час судового засідання представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача з позовом не погодилися та надали до суду заперечення від 07.05.2010р., в якому вказали на порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р. на загальну суму 604672грн.00коп. та встановлено несвоєчасне утримання та перерахування до бюджету податку щодо виплати доходу нерезиденту. Зокрема, проценти за надання товарного кредиту є платою за відстрочення кінцевого розрахунку за отримане обладнання і не являється складовою ціни проданого обладнання. А тому надання такого відстрочення за визначену плату є окремою послугою продавця (нерезидента) покупцю обладнання (ТОВ «Імпрес»), яка оподатковується на загальних підставах незалежно від особливостей оподаткування самого обладнання, тобто сплата процентів є компенсацією вартості послуги з розстрочення платежу, а не компенсації вартості самого обладнання в розумінні п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких грунтується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла наступного.

ТОВ «Імпрес», зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.09.1995р., як юридична особа, ідентифікаційний код 22800770 та перебуває на обліку ДПІ у Черкаському районі Черкаської області, є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Черкаському районі Черкаської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р., за результатом якої складено акт перевірки від 02.04.2010р. №75/23-10/22800770, яким встановлено заниження податкових зобовязань за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р. на загальну суму 604672грн.00коп.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Імпрес»(«Покупець») укладено контракт на поставку обладнання від 09.03.2007р. № DL-07-02 з фірмою «ITRACO GmbH»(Німеччина) («Продавець»), згідно якого «Покупець»купив флексографічну печатну машину Nilpeter MO - 3300 Servo на загальну суму 2 337500, 00 Євро, до якої включена вартість упаковки, маркування, перевезення, страхування обладнання на період транспортування, вартості монтажу обладнання. Згідно зазначеного контракту, покупцем перераховувалися кошти 100% від загальної суми контракту на банківський рахунок продавця протягом 54-х місяців, починаючи з січня 2008р. згідно графіка платежів.

Зокрема, судом встановлено, що за надані розстрочки покупець додатково сплачує проценти із розрахунку 10% річних від залишку основної заборгованості. Проценти за надання товарного кредиту сплачуються щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно додаткової угоди від 01.09.2008р. № 1 процентна ставка за користування товарним кредитом з 01.09.2008р. зменшена до 6 %. Нарахування процентів та терміни їх перерахування нерезиденту визначені додатком до контракту, які нараховуються кожного останнього робочого дня місяця за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату нарахування. Контрактом на поставку обладнання від 09.03.2007р. № DL-07-02 не передбачено складання акту по нарахуванню процентів по товарному кредиту.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «Імпрес» в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.8 ст.4, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість у звязку з не включенням до бази оподаткування суми процентів, нарахованих по товарному кредиту, отриманому від нерезидента, всього на загальну суму 604672грн.00коп. За надання розстрочення платежу Покупець мав сплачувати проценти за стовкою 10 % річних від залишку основного боргу. Сторонами укладена додаткова угода № 1 від 01.09.2008р., якою передбачено зменшення процентної ставки за користування товарним кредитом з 10 % до 6 % річних, починаючи з 01.09.2008р.

Перевіркою встановлено, що в період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р. здійснювалися виплати доходу нерезиденту джерелом походження якого є Україна, а саме виплата відсотків по кредитах. Встановлений факт виплати доходу нерезиденту без попереднього нарахування та сплати податку до бюджету є обовязковою передумовою виплати такого доходу.

Відповідно до п.13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції від 22.05.1997р. № 283/97 ВР з подальшими змінами та доповненнями), проценти, що сплачуються на користь нерезидента джерелом їх походження з України, підлягають оподаткуванню за ставкою 15 відсотків від їх суми та за її рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Стосовно податків на дохід та майно, такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином не повинен перевищувати 2 %, який утримувався за ставкою 2 відсотки. (п. 2 а) ст.11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина, ратифікованої Верховною Радою України 22.11.1995р.

Якщо міжнародною угодою, ратифікованою Верховною Радою України, встановлені інші правила оподаткування, ніж ті що передбачені Законом, застосовуються норми міжнародного договору (ст. 18 Закону № 334/94-ВР від 28.12.1994р.).

Згідно п.2 b ст.11 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина щодо уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно, яка ратифікована Верховною Радою України від 22.11.1995р. «такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином не повинен перевищувати 5 %». В звязку з цим при виплаті нерезиденту процентів утримувався податок за ставкою 5 відсотків.

Суд звертає увагу, що застосування норм міжнародних договорів до нерезидента можливе тільки при наявності Довідки (або її нотаріально засвідченої копії), виданої нерезиденту компетентним органом його держави, що підтверджують розповсюдження на нерезидента норми відповідного міжнародного Договору. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Імпрес»надало довідки видані компанії «ANEXO Holding GmbH»фінансовим управлінням м. Шторман від 09.01.2007р. (легалізована в Генеральному консульстві України в Гамбурзі 23.01.2007р.), від 17.01.2008р. (легалізована в Генеральному консульстві України в Гамбурзі 01.02.2008р.) та від 14.01.2009р. (легалізована в Генеральному консульстві України в Гамбурзі 27.01.2009р.).

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

В період, за який проводилась перевірка, ТОВ «Імпрес»не користувалося пільгами зі сплати податку на додану вартість. Достовірність відображених показників у поданій позивачем звітності за період з 01.10.08. по 30.09.2009р. встановлено, що субєктом господарювання здійснено виплату відсотків по кредитах, отриманих від нерезидентів на користь компанії «IM-Label GmbH»(D-21629 Neu Wulmstorf, Bahnhofstreet, 57, Deutschland; Commerzbank AG, Luebeck), згідно договору позики від 17.11.2003р. №11/2003.

Таким чином, проценти, що сплачуються резидентом України резиденту Федеративної Республіки Німеччина, підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою 2 % або 5 % від загальної суми процентів (в залежності від виду процентів, замість ставки 15 % передбаченої п. 13.2 ст. 13 Закону) за умови, що одержувач процентів - резидент ФРН надає відповідне підтвердження своєї резиденції (п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. № 470). При цьому Німеччина, як країна резиденції одержувача процентів, також має право на оподаткування такого виду доходу за ставками, встановленими німецьким законодавством, з урахуванням податку, сплаченого в Україні (ст. 23 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина).

В розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. (п.1.10 ст.1), проценти це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами. До процентів включається платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, тобто послуга з надання кредитів визначена класифікатором послуг зовнішньо-економічної діяльності ДК 012-97, затвердженим і введеним в дію Держстандартом України від 02.06.1997р. №324 (код КПЗЕД).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Датою виникнення податкових зобовязань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг), або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Отже, позивачем занижені податкові зобовязання з податку на додану вартість у звязку з не включенням до бази оподаткування суми процентів, нарахованих по товарному кредиту, отриманому від нерезидента на загальну суму 604672грн.00коп., що є порушенням вимог п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.8 ст. 4, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та порушено вимогу п. 16.13 ст. 16 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено несвоєчасне утримання та перерахування до бюджету податку при виплаті доходу нерезиденту.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, за зазначених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч.3 ст.2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 02.06.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови, виготовлення постанови у повному обсязі здійснюватиметься з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, ч. 2 ст. 94, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено за відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо постанову було проголошено за відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Повний текст постанови виготовлений 07.06.2010 року.

Головуючий суддяТ.В.Новікова

Судді Гаврилюк В.О.

Чала А.С.