Рішення № 97973601, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ № 640/31656/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 листопада 2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок Офісу Генерального прокурора №21-1593 зп та №21-1594 зп від 27 серпня 2020 року, без обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок з 01 січня 2020 року та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок Офісу Генерального прокурора №21-1593 зп та №21-1594 зп від 27 серпня 2020 року, без обмеження максимального розміру пенсії та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою з 01 січня 2020 року сумою пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 08 квітня 2003 року під час служби в органах прокуратури позивачу без звільнення з роботи було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року.

З 03 березня 2008 року, як зазначає позивач, перебуваючи на пенсії, він працював в Генеральній прокуратурі України та 18 жовтня 2019 року звільнений з Генеральної прокуратури України з посади заступника начальника управління та на теперішній час не працює.

На теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, до часу звільнення з органів прокуратури, у зв`язку з підвищенням заробітної плати, позивачу перераховувалась пенсія.

27 серпня 2020 року позивач отримав довідку №21-1593 зп про розмір заробітної плати, яка видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155, відповідно до якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 26 березня 2020 року, за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника управління становить 89162,16 грн.

На переконання позивача, перерахунок його пенсії на підставі вказаної довідки має бути здійснений з 01 січня 2020 року, у зв`язку з чим 02 листопада 2020 року останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відповідною заявою про перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі Офісу Генерального прокурора №21-1593 зп та №21-1594 від 27 серпня 2020 року без обмеження максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, у відповідь на яку відповідач листом від 12 листопада 2020 року №2600-0306-9/161683 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку з огляду на те, що на його переконання, в нього наявне право на перерахунок його пенсії відповідно до вказаних вище довідок про заробітну плату, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач не звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка про здійснення перерахунку пенсії.

Натомість, як стверджує представник відповідача, позивач звернувся до управління з заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо перерахунку пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим, позивачу надано відповідь на звернення саме в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», тобто, відповідач не приймав рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу, а тому, на думку представника відповідача, відсутній спір в даному випадку та сам позов є передчасним.

Крім того, представник відповідача зазначив, що станом на 01 січня 2020 року у відповідача були відсутні довідки про заробітну плату, а тому здійснити перерахунок пенсії раніше дати видачі довідки та подання позивачем заяви до управління не має підстав.

Щодо здійснення перерахунку пенсії, виходячи з 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що ці питання мають вирішуватись лише після вирішення питання про наявність права на перерахунок пенсії, а оскільки управління у відповідь на заяву позивача відмовило у здійсненні перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати, спору щодо відсоткового розміру та щодо обмеження максимального розміру на теперішній час не існує.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій послався на те, що йому було надано не відповідь на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», а саме відмовлено у перерахунку пенсії на підставі поданих довідок про заробітну плату, що виключає можливість застосування положень Закону України «Про звернення громадян».

Також, позивач зазначив, що право на перерахунок пенсії він набув з 13 грудня 2019 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, що, на переконання позивача, свідчить про наявність права на перерахунок пенсії саме з 01 січня 2020 року, тобто, з першого числа місяця наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії, виходячи з 90% від заробітної плати та без обмеження максимальним розміром, останній у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив про те, що відповідно до норм чинного законодавства перерахунок пенсії має здійснюватись саме, виходячи із відсоткового значення пенсії, яке було застосовано при її призначенні. Більш того, позивач послався й на те, що пенсію йому було призначено у 2003 році, коли жодних обмежень максимальним розміром не існувало, а тому, на його думку, твердження відповідача є необгрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ з 07 квітня 2003 року, виходячи з 90% від заробітної плати.

Крім того, як вбачається з матеріалів пенсійної справи, починаючи з моменту призначення пенсії у разі підвищення заробітної плати, позивачу здійснювався перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років також виходячи з 90% від заробітної плати.

Також, відповідно до рішення №930020829897 від 11 листопада 2020 року, позивачу з 01 листопада 2020 року здійснено перерахунок пенсії, виходячи з 90% від заробітної плати.

Тобто, судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач отримує пенсію за вислугу років, яка обчислюється, виходячи з 90% від заробітної плати, вказаний факт також не оспорюється відповідачем в даному випадку.

27 серпня 2020 року Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №21-1593 зп, про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року «Про умови оплати праці прокурорів» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 02 січня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника управління становить:

- посадовий оклад 37459,00 грн;

- надбавка за вислугу років 40% 14983,00 грн;

- надбавка за службу на посадах слідчих 25% 9364,75 грн;

- надбавка за почесне звання «заслужений» 5% 1872,95 грн;

- інші щомісячні надбавки, доплати (надбавка за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи у % до посадового окладу) 10% 3745,00 грн;

- премія 10% 3745,00 грн;

- матеріальні допомоги (1/12): для оздоровлення 5931,01 грн, для вирішення соціально-побутових питань 5931,01 грн, а всього 83034,12 грн.

Також, 27 серпня 2020 року Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №21-1594 зп, про те, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7(ІІ)/2019 та від 26 березня 2020 року №6-р/2020 розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 26 березня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника управління становить:

- посадовий оклад 46318,00 грн;

- надбавка за вислугу років 40% 18527,20 грн;

- надбавка за службу на посадах слідчих 25% 11579,50 грн;

- матеріальні допомоги (1/12): для оздоровлення 6368,73 грн, для вирішення соціально-побутових питань 6368,73 грн, а всього 89162,16 грн.

У зв`язку з чим, 02 листопада 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про проведення перерахунку його пенсії на підставі вказаних довідок без обмеження максимальним розміром, починаючи з 13 грудня 2019 року.

Листом від 12 листопада 2020 року №2600-0306-8/161683 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що він перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», обчислену в розмірі 90% від середньомісячного заробітку. Розмір пенсії становить 26953,57 грн. з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року та від 26 березня 2020 року перерахунок пенсій прокурора Офісу Генерального прокурора на підставі довідок про розмір заробітної плати (грошове забезпечення) станом на 26 березня 2020 року. У разі перерахунку пенсії з 01 квітня 2020 року згідно наданої довідки №21-5194зп від 27 серпня 2020 року, розмір пенсії з 01 квітня 2020 року із обмеженням становитиме 16380,00 грн, оскільки на даний час позивач отримує пенсію в розмірі 26953,57 грн, проводити такий перерахунок недоцільно. Крім того, у листі зазначено, що для перерахунку пенсії згідно довідки про розмір заробітної плати станом на 02 січня 2020 року, виданої Офісом Генерального прокурора 27 серпня 2020 року №21-5193зп правові підстави відсутні. У зв`язку з чим, як зазначено у листі, у перерахунку пенсії позивачу відмовлено.

Незгода позивача з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії стала підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Відповідно частини 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно частини 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

Надалі 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Уряду.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі № 825/506/18 (Пз/9901/16/18).

Тобто, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, упродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Суд зазначає, що пенсійний орган відмовив позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності правових підстав для здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2020 року на підставі довідки №21-1593зп від 27 серпня 2020 року, у зв`язку з тим, що здійснення перерахунку пенсії раніше дати видачі довідки та подання позивачем заяви до управління від 05 листопада 2020 року неможливо.

Проте, такі твердження відповідача не грунтуються на вимогах законодавства, адже право на перерахунок пенсії у позивача виникло з моменту збільшення розміру складових заробітної плати. При цьому, законодавець не пов`язує дату видачі довідки з датою виникнення права на перерахунок пенсії.

Таким чином, суд зазначає, що законодавчо врегульовані умови для перерахунку пенсії позивача виникли після ухвалення Конституційним судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 27 серпня 2020 року №21-1593 зп є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Між тим, слід зауважити, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Зокрема, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26 березня 2020 року.

Отже, правові наслідки рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 не можуть застосовуватись до правовідносин, які мали місце до 26 березня 2020 року.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 04 червня 2020 року у справі №818/45/1, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/18228/16.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26 березня 2020 року, відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора 27 серпня 2020 року №21-1593 зп за період з 01 січня 2020 року по 25 березня 2020 року включно.

В свою чергу, слід наголосити, що відповідач не оспорює й права позивача на здійснення перерахунку пенсії відповідно до довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 27 березня 2020 року №21-1594 зп, посилаючись при цьому на рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, проте, стверджуючи, що у разі здійснення такого перерахунку пенсії, її розмір буде нижчим, ніж на теперішній час (26953,57 грн) та становитиме 16380,00 грн, тобто, пенсія буде нараховуватись та виплачуватись із обмеженням, починаючи з 01 квітня 2020 року.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії від 05 листопада 2020 року, до якої долучено довідку про заробітну плату, видану Офісом Генерального прокурора від 27 серпня 2020 року №21-1594 зп, тобто довідку видано після прийняття рішень Конституційним Судом України.

У вказаній довідці відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)2019 та рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 зазначений розмір заробітної плати позивача, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування за нормами чинними на 26 березня 2020 року.

Суд ще раз наголошує на тому, що відповідачем не оспорюється достовірність цієї довідки, як і заперечується право позивача на перерахунок його пенсії на цій підставі, проте, відповідач наголошує, що у разі здійснення такого перерахунку, розмір пенсії позивача з 01 квітня 2020 року буде обмежений, а тому, як вважає відповідач, здійснювати такий перерахунок є недоцільним.

Крім того, суд вважає за необхідне також наголосити й на тому, що відсоткове значення розміру пенсії позивача у 90% також не оспорюється відповідачем, про що останній самостійно зазначає у своєму листі - відповіді від 12 листопада 2020 року № 2600-030698/161683, а тому суду відсутні правові підстави встановлювати право позивача саме на таке відсоткове значення розміру його пенсії, оскільки воно не заперечується відповідачем, відповідно, право позивача на 90% від заробітної плати при обчисленні пенсії станом на момент розгляду даної справи по суті не порушено.

Наведене в сукупності свідчить про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В той же час, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 27 серпня 2020 року №21-1594 зп та зобов`язати вчинити такі дії, починаючи з 01 квітня 2020 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), а не з 01 січня 2020 року, як просить позивач.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром суд зазначає наступне.

Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром вперше було встановлено Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами абзацу першого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, частину п`ятнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII замінено чотирма частинами, зокрема частиною вісімнадцятою такого змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Як уже зазначалося, з 15 грудня 2015 року Закон №1789-XII відповідно до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №1697-VII втратив чинність (крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1). Отже, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, втратила чинність з набранням чинності Закону №1697-VII, а тому до спірних правовідносин такі норми не застосовуються.

Абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відтак, у зв`язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Також суд звертає увагу, що не застосування обмеження розміру виплачуваної пенсії при її перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, до осіб, яким призначена пенсія відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів, зокрема тих, яким пенсія призначена відповідно до Закону №1697-VII, та суперечитиме принципу рівності перед Законом. Утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону №1789-XII, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону №1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 02 травня 2018 у справі №704/87/17, від 15 серпня 2018 року у справі №161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі №161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21листопада 2019 у справі №161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 у справі №686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Також на вказані обставини звернув увагу Верховний Суд в ухвалі від 04 лютого 2021 року у справі №400/6132/20 про відмову у відкритті провадження та розгляд як зразкової справи №400/6132/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії в частині зменшення її розміру з 90 до 60 відсотків від заробітку та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, та зобов`язання пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 90 відсотків та без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року.

Проте, з урахуванням того, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Таким чином, оскільки, відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії згідно його заяви від 05 листопада 2020 року на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 27 серпня 2020 року №21-1593 зп, починаючи з 01 січня 2020 року по 25 березня 2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, на підставі довідки Офісу Генерального від 27 серпня 2020 року №21-1593 зп, починаючи з 01 січня 2020 року по 25 березня 2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії згідно його заяви від 05 листопада 2020 року на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 27 серпня 2020 року №21-1594 зп, починаючи з 01 квітня 2020 року.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, на підставі довідки Офісу Генерального від 27 серпня 2020 року №21-1594 зп, починаючи з 01 квітня 2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 700,00 грн (сімсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник