Рішення № 97973547, 16.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3686/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Бородулі В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Косової О.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 15.11.2019 № 1535ц про звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів у місцях; попереднього ув`язнення, а також при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях, несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора поновити (призначити) його на рівнозначну посаду прокурора відділу або адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що працював в органах прокуратури з 2000 року. Наказом Генерального прокурора від 15.11.2019т №1535ц позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення Департаменту нагляду з додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України з 20.11.2019 із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” (у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), підпункт 2 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі - Закон № 113-ІХ) (рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України). Вказує, що наказ Генерального прокурора про його звільнення підлягає скасуванню, а порушені права мають бути поновлені, так як останній суперечить положенням міжнародних договорів, ратифікованих Україною, Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки порушує право позивача на працю, повагу до приватного життя, засади рівності громадян; не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: є протиправним - прийнятим не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; є необґрунтованим - прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення. У наказі Генерального прокурора від 12.11.2019 №1432ц не вказано чітку підставі звільнення, тобто наказ не відповідає Закону України «Про прокуратуру» та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 16.12.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) і відповідачу встановлено 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 14.01.2020 ухвалено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.02.2021 ухвалою судді призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.03.2020, із занесенням до протоколу судового засідання, замінено неналежного відповідача Генеральну прокуратуру України на належного – Офіс Генерального прокурора.

В межах встановленого судом строку Офісом Генерального прокурора подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що оскаржуваний наказ Генеральної прокуратури України видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, будь-яких порушень прав ОСОБА_1 не допущено. Оскільки, першою кадровою комісією прийнято рішення від 04.11.2019 №225 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Ураховуючи викладене, поновлення позивача на рівнозначній посаді в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 поновлено провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 2000 року та з 13.10.2014 займав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів в установах попереднього ув`язнення управління нагляду за додержанням законів при застосуванні примусових заходів Головного управління нагляду за додержанням законів при виконання судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру.

15.10.2019 ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію (т. 1 а.с.43-44, 121).

22.10.2019 позивач подав Генеральному прокурору заяву, в які просив вважати неподаною та не розглядати його заяву від 15.10.2019 про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, і у зв`язку з цим просив виключити його із списку на проходження тестування, яке відбудеться 23.10.2019 (а.с. 45).

04.11.2019 кадровою комісією №1 прийнято рішення №225 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (т.1 а.с.123).

Наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1535ц з посиланням на статтю 9 Закону України “Про прокуратуру”, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцевих і перехідних положень” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” ОСОБА_1 звільнено з 20.11.2019 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення управління нагляду за додержанням законів у місцях попереднього ув`язнення, а також при застосуванні заходів впливу за адміністративні порушення та інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні йому виплати при звільненні (т.1 а.с.42).

Вважаючи вищевказаний наказ протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов`язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах прокуратури унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про прокуратуру" та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19.09.2019 (далі – Закон України № 113-IX).

Прийняття Закону України № 113-IX спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

Зокрема, згідно з пунктом 6 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Наведеною нормою закону спростовуються усі доводи позивача про знаходження у стані повної правової невизначеності, адже законом явно та очевидно з достатньою поза розумним сумнівом чіткістю було передбачено як ліквідацію існуючих раніше органів прокуратури і створення нових органів прокуратури, так і правові наслідки такої ліквідації для прокурорів.

За приписами пункту 7 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.

Як слідує з матеріалів справи кадровою комісією повідомлено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ передбачено реалізацію комплексу організаційних і практичних заходів щодо забезпечення прозорої процедури проведення атестації прокурорів і слідчих органів прокуратури. Наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

Відповідно до вимог Порядку № 221 прокурори регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурори місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів подають Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласних прокуратура, окружних прокуратурах та про намір пройти атестацію.

У разі подання прокурорами заяв, які не відповідають встановленим формам, наведеним у додатках до вказаного Порядку, вони мають невідкладно повертатися відповідним прокурорам для належного оформлення.

Заяви прокурорів і слідчих, які не відповідатимуть затвердженим формам, вважатимуться неподаними з відповідними правовими наслідками.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 221 передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 10 розділу І Порядку № 221 заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Пунктом 11 розділу І Порядку № 221, зокрема, передбачено, що особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

Згідно з пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

Законодавець ввів у дію чітко та однозначно визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначивши, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окресливши умову продовження служби - успішне проходження атестації.

Наслідки відмови від проходження атестації, а також наслідки неуспішного проходження атестації також були сформульовані законодавцем з достатньою поза розумним сумнівом чіткістю і ясністю.

Таким чином, на переконання суду, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності повністю усвідомлював юридичні наслідки не з`явлення на складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

При цьому, чітко визначеною нормою закону моментом звільнення у даному конкретному випадку є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події зумовленою саме рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Суд звертає увагу на ту обставину, що мотиви, якими позивач обґрунтовує свою позицію та необхідність скасування спірного наказу про звільнення, фактично свідчать про його незгоду із положеннями Закону №113-ІХ, які, на його думку, порушують права та гарантії позивача, що визначені Кодексом законів про працю та Конституцією України.

Однак, посилання позивача на те, що положення Закону України №113-ІХ, а також Порядку №221 звужують та порушують права позивача, на думку суду, не можуть бути підставою для задоволення даного адміністративного позову, адже відповідні положення є чинними, а тому підстави для їх неврахування в межах розгляду даної справи, відсутні.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України безперечно є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Проте, таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.

Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано законним і конституційним згідно з висновком Конституційного суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016.

У даному конкретному випадку суд не знаходить підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури оминаючи процедуру атестації.

У пункті 57 постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а Верховний Суд зробив висновок, що неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 14.01.2021 по справі № 140/3791/19, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку, є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

Суд вважає також безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем вимог трудового законодавства з огляду на наступне.

Норми Закону №1697, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Законодавцем внесено зміни до статей 32 та 40 КЗпП України. Так, згідно з частиною п`ятою статті 32 КЗпП України переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус. Частиною п`ятою статті 40 Кодексу передбачено особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої-третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Частиною п`ятою статтею 51 Закону №1697 визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваного наказу.

Враховуючи викладене, з урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскільки обов`язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення, у даному випадку неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора вказує на чітке усвідомлення наслідків такого результату, а тому суд вважає, що наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1535ц виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, відтак підстави для його скасування відсутні.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині поновлення позивача в органах прокуратури, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від першої.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 183, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051).

Повний текст рішення суду складено 29 червня 2021 року.

Суддя О.Є. Ткаченко