Рішення № 97973379, 30.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2704/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Постевка Л.І. від 14.05.2021 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 145285,84 грн з ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваною постановою Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), оскільки повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП№56715162 відбулось без примусового виконання рішення суду, а тому оскільки державним виконавцем не вчинялись дії щодо примусового виконання рішення суду, стягнення виконавчого збору та в подальшому вжиття заходів для його стягнення, на думку позивача, є протиправним.

Відповідач не подав до суду у встановлений строк відзив та заперечення на позов.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 18.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

На розгляді Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження ВП№56715162 з примусового виконання виконавчого напису №НМІ558476 від 18.08.2017 р., де боржником вказано ОСОБА_2 , про стягнення боргу в сумі 1452858,45 гривень.

14.05.2021 р. державним виконавцем прийнято постанову ВП№56715162 про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання, на підставі його заяви від 23.04.2021 року. (а.с. 18-19)

Крім того, 14.05.2021 р. відповідачем прийнято постанову ВП№56715162 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 145285,84 гривень. Зазначено адресу позивача: АДРЕСА_1 . (а.с. 16).

18.05.2021 р. державним виконавцем прийнято постанову ВП№65449188 про відкриття виконавчого провадження, з примусового виконання постанови ВП№56715162 від 14.05.2021 р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору. Зазначено адресу позивача: АДРЕСА_1 . (а.с. 13).

Матеріали справи містять додаткову угоду від 30.10.2019 р. до кредитного договору №14 від 26.01.2007 р., укладену між АТ «Альфа-Банк», що є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», з ОСОБА_2 . Встановлено щомісячний платіж для повернення частини заборгованості в сумі 300 доларів США. (а.с. 20).

Відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Згідно рішення Глибоцького районного суду від 16.12.2019 року призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 (а.с. 6).

Мотивувальна частина

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 24 Закону №1404-VІІІ визначено місце виконання рішення. А саме, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша).

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (частина третя).

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта).

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до положень ст.18 Закону №1404-VІІІ, якою передбачені обов`язки виконавців, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім цього, пунктом 1 розділом II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що відповідачем 14.05.2021 р. відповідачем прийнято оскаржувану постанову ВП№56715162 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 145285,84 гривень. У постанові зазначено адресу позивача: АДРЕСА_1 .

Крім того, 18.05.2021 р. державним виконавцем прийнято постанову ВП№65449188 про відкриття виконавчого провадження, з примусового виконання постанови ВП№56715162 від 14.05.2021 р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.

У постанові зазначено адресу позивача: АДРЕСА_1 . Водночас, на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_1 встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач не надав суду жодних пояснень доказів щодо правомірності відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації (проживання) позивача.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належної оцінки не дав вказаним обставинам та не перевірив інформацію про дійсне місце проживання/перебування боржника при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження та вчиненні виконавчих дій.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 27 З Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також у ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ дев`ятій вказаної статті зазначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п.1 ч. 1 та ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VІІІ унормовано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, згідно ч. 3 ст.40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Положення ч. 3 ст.40 Закону №1404-VІІІ зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказана правова норма кореспондується з нормою абз. 4 п. 8 розділу III Інструкції.

Натомість ч. 2 ст. Закону №1404-VІІІ передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За змістом п. 21 розділу ІІІ Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та у порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст.40 Закону №1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду.

Вказане узгоджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19).

Відповідач не надав суду доказів щодо вчинених примусових виконавчих дій у виконавчому проваджені ВП№56715162 та щодо стягнутої суми боргу за виконавчим написом №НМІ558476 від 18.08.2017 року. Крім того, матеріали справи містять додаткову угоду від 30.10.2019 р. до кредитного договору №14 від 26.01.2007 р., укладену між АТ «Альфа-Банк», що є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», з ОСОБА_2 . У вказаному договорі встановлено щомісячний платіж для повернення частини заборгованості в сумі 300 доларів США. Таким чином, позивачем з 30.10.2019 р. здійснюється добровільне погашення боргу перед АТ «Альфа-Банк», а тому відповідачем не підтверджено ухилення позивача від добровільного виконання виконавчого напису №НМІ558476 від 18.08.2017 року. Попри вказане відповідачем прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у повному обсязі 10% від загальної суми боргу за виконавчим написом -1452858,45 гривень. Однак, як вбачається з матеріалів справи вказаний борг не був стягнутий, а виконавчий документ повернутий за заявою стягувача без виконання.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість постанови державного виконавця Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Постевка Л.І. від 14.05.2021 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 145285,84 грн з ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано відзив проти позову у встановлений судом строк та не доведено суду правомірності оскаржуваних постанов.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, оскільки відповідач не подав відзиву на позов, суд вважає вказану бездіяльність як визнання позову та є додатковою підставою для задоволення позовних вимог щодо скасування постанови державного виконавця від 14.05.2021 р. ВП№56715162 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.

З вказаних підстав суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору в даній справі, суд не вирішує питання про відшкодування вказаних судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 257 - 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Глибоцького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Постевка Л.І. від 14.05.2021 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 145285,84 грн з ОСОБА_2 .

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Глибоцький районний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Глибоцька, 2-А, смт. Глибока, Чернівецька область, 60400, код ЄДРПОУ 34864166).

Суддя Т.М. Брезіна