Рішення № 97972694, 29.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.06.2021 р. справа №520/7553/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

ОСОБА_1 до Лозівської районної ради провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -встановив:

Матеріали позову одержані судом 30.04.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 05.06.2021р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 07.06.2021р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник, громадянин, публічний службовець, колишній голова райради) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності з приводу невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за період 08.12.2020р.-29.03.2021р. відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"; 2) зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток на посаді голови Чугуївської районної ради Харківської області за період 08.12.2020р.-29.03.2021р. відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що обов`язок з виплати середнього заробітку у порядку ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» має виконувати Лозівська районна рада Харківської області як компетенційний та юридичний правонаступник припиненої Близнюківського районної ради Харківської області.

Відповідач, Лозівська районна рада Харківської області (далі за текстом – владний суб`єкт, адміністративний орган, Рада), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що до обрання на посаду голови Близнюківського районної ради Харківської області заявник працював у штаті органу місцевого самоврядування – Близнюківській селищній раді Харківської області. Наполягав, що і обов`язок із працевлаштування заявника, і відповідальність на його невиконання покладений саме на цей органу місцевого самоврядування.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 заявник у період 01.08.1998р.-01.11.2001р. працював на посаді державної служби у штаті Близнюківській селищній раді, у період 01.11.2001р.-07.11.2002р. заявник працював на посаді державної служби у штаті Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, у період 08.11.2002р.-20.09.2005р. заявник працював на посаді спеціаліста 1 категорії Близнюківської селищної ради, у період 21.09.2005р.-31.05.2010р. заявник працював на посаді заступника Близнюківського селищного голови з питань земельних відносин, у період 01.06.2010р.-21.11.2010р. заявник працював на посаді заступника Близнюківського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, у період 22.11.2010р.-07.12.2020р. заявник працював на посаді голови Близнюківської районної ради Харківської області.

07.12.2020р. у зв`язку з проведенням першої сесії Лозівської районної ради Харківської області були припинені повноваження Близнюківської районної ради Харківської області як органу місцевого самоврядування.

17.12.2020р. заявник подав до Близнюківської районної ради Харківської області письмове звернення про виплату середнього заробітку у порядку ст.33 Закону України від 11.07.2002р. №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі за текстом – Закон України №93-IV) за період 08.12.2020р.-31.12.2020р. за посадою Голови Близнюківської районної ради Харківської області.

19.01.2021р. заявник подав до Ради письмове звернення про виплату середнього заробітку у порядку ст.33 Закону України від 11.07.2002р. №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі за текстом – Закон України №93-IV) за період 01.01.2021р.-31.01.2021р. за посадою Голови Близнюківської районної ради Харківської області.

16.02.2021р. заявник подав до Ради письмове звернення про виплату середнього заробітку у порядку ст.33 Закону України від 11.07.2002р. №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі за текстом – Закон України №93-IV) за період 01.02.2021р.-28.02.2021р. за посадою Голови Близнюківської районної ради Харківської області.

18.03.2021р. заявник подав до ради письмове звернення про виплату середнього заробітку у порядку ст.33 Закону України від 11.07.2002р. №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі за текстом – Закон України №93-IV) за період 01.03.2021р.-31.03.2021р. за посадою Голови Близнюківської районної ради Харківської області.

29.03.2021р. заявник був працевлаштований на посаді директора Комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області.

Об`єктивних даних з приводу прийняття Радою волевиявлень за результатами розгляду перелічених вище звернень заявника матеріали справи не містять.

Стверджуючи про протиправність управлінських діянь Ради з приводу виплати середнього заробітку за посадою Голови Чугуївської районної ради Харківської області, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах та на посадах місцевого самоврядування унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах місцевого самоврядування.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Статтями 140-146 Конституції України визначені конституційні засади функціонування місцевого самоврядування в Україні, котрі деталізовані у приписах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, відповідно до ст.1, ст.5, ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, ст.ст.12, 51, 53, 541 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органами місцевого самоврядування є, зокрема: 1) сільські, селищні, міські ради; 2) виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи; 3) міський, селищний сільський голова як головна посадова особа територіальної громади; 4) староста.

Звідси слідує, що орган місцевого самоврядування - рада, виконавчий комітет ради та виконавчі органи ради і міський, селищний, сільський голова є самостійними окремими та незалежними суб`єктами владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України від 11.07.2002р. №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі за текстом – Закон України № 93-IV) у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Згідно з ч.2 ст.33 Закону України від 11.07.2002р. №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі за текстом – Закон України № 93-IV) депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Подія вчинення радою запису у трудовій книжці заявника під номером 23 від 07.12.2020р. підтверджує факт компетенційного і юридичного правонаступництва між Близнюківською районною радою Харківської області та Лозівською районною радою Харківської області.

Розглядаючи спір, суд відмічає, що за загальним правилом п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України рішенням суб`єкта владних повноважень є письмовий акт, дією суб`єкта владних повноважень є вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, а бездіяльністю є ухилення від виконання обов`язку.

При цьому, управлінська дія владного суб`єкта може втілюватись і у вигляді письмової (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням, але створюють перешкоду у реалізації суб`єктивного права заявника.

Оскільки закон не встановлює тривалість строку розгляду заяви зацікавленої особи у порядку ч.2 ст.33 Закону України №93-IV, то відповідне діяння ради хоч і має форму бездіяльності, проте не може бути визнано протиправним.

Відтак, у цій частині позові належить відмовити.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У тексті позову заявником викладена вимога про виплату середнього заробітку у порядку ч.32 ст.33 Закону України №93-IV за посадою Голови Чугуївської районної ради Харківської області.

Однак, матеріали справи не містять доказів роботи заявника на цій посаді.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оскільки сформульовані заявником вимоги спростовуються матеріалами справи, то позов належить залишити без задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права; вичерпно реалізував юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Посилання заявника на решту аргументів об`єктивно не має значення для результату вирішення спору, позаяк ці доводи стосуються іншої юридичної оцінки достеменно установлених у ході розгляду справи обставин спору або іншого тлумачення змісту норм права, вірне розуміння яких вже викладено судом.

Разом із тим, припинення функціонування Близнюківської районної ради Харківської області у якості органу місцевого самоврядування, фактичне непрацевлаштування заявника на попередню роботу відносно події обрання на виборну посаду місцевого самоврядування, наявність явних та очевидних ознак добросовісної поведінки заявника у сфері реалізації намірів працевлаштуватись, відсутність юридичного значення причин неможливості надання відповідної роботи (посади), спонукають суд до застосування ч.2 ст.9 КАС України, виходу за межі позову та обтяження ради обов`язком нарахувати та виплатити заявникові середній заробіток на посаді голови Чугуївської районної ради Харківської області за період 08.12.2020р.-29.03.2021р. відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" за посадою Голови Близнюківської районної ради Харківської області з утриманням належних податків та зборів.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

При цьому, оскільки задоволення позову відбулось з інших підстав, ніж наведені заявником у позові, а спір виник з вини заявника, то суд з огляду на ч.ч. 3-5 ст.134 КАС України не вважає за можливе присудити на користь позивача з обласної ради будь-які витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Вийти за межі позову.

Зобов`язати Лозівську районну раду (ідентифікаційний код - 25471930; місцезнаходження - 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, буд. 10-А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) середній заробіток на посаді голови Чугуївської районної ради Харківської області за період 08.12.2020р.-29.03.2021р. відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" за посадою Голови Близнюківської районної ради Харківської області з утриманням належних податків та зборів.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.